Рішення № 53766891, 17.11.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/185/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015 Справа № 908/5391/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Рома, ЛТД (69037, м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39)

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

про стягнення 242256 грн. 22 коп. основного боргу за договором № 2502 від 16.04.2015 р.

Суддя Попова І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, дов. від 13.01.2015 р.

від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 299 від 15.06.2015 р.

ОСОБА_4, дов. № 297 від 15.06.2015 р.

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 242256 грн. 22 коп. основного боргу за договором № 2502 від 16.04.2015 р.

В судовому засіданні, відкритому 05.11.2015 р., оголошувалася перерва до 17.11.2015 р. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 17.11.2015 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених в позові, відповідно до ст.ст. 20, 193, 231, 232 ГК України, ст. ст. 16, 526, 530 ЦК України. В обґрунтування вимог вказує, що на виконання умов договору про закупівлю послуг № 2502, укладеного з відповідачем 16.04.2015 р., надавав останньому послуги з ремонтування компютерного обладнання, про що сторонами складено акти здачі - приймання послуг на загальну суму 242256 грн. 20 коп. Зобовязання щодо оплати отриманих послуг відповідач не виконав, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 242256 грн. 20 коп., яку позивач просить стягнути з товариства «Запоріжжяобленерго».

Відповідач заявлені позовні вимоги визнав, про що зазначив у відзиві на позов. В судовому засіданні 05.11.2015 р. відповідачем заявлено клопотання про надання розстрочки виконання рішення терміном на 6 місяців.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 16.04.2015 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД» (виконавець, позивач по справі) та ОСОБА_1 акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (замовник, відповідач по справі) укладено договір про закупівлю послуг № 2502, за умовами якого виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги з ремонтування компютерів і периферійного устаткування, а замовник сплачувати виконавцю за надані послуги за цінами, по кожній одиниці послуги і товару, які зазначені в специфікації, що додається до договору. Розділом 4 вказаного договору сторонами узгоджено порядок розрахунків, яким передбачено, що розрахунки за надані послуги здійснюються «Замовником» на підставі наданих актів здачі-приймання послуг та рахунків до них. Оплата виконується протягом 20 календарних днів з дати підписання сторонами акту здачі приймання послуг за умови наявності підписаного обома сторонами акту здачі-приймання послуг. Строк дії договору відповідно до п. 10.1 встановлено до 31.12.2015 р.

Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору № 2502 за заявками замовника в період з 16.04.2015 р. по 14.07.2015 р. позивачем надано відповідачу послуги з ремонту компютерного обладнання, про що сторонами складено акти здачі-приймання послуг (наявні в матеріалах справи) на загальну суму 242256 грн. 20 коп.

Як свідчить позивач, в порушення умов договору відповідач в узгоджені строки зобов'язання щодо оплати отриманих послуг не виконав, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в розмірі 242256 грн. 20 коп.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати боргу позивачу, суму заборгованості визнав, суд вважає, що вимоги про стягнення основного боргу в сумі 242256 грн. 20 коп. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та матеріалами та підлягають задоволенню.

Відповідачем заявлено клопотання про надання розстрочки виконання рішення терміном на 6 місяців. В обґрунтування клопотання заявник вказує, що товариство «Запоріжжяобленерго» опинилося у вкрай напруженому фінансовому становищі через несвоєчасну сплату споживачами Запорізької області за відпущену їм електричну енергію. Загальна сума недоотриманих товариством коштів на фінансування власних потреб через застосування штрафних санкцій та катастрофічної недоплати споживачів склала за 9 місяців 2015 р. майже 300 млн. грн.., і з 01.10.2015 р. для товариства знову встановлений нульовий норматив відрахувань коштів згідно постанови НКРЕКП від 29.09.2015 р. № 2515. Через вище зазначені обставини товариство щомісяця вимушено проводити виплату заробітної плати працівникам та повязаних з нею платежів за рахунок кредитних коштів, а кошти необхідні для проведення платежів за придбання бензину, сировини та матеріалів, відновлювання аварійного запасу ТМЦ, здійснення заходів для підготовки електромереж та обладнання до осінньо-зимового періоду, тощо на теперішній час відсутні.

Розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення, суд зазначає, що відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити його виконання. За сталою практикою відстрочку або розстрочку може бути надано у випадку наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття відповідних заходів не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

За клопотанням сторін з метою надання можливості врегулювання спору в добровільному порядку в судовому засіданні оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 17.11.2015 р. представник позивача пояснив, що сторони не узгодили умови мирової умови, оскільки відповідач, як заінтересована сторона, не надав своїх пропозицій. Разом з тим, позивач не заперечує отримання боргу з розстрочкою у два платежі.

Зясувавши обставини щодо заяви про надання розстрочки виконання рішення, суд зазначає, що у даній справі позивачем заявлено до стягнення лише основний борг, штрафні санкції не заявлялися до стягнення; договір № 2502 від 16.04.2015 р. продовжує свою дію та зобов'язання сторін за ним мають виконуватися належним чином. Крім того, стягнута сума не є занадто великою для відповідача з урахуванням його виду діяльності. Суд приймає до уваги факти та доводи, викладені відповідачем, згоду сторін щодо умов розстрочки, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, вважає за можливе задовольнити частково клопотання про розстрочку виконання рішення та розстрочити виконання рішення по даній справі на 2 місяці зі сплатою 121128 грн. 10 коп. в грудні 2015 р. та 124761 грн. 95 коп. (121128 грн. 10 коп. основного боргу та 3633 грн. 40 коп. судового збору) в січні 2016 р.

Позовні вимоги задовольняються.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст. ст. 193 ГК України, ст. 526, 629, 901 ЦК України, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ЄДРПОУ 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Рома, ЛТД (69037, м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39, ЄДРПОУ 23855495) 242256 (двісті сорок дві тисячі двісті пятдесят шість) грн. 20 коп. основного боргу, 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 85 коп. Виконання рішення розстрочити на 2 місяці зі сплатою 121128 грн. 10 коп. в грудні 2015 р. та 124761 грн. 95 коп. в січні 2016 р. ОСОБА_4 наказ.

Повне рішення складено 23 листопада 2015 року.

Суддя І.А. Попова