Рішення № 53767655, 19.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.11.2015Справа №910/26091/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., при секретарі судового засідання Нечай О.Н, розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/26091/15

за позовом селянського фермерського господарства «Добробут», с. Петрівка,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий стандарт», м. Київ,

про стягнення 86 682,72 грн.,

за участю представників:

позивача - Гладких Г.М (довіреність від 13.10.2015 № 1);

відповідача - Овсейчук С.В. (довіреність від 17.11.2015 № б/н).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Селянське фермерське господарство «Добробут» (далі - Господарство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий стандарт» (далі - Товариство): 50 000 грн. боргу за договором купівлі-продажу від 28.01.2015 № 28/01-15 (далі - Договір); 916,44 грн. 3% річних; 19 750 грн. втрат від інфляції; 28 922,52 грн. пені, а всього 99 588,96 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 порушено провадження у справі №910/26091/15 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.11.2015.

10.11.2015 позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача: 30 000 грн. основного боргу; 34 256,32 грн. пені; 21 022,33 грн. втрат від інфляції; 1 423,87 грн. 3% річних, а всього 86 682,72 грн.

Суд прийняв вказану заяву до розгляду.

11.10.2015 відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника, проте причини неможливості та доказів на підтвердження їх наявності не додав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 розгляд справи було відкладено на 19.11.2015, у зв'язку з неявкою представників відповідача та задоволенням клопотання Товариства про відкладення.

19.11.2015 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на таке: Договір на який позивач посилається у позовній заяві та копія якого була направлена позивачем разом з позовною заявою відповідачу, в даній редакції Товариством не погоджувалася та не підписувалася, у тому числі не було досягнуто згоди щодо строку оплати та розміру штрафних санкцій; до того ж, в копії Договору підписантом зі сторони Товариства вказано директора ОСОБА_4, що не відповідає дійсності, так як директором на 28.01.2015 був ОСОБА_5, ОСОБА_4 призначений на посаду директора з 09.04.2015, тобто вже після вказаної позивачем дати підписання договору (28.01.2015), отже, так як сторонами не було досягнуто згоди щодо порядку оплат і розміру штрафних санкцій за Договором, внаслідок чого Договір в редакції позивача фактично не був підписаний, відповідач вважає, що строк оплати не настав, а відповідно відсутній предмет спору; крім того, Господарством не подано доказів передачі відповідачу товару.

Представник позивача у судовому засіданні 19.11.2015 надав пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору; проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.11.2015 за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).

У судовому засіданні 19.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

28.01.15 на адресу Селянського фермерського господарства «Добробут» (далі - Господарство) надійшов проект договору товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий стандарт» (далі - Товариство) купівлі - продажу кукурудзи.

Того ж 28.01.15 Договір підписано від позивача - головою ОСОБА_6, який діяв на підставі статуту, та скріплено печаткою Господарства. У свою чергу, відповідач Договір не підписав та печаткою не скріпив, не пояснивши про причини його не підписання, а у подальшому , в ході розгляду справи, заперечував наявність проекту договору .

28.01.2015 платіжним дорученням №30 (з призначенням платежу на виконання умов Договору як передоплата за кукурудзу) Товариством сплачено Господарству 700 000 грн.

За умовами Договору:

- продавець передає, а покупець приймає кукурудзу згідно ДСТУ 4525:2006 (товар) (пункт 1.1 Договору);

- загальна кількість товару - 1 000 тонн +/- 10 % (пункт 2.2 Договору);

- загальна вартість товару за Договором складає 2 700 000 грн., у тому числі ПДВ 20% - 450 000 грн. (пункт 2.4 Договору);

- покупець оплачує вартість партії товару на умовах встановлених Договором шляхом авансового перерахування або в момент відвантаження партії товару на розрахунковий рахунок продавця протягом одного банківського дня. Остаточний розрахунок покупець здійснює протягом 1-го банківського дня з моменту отримання від продавця оригіналів рахунку-фактури, видаткової та податкової накладних (пункт 2.5 Договору);

- договір набирає чинності з дати його підписання та діє до повного виконання зобов'язань сторонами (пункт 4.1 Договору).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Договір є укладеним сторонами, оскільки відповідач вчинив дії спрямовані на схвалення правочину, а саме прийняв товар і на умовах авансу частково розрахувався за нього (стаття 241 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладений позивачем і відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру від 28.08.2015 № СФ-0000001 на суму 2 700 000 грн.

31.01.2015 та 03.02.2015 Господарство поставило Товариству товар на загальну суму 768 258 грн., що підтверджується такими документами: видаткова накладна від 31.01.2015 № РН-0000001 на суму 422 334 грн.; видаткова накладна від 03.02.2015 № РН-0000004 на суму 345 924 грн.; довіреність від 28.01.2015 № 2 на отримання матеріальних цінностей оформлена відповідачем.

Відповідач, погоджуючись з умовами Договору, перерахував на користь позивача 738 258 грн., що підтверджується такими платіжними дорученнями:

- від 28.01.2015 № 30 на суму 700 000 грн.;

- від 03.07.2015 № 196 на суму 1 258 грн.;

- від 04.08.2015 № 247 на суму 2 000 грн.;

- від 17.08.2015 № 267 на суму 15 000 грн.;

- від 30.10.2015 № 334 на суму 20 000 грн.

Як зазначено вище, і не заперечувалось відповідачем, у призначенні платежу від 28.01.2015 № 30 вказано, що платіж здійснюється на виконання умов Договору як передоплата за кукурудзу.

Решта платіжних доручень містять призначення платежу, в яких відповідач вказував реквізити Договору та рахунку-фактури і зазначав, що платежі здійснюються як оплата за кукурудзу.

Отже, Товариство, здійснюючи оплату, визнало факт укладення Договору та отримання товару від Господарства.

Крім того, останній платіж було здійснено 30.10.2015, тобто після порушення провадження у справі, що свідчить про визнання заборгованості та вчинення дій спрямованих на її погашення.

Отже, заборгованість відповідача за отриманий від позивача товар складає - 30 000 грн. (768 258 грн. - 738 258 грн.), а тому позовні вимоги щодо стягнення 30 000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 21 022,33 грн. втрат від інфляції, 1 423,87 грн. 3% річних і 34 236,52 грн. пені. Позивач визначає період прострочення з 03.02.2015 по 12.11.2015.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати поставленого товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,2 % суми заборгованості за кожний день прострочення.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Що ж до посилань Товариства на відсутність договору та на те, що у вступній частині Договору вказано директором ОСОБА_4, то слід навести таке.

Зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.11.2015 № 21440101 вбачається, що дійсно станом на 28.01.2015 директором Товариства був ОСОБА_5, втім, ОСОБА_4 є одним з двох учасників Товариства. Проект договору готував покупець, та з посиланням на цей договір його виконував в частині отримання товару та його часткової оплати.

Наведене спростовує доводи відповідача.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно із статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий стандарт» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 1А, офіс 18; 02105, м. Київ, проспект Возз'єднання, 2/1; ідентифікаційний код: 39340439) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь селянського фермерського господарства «Добробут» (17454, Чернігівська область, Бобровицький район, с. Петрівка, вул. А.Близнюка, 35; ідентифікаційний код: 31000744): 30 000 (тридцять тисяч) грн. боргу; 1 423 (одну тисячу чотириста двадцять три) грн. 87 коп. 3% річних; 21 022 (двадцять одну тисячу двадцять дві) грн. 33 коп. втрат від інфляції; 34 236 (тридцять чотири тисячі двісті тридцять шість) грн. 52 коп. пені та 1 300 (одну тисячу триста) грн. 24 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 24.11.2015.

Суддя І.Д. Курдельчук