Рішення № 53767809, 16.11.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2015 р.Справа № 916/4274/15

За позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТРЕКСІМ"

про стягнення 493695,78 грн.

Суддя О.Л. Панченко

Представники:

від позивача ОСОБА_2;

від відповідача не зявився

Суть спору: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТРЕКСІМ" заборгованість у сумі 493695,78 грн. за договором про встановлення сервітуту від 17.02.2015р. № 1022-П-ОДФ-15.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, заперечень щодо позову не подав. Справа розглядається за наявними в ній документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Беручи до уваги, що:

17.02.2015р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (надалі "Власник") та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТРЕКСІМ" (надалі "Сервітуарій") був укладений договір про встановлення сервітуту № 1022-П-ОДФ-15, згідно з яким Власник надає Сервітуарію сервітут на причал № 10-3 ОФ ДП "АМПУ" довжиною 155,6 пог. м, що розташований в акваторії Власника (надалі по тексту "сервітут"), а Сервітуарій зобовязується здійснювати Власникові плату за сервітут у розмірах і в порядку, передбачених цим договором. Метою цього договору є забезпечення Власником Сервітуарію можливості для виконання комплексу робіт і послуг, повязаних з перевалкою вантажів (вантажно-розвантажувальних робіт) (п. 1.2 договору). Сервітуарій зобовязаний своєчасно і в повному обсязі вносити плату за сервітут відповідно до статті 4 цього договору (п. 2.4.2 договору). Термін дії договору починається з дати його підписання. З цієї дати сервітут вважається встановленим (п. 3.1 договору). Сервітут, що встановлюється за даним договором, діє до 28.02.2015р. (п. 3.2 договору). Плата за сервітут встановлюється у розмірі 244908,31 грн. в місяць (без урахування ПДВ). ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства України (п. 4.1 договору). Сервітуарій зобовязується здійснювати плату за сервітут у розмірі, встановленому пунктами 4.1, 4.2 цього договору, в строк не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітнім. Плата за сервітут здійснюється шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Власника (п. 4.3 договору). Сервітуарій зобовязується підписувати з Власником акти виконаних робіт за звітній місяць не пізніше 1-го числа місяця, наступного за звітнім, і надавати у бухгалтерію Власника для виставляння рахунку (п. 4.4 договору). У разі порушення термінів оплати, встановлених цим договором, Сервітуарій несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення виконання грошових зобовязань, від суми прострочення, що підлягає оплаті за кожен день прострочки (п. 5.2 договору). Цей договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками обох сторін і діє до 28.02.2015р. включно (п. 7.4 договору).

27.02.2015р. між сторонами по справі була підписана додаткова угода до договору, відповідно до якої сторони домовились викласти пункт 3.2 у наступній редакції: "3.2. Сервітут, що встановлюється за даним договором, діє до 31.03.2015р."; пункт 7.4 викласти у наступній редакції: "7.4. Цей договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками обох сторін і діє до 31.03.2015р. включно."

31.03.2015р. між сторонами по справі була підписана додаткова угода до договору, відповідно до якої сторони домовились викласти пункт 3.2 у наступній редакції: "3.2. Сервітут, що встановлюється за даним договором, діє до 30.04.2015р."; пункт 7.4 викласти у наступній редакції: "7.4. Цей договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками обох сторін і діє до 30.04.2015р. включно."

30.04.2015р. між сторонами по справі була підписана додаткова угода до договору, відповідно до якої сторони домовились викласти пункт 3.2 у наступній редакції: "3.2. Сервітут, що встановлюється за даним договором, діє до 31.05.2015р."; пункт 7.4 викласти у наступній редакції: "7.4. Цей договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками обох сторін і діє до 31.05.2015р. включно."

29.05.2015р. між сторонами по справі була підписана додаткова угода до договору, відповідно до якої сторони домовились викласти пункт 3.2 у наступній редакції: "3.2. Сервітут, що встановлюється за даним договором, діє до 30.06.2015р."; пункт 7.4 викласти у наступній редакції: "7.4. Цей договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками обох сторін і діє до 30.06.2015р. включно."

26.06.2015р. між сторонами по справі була підписана додаткова угода до договору, відповідно до якої сторони домовились викласти пункт 3.2 у наступній редакції: "3.2. Сервітут, що встановлюється за даним договором, діє до 31.07.2015р."; пункт 7.4 викласти у наступній редакції: "7.4. Цей договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками обох сторін і діє до 31.07.2015р. включно."

30.07.2015р. між сторонами по справі була підписана додаткова угода до договору, відповідно до якої сторони домовились викласти пункт 3.2 у наступній редакції: "3.2. Сервітут, що встановлюється за даним договором, діє до 31.08.2015р."; пункт 7.4 викласти у наступній редакції: "7.4. Цей договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками обох сторін і діє до 31.08.2015р. включно."

26.08.2015р. між сторонами по справі була підписана додаткова угода до договору, відповідно до якої сторони домовились викласти пункт 4.1 у наступній редакції: "4.1. Плата за сервітут з 12.08.2015р. встановлюється у розмірі 244746,48 грн. в місяць (без урахування ПДВ). ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства України."

31.08.2015р. між сторонами по справі була підписана додаткова угода до договору, відповідно до якої сторони домовились викласти пункт 3.2 у наступній редакції: "3.2. Сервітут, що встановлюється за даним договором, діє до 30.09.2015р."; пункт 7.4 викласти у наступній редакції: "7.4. Цей договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками обох сторін і діє до 30.09.2015р. включно."

Позивач виконав зобовязання за договором. Однак відповідач плату за сервітут у повному обсязі не здійснив, у звязку з чим позивач просить стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТРЕКСІМ" суму позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-1У (зі змінами та доповненнями) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 1 ст. 402 ЦК України).

Згідно зі ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Представлені матеріали засвідчують обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 493695,78 грн. за серпень 2015р., вересень 2015р. та підтверджуються договором про встановлення сервітуту від 17.02.2015р. № 1022-П-ОДФ-15, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2015р. № 540008, від 30.09.2015р. № 540009, рахунками від 31.08.2015р. № 540008, від 30.09.2015р. № 540009, розрахунками та іншими доказами.

Враховуючи наведене, відповідно до ст.ст. 11, 401, 402, 403, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України позов підлягає задоволенню у заявленій сумі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір у сумі 7405,44 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТРЕКСІМ" (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 23, оф. 20, код ЄДРПОУ 34871753) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 38728457) заборгованість у сумі 493695 (чотириста девяносто три тисячі шістсот девяносто пять) грн. 78 коп., судовий збір у сумі 7405 (сім тисяч чотириста пять) грн. 44 коп.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 23.11.2015р.

Суддя О.Л. Панченко