Рішення № 53767450, 17.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015Справа №910/25702/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс»

про стягнення 9 807,08 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Медвідь О.І. (представник за довіреністю №15/354 від 10.08.2015р.);

від відповідача: Карпенко Ю.С. (представник за довіреністю №10 від 01.12.2014р.).

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» (надалі також - відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 9 807,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав, в силу приписів статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат, право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування.

Відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись при цьому на те, що позивачем не надано звіту/висновку експерта про проведення авто товарознавчої експертизи, який, на думку відповідача, є обов'язковим при визначенні розміру збитку або розміру відшкодування. Окрім того, відповідачем зазначено, що позивачем не надано Акт виконаних робіт, який підтверджує проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспорту і також, позивач не проводив огляд пошкодженого транспортного засобу та не залучив ПАТ СК «Інтер-Поліс» до огляду пошкоджень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, їй присвоєно №910/25702/15, розгляд призначено на 10.11.2015р.

Також, судом ухвалено направити запит від 01.10.2015р. до Моторного (транспортного) страхового бюро України для отримання завіреної копії страхового полісу №АС/9100552.

12.10.2015р. до суду надійшла відповідь №7/2-5/28135 від Моторного (транспортного) страхового бюро України, яка містить інформацію, що стосується полісу №АС/9100552.

В судове засідання 10.11.2015р. представник від позивача не з'явився, розгляд справи було відкладено до 17.11.2015р.

В судовому засіданні 17 листопада 2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (страховик за Договором страхування) та ОСОБА_4 (надалі також - страхувальник) 31 липня 2014р. було укладено Договір добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водії і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів №06/0675530/9007/14 (далі - Договір страхування), згідно з умовами якого позивач, зокрема, прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля «Opel Corsa», реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі також - застрахований автомобіль).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

22.10.2015р. на вул. Краківська 14/6 в м. Києві, ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Mercedes-Benz 200 D», реєстраційний номер НОМЕР_2, при зміні напрямку руху не переконалась, що це буде безпечно та здійснила зіткнення з припаркованими автомобілями: НОМЕР_3 та «Opel Corsa», реєстраційний номер НОМЕР_1, чим порушила п.п. 10.1. та 10.3. ПДР України.

Застрахований позивачем транспортний засіб «Opel Corsa», реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №ААС981565.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 15.12.2014р. ОСОБА_6, за здійснення вказаного ДТП, було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Відповідно до рахунків-фактур №0000167633 від 12.11.2014р. на суму 7 711,80 грн. та №0000168176 від 20.11.2014р. на суму 3 095,28 грн., складених Публічним акціонерним товариством «Українська автомобільна корпорація»/Філія «Автоцентр на столичному», ремонт автомобіля «Opel Corsa», реєстраційний номер НОМЕР_1, в загальному розмірі становить 10 807,08 грн.

Відповідно до складеного позивачем Страхові акти №2300062802 від 13.11.2014р. та від 20.11.2014р. та розрахунків до них, з урахуванням зазначених рахунків-фактур, розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 10 807,08 грн.

Враховуючи зазначене, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив страхове відшкодування в сумі 10 807,08 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №0051122 від 13.11.2014р. на суму в розмірі 7 711,80 грн. та №0051851 від 21.11.2014р. на суму 3 095,28 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 10 807,08 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_6 встановлена у судовому порядку, а відповідальність особи, яка керує транспортним засобом «Mercedes-Benz 200 D», реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована відповідачем на підставі Полісу №АС/9100552.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Відповідно до рахунків-фактур №0000167633 від 12.11.2014р. на суму 7 711,80 грн. та №0000168176 від 20.11.2014р. на суму 3 095,28 грн., складених Публічним акціонерним товариством «Українська автомобільна корпорація»/Філія «Автоцентр на столичному», ремонт автомобіля «Opel Corsa», реєстраційний номер НОМЕР_1, в загальному розмірі становить 10 807,08 грн.

Як наголошує на тому Вищий господарський суд України у своїх постановах при розгляді справ даної категорії, (постанови від 23.08.2011р. у справі №42/92, від 07.08.2012р. у справі №2/22, від 01.03.2011р. у справі №47/372) звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Як зазначалось вище, на підставі Страхових актів №2300062802 від 13.11.2014р. та від 20.11.2014р. і розрахунків суми страхового відшкодування до них, з урахуванням рахунків-фактур Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»/Філії «Автоцентр на столичному», позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 10 807,08 грн., що підтверджується наявними в справі копіями платіжних доручень №0051122 від 13.11.2014р. на суму в розмірі 7 711,80 грн. та №0051851 від 21.11.2014р. на суму 3 095,28 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 12.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу №АС/9100552 розмір франшизи становить 1 000,00 грн., а ліміт відповідальності по майну становить 50 000,00 грн., отже, з огляду на це, з відповідача має бути стягнуто 9 807,08 грн. = 10 807,08 грн. (сума страхового відшкодування виплачена позивачем своєму страхувальнику) - 1 000,00 грн. (франшиза відповідача).

Заперечення відповідача щодо того, що позивачем не надано звіту/висновку експерта про проведення авто товарознавчої експертизи, який, на думку відповідача, є обов'язковим при визначенні розміру збитку або розміру відшкодування і не надано Акту виконаних робіт, який підтверджує проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспорту, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони прямо суперечать позиції викладеної в своїх постановах Вищим господарським судом України, в яких зазначено, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. А також, реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Окрім того, заперечення відповідача щодо того, що позивачем не проведено огляду пошкодженого транспортного засобу також не приймаються судом до уваги, оскільки зазначена обставина спростовується матеріалами справи, в яких міститься, зокрема, фотофіксація пошкодженого в результаті ДТП, що мало місце 22.10.2014р., застрахованого транспортного засобу «Opel Corsa», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

В постанові Верховного Суду України від 07.11.2011р. у справі №3-118гс11 наголошено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності 9 807,08 грн.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/25702/15 позовні вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування в розмірі 9 807,08 грн.

Судовий збір позивача в розмірі 1 218,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» (код ЄДРПОУ 19350062, адреса: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (код ЄДРПОУ 23510137, адреса: 03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 25) суму страхового відшкодування в розмірі 9 807,08 грн. (дев'ять тисяч вісімсот сім гривень 08 копійок) та судовий збір у розмірі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.11.2015р.

Суддя С.М. Морозов