Рішення № 53767389, 17.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015Справа №910/25996/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Отіс»

до Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва»

про стягнення 11 211,48 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Мацюк В.В. (представник за довіреністю №185 від 02.07.2015р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Отіс» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» (надалі - відповідач) заборгованості по оплаті вартості виконаних робіт на суму в розмірі 11 211,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором на виконання відновлювальних робіт з ремонт ліфтів D24T№2433 від 09.10.2012р. в повному обсязі не виконав, повну вартість виконаних позивачем робіт у строки визначені Договором не оплатив.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву до матеріалів справи, в якому він визнав існування боргу перед позивачем, проте просив суд відстрочити та розстрочити рішення суду.

Клопотання обґрунтоване скрутним матеріальним становищем відповідача і тим, що сплата всього боргу одноразово неминуче призведе до погіршення діяльності підприємства та проблем з виплатою заробітної плати працівникам.

Згідно із ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Розстрочка означає виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Вивчивши заяви відповідача про відстрочку та розстрочку рішення суду, судом встановлено, що останнім в підтвердження обставин перебування відповідача в скрутному фінансовому становищі не надано жодного доказу, лише Рішення Київської міської ради «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва №270/270 від 09.10.2014р., яке не може, в порядку статей 34, 34 Господарського процесуального кодексу України, бути належним доказом неможливості виконання відповідачем судового рішення.

Отже, враховуючи викладене, судом ухвалено відмовити в задоволенні заяв відповідача про відстрочку та розстрочку рішення суду.

Ухвалою від 05.10.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, їй присвоєно №910/25996/15 та розгляд справи призначено на 17.11.2015р.

В судове засідання 17.11.2015р. представник від відповідача не з'явився, надіслав клопотання про відкладення слухання справи, яке не мотивоване жодною обставиною.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, зокрема, це нез'явлення в засідання представників сторін.

Розглянувши клопотання відповідача, судом було відмовлено в його задоволенні, оскільки воно не обґрунтоване жодною обставиною, окрім того, до клопотання не надано жодного доказу в підтвердження обґрунтованості причин відкладення слухання справи.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 17 листопада 2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2012 року між позивачем (підрядник за Договором) та відповідачем (замовник за Договором) було укладено Договір на виконання відновлювальних робіт з ремонту ліфт D24T№2433 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого відповідач доручає, а позивач забезпечує виконання відновлювальних робіт з ремонту ліфтів, розташованих за адресою: вул. Ушакова, 16 (2 пас., 2 вант/пас) реєстр №22639 та №22689), та придбання необхідних матеріалів для виконання робіт, а позивач зобов'язується сплатити позивачу вартість робіт та вартість матеріалів, які визначені в кошторисній документації.

Вартість робіт, доручених позивачу за даним договором, визначається розрахунком договірної ціни на виконання ремонту ліфта, локальним кошторисом та відомістю дефектів які є невід'ємною частиною договору і складає всього 9 342,90 грн., ПДВ 20% 1 868,58 грн., разом 11 21,48 грн. (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 2.2. Договору виконання робіт оформлюється актом приймання виконаних робіт за формою КБ-2В та довідкою за формою КБ-3 не пізніше трьох робочих днів місяця слідуючого за звітним.

Оплата вартості ремонту ліфта, згідно з п. 2.1. по Договору, здійснюється відповідачем протягом 5 робочих днів з дня підписання акта виконаних робіт за формою КБ-2В та довідки за формою КБ-3. (п. 2.3. Договору).

У відповідності до п. 5.2. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторін своїх обов'язків.

Додатками до Договору сторони також підписали Договірну ціну, Локальний кошторис №2-1-1 на ремонт ліфтів в житловій будівлі та Дефектний акт.

На виконання умов Договору позивачем було виконано роботи на загальну суму в розмірі 11 211,48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями Акту приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012р. від 29.10.2012р. за формою КБ-2В та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2012 року від 29.10.2012р. за формою КБ-3.

Виконані роботи були прийняті відповідачем, що підтверджується підписами його уповноважених осіб та відповідними відбитками печатки останнього.

Як зазначено позивачем, що не спростовано відповідачем, останнім не було здійснено оплату вартість виконаних позивачем робіт за Договором на суму в розмірі 11 211,48 грн.

У зв'язку з не проведенням відповідачем повної оплати вартості виконаних позивачем робіт за Договором, позивач був змушений звернутись до суду.

Дослідивши умови укладеного між сторонами Договору, судом встановлено, що за своєю правовою природою він належить до договорів підряду (будівельного підряду).

У відповідності до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. (ст. 875 Цивільного кодексу України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. (ст. 843 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором. (ст. 854 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем оплату повної вартості робіт, на рахунок позивача проведено не було.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З врахуванням викладеного, враховуючи п. 2.1. Договору, обов'язок відповідача щодо повної оплати вартості виконаних позивачем робіт сплив (з урахуванням 5-ти робочих днів з дня підписання акту виконаних робіт за формою КБ-2В та довідки за формою КБ-3), а тому, з урахуванням вказаного, прострочення оплати вартості робіт за Договором у відповідача перед позивачем виникло з 06.11.2012р.

Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач за Договором не виконав, то заборгованість останнього по оплаті вартості виконаних позивачем робіт складає 11 211,48 грн. Окрім того, відповідач в своєму відзиві зазначив, що визнає існування за ним заборгованості на зазначену суму.

Таким чином, з урахуванням викладеного, позовні вимоги в справі №910/25996/15 про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 11 211,48 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/25996/15 підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача 11 211,48 грн. основного боргу.

Судовий збір позивача у розмірі 1 218,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» (код ЄДРПОУ 36037999, адреса: 03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17) на користь Приватного акціонерного товариства «Отіс» (код ЄДРПОУ 14357579, адреса: 03062, м. Київ, вулиця Чистяківська, 32) суму основного боргу в розмірі 11 211,48 грн. (одинадцять тисяч двісті одинадцять гривень 48 копійок) та судовий збір в розмірі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.11.2015р.

Суддя С.М. Морозов