Ухвала суду № 53766858, 25.11.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 листопада 2015 року Справа № 913/41/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді: Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Сєвєродонецької міської ради на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015р.

у справі №913/41/15 Господарського суду Луганської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Променергоавтоматика"

до Сєвєродонецької міської ради

про внесення змін до договору оренди землі від 01.06.2004р. та визнання недійсною додаткової угоди,

В С Т А Н О В И В:

Подана касаційна скарга Сєвєродонецької міської ради на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015 року у справі № 913/41/15 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Постановою правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Відповідно до п. 3.8. вказаної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором (п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Скаржником в якості доказу сплати судового збору до касаційної скарги додано платіжне доручення від 23.09.2015р. №906, в якому у графі "Призначення платежу" зазначено: "#010116#,#2800#,#1461,60#,#КЕКД 22030004; Суд. збір за подан. касаційн. cкарги по спр №913/25/15. Службова записка №1 від 15.09.2015.#.

Таким чином, графа "Призначення платежу" вказаного платіжного доручення містить відомості про сплату судового збору за подачу касаційної скарги по іншій справі.

Доказів сплати судового збору за подачу касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015р. у справі № 913/41/15 скаржником не надано.

З огляду на викладене, додане до касаційної скарги платіжне доручення від 23.09.2015р. №906 не можна вважати належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку.

З 01.09.2015 року набрав чинності Закон України №484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, в частині розміру ставок судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" у 2015 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі встановлена з 01 січня у розмірі 1218грн.

Відповідно до п.п.5 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", у редакції, що діє з 01.09.2015 року, ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду, становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Розмір судового збору у випадку подання апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, судовий збір за подання позову в яких було сплачено до 01.09.2015, розраховується виходячи з суми судового збору, сплаченого при поданні позову. Цей розмір не підлягає перерахунку відповідно до нових ставок, визначених Законом України "Про судовий збір"(п.5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015р. №01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 №484-VІІІ).

На момент подання позову діяла редакція Закону України "Про судовий збір", яким було встановлено ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015р. №01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 №484-VІІІ) Законом України "Про судовий збір" передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.

При цьому у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір підлягає сплаті, як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру, а якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог, (пункти 2.10 та 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України").

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги про: 1) внесення змін до договору оренди землі від 01.06.2004р.; 2) визнання недійсною додаткової угоди.

З огляду на вищезазначене, скаржник під час звернення зі скаргою повинен був сплатити судовий збір за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України та підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.86, 111, п. 4, ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Сєвєродонецької міської ради на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015р. у справі №913/41/15 повернути скаржнику.

Головуючий суддя Т.Б. Дроботова

Суддя(доповідач) І.В. Алєєва

Суддя Л.І. Рогач