Ухвала суду № 53767556, 23.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

23.11.2015

Справа № 910/21921/13

За скаргою Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт”

на бездіяльність органу відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві

у справі №910/21921/13

За позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Полісервіс”

про стягнення 18 294, 19 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2013р. у справі №910/21921/13 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Полісервіс” на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт” суму боргу в розмірі 18 294, 19 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720, 50 грн.

29.01.2014р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2014р. по справі №910/21921/13 видано наказ.

Ухвалою суду від 30.04.2015р. заяву Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт” про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу №910/21921/13 від 29.01.2014р. виданого на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2014р. та про видачу дублікату наказу №910/21921/13 від 29.01.2014р. задоволено. Відновлено пропущений строк пред'явлення до примусового виконання наказу №910/21921/13 від 29.01.2014р. виданого на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2014р.

19.11.2015р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва від Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт” подана скарга на бездіяльність органу відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві.

У вказаній скарзі скаржник просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, з порушенням вимог частини З статті 2, частин 4 статті 52, частини 8 статті 52, частини 3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», що полягає в не утворенні виконавчої групи по виконавчим провадженням ВП№ 48270034 та ВП№ 41086050, не проведенні неналежної та своєчасної перевірки майнового стану ТОВ «Полісервіс», не зверненні стягнення на кошти ТОВ «Полісервіс», що перебували на депозитному рахунку відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області та в подальшому перераховані на рахунок ТОВ «Полісервіс» в АБ «БАНК БОГУСЛАВ».

- зобов’язати Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві прийняти постанову про арешт коштів ТОВ «Полісервіс», що містяться на рахунку в АТ «БАНК БОГУСЛАВ».

- вирішити питання про винесення окремої ухвалу в зв’язку з грубим порушенням відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 36 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. N01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року”, а також відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" викладено правову позицію, згідно з якою скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями, зокрема, ГПК.

Відповідно до пункту 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження".

У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII1 ГПК тощо.

Так, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З поданої скарги вбачається, що на титульній сторінці стягувачем визначено – ТОВ «Полісервіс», а боржником «ДП «Укрспирт», натомість з наказу вбачається, що ТОВ «Полісервіс» є боржником, а стягувачем «ДП «Укрспирт».

Вказана скарга підписана від імені ДП «Укрспирт», як стягувачем, проте з поданої скарги вбачається, що стягувачем визначено - ТОВ «Полісервіс».

Також, з поданої скарги слідує, що остання подана на дії органу державної виконавчої служби, проте в прохальній частині скарги, скаржник просить суд визнати бездіяльність ВДВС Святошинського району протиправною.

Отже, суду не доведено зміст поданої скарги, поданої як на дії або як на бездіяльність ВДВС Святошинського району м. Києва.

Таким чином, описані обставини у поданій скарзі не відповідають матеріалам доданим до скарги, що свідчить про невідповідність поданої скарги, вимогам ст. 54 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладені обставини, подана скарга не відповідає загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим ст. 54 ГПК України.

Окрім іншого, відповідно до статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно з статтею 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала.

Згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи по суті пред'явлених вимог господарський суд повинен перевірити чи не пропущено особою, яка звернулась до суду, встановленого чинним процесуальним законодавством строку на таке звернення та чи підлягає цей строк відновленню в разі його пропуску, і в залежності від цього вирішити питання про призначення справи до розгляду, повернення заяви/скарги без розгляду чи відмови у відновленні пропущеного строку.

Як зазначає скаржник у поданій скарзі, останньому з єдиного державного реєстру виконавчих проваджень 16.11.2015р. стало відомо, що постановою ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 02.11.2015р. був накладений арешт на кошти ТОВ «Полісервіс», а в порушенням вимог частини 8 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не провів перевірку майнового стану ТОВ «Полісервіс» не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання та в подальшому не проводив таку перевірку щодо виявлення рахунків боржника кожні два тижні.

Доказів, того, що ДП «Укрспирт» дізнався про порушення своїх прав 16.11.2015р. суду не доведено.

Враховуючи приписи статей 53, 121-2 ГПК України строк на оскарження бездіяльності державного виконавця станом на 19.11.2015р. є таким, що сплив.

Відповідно до пункту 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Мотивуючи подану скаргу, скаржник зокрема посилається на порушення державним виконавцем вимоги ч.ч. 4, 8 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, згідно ч. 8 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні – щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці – щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Отже, зважаючи на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 10.06.2015р., згідно вказаної постанови боржнику надано строк самостійного виконання: 7 днів з моменту винесення постанови, тобто до 17.06.2015р., відтак з 18.06.2015р. стягував був обізнаний про ймовірне порушення своїх прав.

Посилання на те, що останній дізнався про порушення своїх прав 16.11.2015р. з єдиного державного реєстру виконавчих проваджень не є підставою для відновлення строку на оскарження, адже згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Таким чином, суд не визнає причини пропуску строку передбаченого статті 121-2 ГПК України поважними з огляду на те, що суду не доведено підстав, які об’єктивно перешкоджали вчасно звернутися зі скаргою. Доказів того, що скаржник не мав можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії суду не надано.

Поряд з цим, суд зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку поважними не є, за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання скарги протягом законодавчо встановленого строку та пов'язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Суд вказує, що скаржник звертається з скаргою на дії ВДВС, яка має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ГПК, та може бути подана в строки визначені ст. 121-2 ГПК України.

Отже, оскільки скарга оформлена з порушення вимог ст. 54 ГПК України, а також з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, суд дійшов висновку про залишення скарги на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 53, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відновлені строку на подання скарги.

Скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт” на бездіяльність органу відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві залишити без розгляду.

Суддя І.І. Борисенко