Рішення № 53767621, 16.11.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2015 р. Справа № 911/3959/15

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом ТВО військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини 3078 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Візит»

про стягнення 724 800,00 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. №3061 від 12.10.2015);

від відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н від 18.09.2015);

від прокуратури не зявились.

Обставини справи:

ТВО військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини 3078 Національної гвардії України (далі позивач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Візит» (далі відповідач) про стягнення 724 800,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань з поставки товару згідно договору №97/ВВЗ-2014 від 07.10.2014, а саме, у звязку з поставкою відповідачем недоукомплектованого товару, ТВО військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини 3078 Національної гвардії України просить стягнути суму штрафу у розмірі 20% від суми поставки на підставі п. 7.4 договору та ст. 231 ГК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.09.2015 порушено провадження у справі № 911/3959/15, розгляд справи призначено на 01.10.2015.

01.10.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання (вх. №23302/15), згідно якого просив долучити до матеріалів справи документи.

01.10.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшов супровідний лист із долученими до нього документами (вх. №23253/15).

01.10.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов лист №69 від 25.02.2015 ТОВ «Візит» (вх. №23303/15), який долучений до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.10.2015 оголошено перерву до 05.11.2015.

05.11.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №26212/15), згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позову, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач зазначає, що ТОВ «Візит» виконало належним чином умови договору, поставило товар, зауважень щодо якості та кількості отриманого товару зі сторони Військової частини 3078 при прийнятті товару на склад не отримало.

У судовому засіданні 05.11.2015 оголошено перерву до 10.11.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.11.2015 продовжено строк вирішення спору у справі №911/3959/15 на 15 днів.

10.11.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшов супровідний із долученими до нього документами (вх. №26722/15).

У судовому засіданні 10.11.2015 оголошено перерву до 16.11.2015.

13.11.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від прокуратури надійшли письмові пояснення по справі №6-11132вих15 від 12.11.2015 (вх. №27120/15).

16.11.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшов супровідний лист із долученим до нього документами (вх. №27229/15).

У судовому засіданні 16.11.2015 представник позивача підтримав позов в повному обсязі, представник відповідача заперечив проти позову.

Представник прокуратури в судове засідання 16.11.2015 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка прокурора в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника прокуратури.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

07.10.2015 між Військовою частиною 3078 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Візит» (учасник) укладено договір №97/ВВЗ-2014, згідно якого учасник зобовязався у 2014 році поставити замовникові товари, зазначені у специфікації, яка є невідємною частиною договору, а замовник прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) товару набори продуктові та готові страви (повсякденний набір сухих продуктів (ПКМУ від 29.03.02, №426, зі змінами) (код згідно Державного класифікатора продукції та послуг 10.85.1) (товар). Кількість товару за договором 60 000 комплектів.

Згідно п. 2.1 договору якість товару, що поставляється учасником повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових атів та ТУ виробника.

Ціна договору складає 3 624 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20%: 604 000,00 грн. (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за товар, що поставляються, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 90 календарних днів з дати документального підтвердження учасником замовнику доставки товару.

Згідно п. 5.5 договору право власності на товар переходить від учасника до замовника після прийняття товару на склад замовника і підписання уповноваженими на це особами учасника та замовника накладної.

У разі поставки недоброякісного товару та/або поставки товару з порушенням вимог розділу 2 договору учасник зобовязаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20% вартості недоброякісного товару. Факт поставки недоброякісного товару підтверджується відповідним актом. У випадку відмови від підпису цього акту однією із сторін договору, запис про таку відмову зазначається в акті і підписується відповідно другою із сторін договору. Зазначений товар не зараховується учаснику у виконання поставки і підлягає заміні в строк до пяти робочих днів з дня отримання документа щодо невідповідної якості товару. Сплата штрафу не звільняє винну сторону від виконання зобовязань за цим договором. (п. 7.4 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 19.12.2014, а в частині взаєморозрахунків до їх повного виконання.

Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідач поставив, а позивач прийняв та оплатив товар у кількості 60 000,00 одиниць товару загальною вартістю 3 624 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №3428 від 05.11.2014, №3369 від 03.11.2014, №3368 від 03.11.2014, №3367 від 03.11.2014, №2845 від 15.10.2014, №2901 від 17.10.2014, №2938 від 22.10.2014, №2061 від 27.10.2014, №2062 від 27.10.2014, №3088 від 28.10.2014, підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору та платіжними дорученнями №533 від 06.11.2014, №529 від 05.11.2014, №527 від 04.11.2014, №526 від 04.11.2014, №501 від 29.10.2014, №498 від 28.10.2014, №499 від 28.10.2014, №474 від 24.10.2014, №470 від 22.10.2014 та №460 від 16.10.2014.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач порушив комплектність поставленого товару, недоукоплектувавши при цьому товар 45 грамами цукру та 1 паперовою серветкою, що підтверджується актом контрольного обстеження повсякденного набору сухих продуктів від 18.02.2015.

23.02.2015 позивач на адресу відповідача направив лист №374 від 23.02.2015 про доукомплектування продукції, в якому повідомив ТОВ «Візит» про те, що посадовими особами військової частини 3078 спільно з працівниками військової контррозвідки СБ України були відібрані зразки повсякденних наборів сухих продуктів та здано до лабораторії, для перевірки якості продуктів та відповідності ДСТУ, ГОСТ та ТУ. Результати досліджень підтвердили якість комплектуючих набору, але була встановлена розбіжність в комплектності товару в 45 грамах цукру та 1 паперовій серветці.

Крім того, позивач у зазначеному листі просив доукомплектувати поставлені згідно договору №97/ВВЗ-2014 від 07.10.2014 повсякденні набори сухих продуктів.

25.02.2015 ТОВ «Візит» направило на адресу позивача лист-відповідь №69 від 25.02.2015, згідно якого відповідач зобовязався доукомплектувати поставлені повсякденні набори сухих продуктів.

Зазначений лист отриманий позивачем 26.02.2015, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції.

25.03.2015 Військова частина 3078 на адресу ТОВ «Візит» направила лист №659 від 25.03.2015, згідно якого повідомила, що доукомплектуванню підлягає 34 456 наборів та просила доукомплектувати зазначений товар або у разі неможливості доукомплектувати товар зазначеними позиціями оплатити його вартість.

Предметом позову є вимога прокурора про стягнення з відповідача штрафу за постачання недоукомплектованого товару в розмірі 20 % від загальної вартості товару, що складає 724 800,00 грн.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 217 ГК України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем комплектності поставленого товару, зазначаючи при цьому підставою п. 7.4 договору.

Судом встановлено, що пунктом 7.4 договору сторони погодили відповідальність за поставку недоброякісного товару.

Однак, як зазначається в позовній заяві, переписці між сторонами та залученого до матеріалів справи акту, якість товару відповідала вимогам, передбачених умовами договору.

Зі слів позивача, невідповідність вбачалась в недоукомплектованості товару.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч.1 ст 683 ЦК України якщо договором купівлі-продажу встановлений обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товару у комплекті (комплект товару), зобов'язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту.

Як встановлено судом, відповідач поставив товар позивачу на підставі вищезазначених видаткових накладних, підписаних та скріплених печатками обох сторін договору.

Позивач при прийомці товару претензій щодо комплектності та якості товару до відповідача не мав.

Частиною 1 статті 688 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Згідно ч. 1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ч. 1, 4-8 ст. 269 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.

Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.

У разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов'язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швидко псуються, підлягають в усіх випадках реалізації на місці.

Статтею 269 Господарського кодексу України визначено, що строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Стандартами, технічними умовами або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки). Сторони можуть погодити в договорі гарантійні строки більш тривалі порівняно з передбаченими стандартами або технічними умовами.

Гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю, - з дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами або договором.

Гарантійний строк придатності та зберігання товарів обчислюється від дня виготовлення товару.

Постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами (технічними умовами) на основний виріб.

Постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Згідно ст. 270 ГК України товари повинні поставлятися комплектно відповідно до вимог стандартів, технічних умов або прейскурантів. Договором може бути передбачено поставку з додатковими до комплекту виробами (частинами) або без окремих, не потрібних покупцеві виробів (частин), що входять до комплекту.

Якщо комплектність не визначено стандартами, технічними умовами або прейскурантами, вона в необхідних випадках може визначатися договором.

У разі поставки некомплектних виробів постачальник (виробник) зобов'язаний на вимогу покупця (одержувача) доукомплектувати їх у двадцятиденний строк після одержання вимоги або замінити комплектними виробами у той же строк, якщо сторонами не погоджено інший строк. Надалі до укомплектування виробу або його заміни покупець (одержувач) має право відмовитися від його оплати, а якщо товар уже оплачений, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум. У разі якщо постачальник (виробник) у встановлений строк не укомплектує виріб або не замінить його комплектним, покупець має право відмовитися від товару.

Прийняття покупцем некомплектних виробів не звільняє постачальника (виробника) від відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

Згідно п.6 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-7 від 25.04.1966 (далі - Інструкція) приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться на складі одержувача в такі строки: а) за умови поставки в інше місто - не пізніше 20 днів, а швидкопсувної продукції - не пізніше 24 годин після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад одержувача при доставці продукції постачальником або при вивезенні продукції одержувачем; б) за умови поставки у межах міста - не пізніше 10 днів, а швидкопсувної продукції - 24 годин після надходження продукції на склад одержувача. Перевірка якості і комплектності продукції, що надійшла в тарі, проводиться при розкритті тари, але не пізніше зазначених вище термінів, якщо інші терміни не передбачені в договорі у зв'язку з особливостями продукції, що поставляється (товару).

Відповідно до п.15 Інструкції вибіркова (часткова) перевірка якості продукції з поширенням результатів перевірки якості якої-небудь частини продукції на всю партію допускається у випадках, коли це передбачено стандартами, технічними умовами, Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами або договором.

Пунктами 16, 17, 18 зазначеної інструкції визначено, що при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції) , одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншою однорідної продукцією.

Одержувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника виробника (відправника) з іншого міста, якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах при договорі.

У договорах можуть бути передбачені випадки, коли явка представника виробника (відправника) з іншого міста для участі в прийманні продукції за якістю і комплектністю та складання акта є обов'язковою.

У разі поставки з того ж міста виклик представника виробника (відправника) і його явка для участі в перевірці якості і комплектності продукції і складанні акта є обов'язковими.

У повідомленні про виклик, направленому виробнику (відправнику), повинно бути зазначено:

а) найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документу, якщо до моменту виклику рахунок не отримано;

б) основні недоліки, виявлені в продукції;

в) час, на який призначено приймання продукції за якістю або комплектністю (в межах встановленого для приймання терміну);

г) кількість продукції неналежної якості або некомплектної продукції.

Повідомлення про виклик представника виробника (відправника) повинно бути направлено (передано) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 годин, а щодо продукції, яка швидко псується - негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки встановленим вимогам, якщо інші строки не встановлені, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами чи договором.

Однак, судом встановлено, що позивачем не було дотримано зазначених вимог, представник відповідача не викликався для проведення перевірки та складання акту про порушення комплектності товару.

Відтак, результати перевірки товару згідно залученого до матеріалів справи акту контрольного обстеження вмісту наборів продуктових та готових страв «Повсякденний набір сухих продуктів» придбаних протягом 2014 року у ТОВ «Візит» відповідно до договору від 07.10.2014 не є належним доказом, оскільки представники відповідача були відсутні при відборі зразків продукції, не були повідомлені про здійснення зазначеної перевірки, а тому відповідач був позбавлений можливості здійснення контролю за проведенням зазначеної перевірки.

Суд критично ставиться до тверджень позивача про недоукомплектованість всієї партії товару, поставленого згідно договору, оскільки ні умовами договору, ні умовами Інструкції не передбачено, що висновки вибіркової перевірки товару розповсюджуються на всю партію товару.

А оскільки перевірка проводилась лише за зразками двох комплектів товару, суд не може встановити недоукомплектованість всієї партії товару у кількості 60 000 одиниць.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в момент приймання товару, поставленої ТОВ «Візит», жодних претензій щодо комплектності та якості товару, актів виявлених недоліків зі сторони Військової частини 3078 не було, навпаки товар був прийнятий і сторони підписали видаткові накладні.

Також судом враховано, що згідно п. 5.5, 5.6 договору право власності на товар переходить від учасника до замовника після прийняття товару на складі замовника і підписання уповноваженими на це особами учасника та замовника накладної.

Замовник має право відкласти приймання товару за кількістю та якістю, у разі, якщо учасник не наддав відповідні підтверджуючі (кількість та якість товару) документи або є сумніви щодо якості товару після проведення огляду, на строк до надання учасником цих документів або встановлення відповідної якості товару. У такому випадку, учасник несе відповідальність перед замовником за будь-які додаткові витрати, повязані з перевіркою якості та зберіганням поставленного товару. У разі, якщо сумніви щодо якості товару підтверджуються експертним висновком або протоколом досліджень, замовник має право достроково розірвати договір.

Враховуючи вищезазначені положення договору, судом встановлено, що право власності на товар перейшло від відповідача до позивача після прийняття товару на складі позивача та підписання за період з 15.10.2014 по 05.11.2014 видаткових накладних, а саме №2845 від 15.10.2014, №2901 від 17.10.2014, №2938 від 22.10.2014, №2061 від 27.10.2014, №2062 від 27.10.2014, №3088 від 28.10.2014, №3367 від 03.11.2014, №3368 від 03.11.2014, №3369 від 03.11.2014 та №3428 від 05.11.2014.

Що стосується тверджень позивача, що відповідач перерахувавши 73 800,00 грн підтвердив факт недоукомплектування всієї партії товару, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2015 Військова частина 3078 виставила ТОВ «Візит» рахунок-фактуру №22 на суму 29 631,04 грн на оплату за недопоставлений цукор та паперову серветку (розмір партії 25 544).

22.09.2015 відповідач перерахував на рахунок Військової частини 3078 кошти у розмірі 73 800,00 грн з призначенням платежу «Оплата за стіки цукру, серветку паперову до повсякденного набору сухих продуктів».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що добровільна оплата відповідачем 73 800,00 грн не може вважатися належним доказом недоукомплектування всієї партії поставленого товару.

Також судом враховано, що згідно п. 7.4 договору штраф у розмірі 20% нараховується саме від вартості недоброякісного товару.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що прокурором та позивачем належними та допустимими доказами не доведено недоброякісність всієї партії поставленого товару, тому нарахування штрафу у розмірі 20 % від всієї партії товару є безпідставним.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 724 800,00 грн штрафу є необґрунтованою, допустимими доказами не підтверджена, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Відповідно до п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач пільгами щодо сплати судового збору не наділений.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Військової частини 3078 Національної гвардії України (04080, м. Київ, Подільський р-н, вул. Нижньоюрківська, буд. 8а; ідентифікаційний код 25574423) в доход Державного бюджету України 14 496 (чотирнадцять тисяч чотириста дев'яносто шість) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 25.11.2015

Суддя В.М. Антонова