Ухвала суду № 53762108, 19.11.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №589/3238/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Шпак З. П.Номер провадження 22-ц/788/2056/15 Суддя-доповідач - Околот Г. М. Категорія - 39

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Околота Г. М.,

суддів - Хвостика С. Г. , Собини О. І. ,

при секретарі судового засідання - Чуприні В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей Шосткинської міської ради, Шосткинська міська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. В обґрунтування скарги зазначає, що її син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, повинен бути власником будинку АДРЕСА_1 м.Шостка Сумської області, на підставі заповіту батька ОСОБА_6, якому належало 5/6 частин майна і за усною домовленістю з відповідачем йому мав належати будинок, а відповідачеві автомобіль «Жигулі», що підтверджується поясненнями у постанові Шосткинського МВ УМВС України в Сумській області від 05 липня 2011 року про відмову у порушенні кримінальної справи. Вказує, що її представником було заявлене клопотання під час судових дебатів про повернення до з'ясування нових обставин та дослідження доказів, однак, суд ознайомившись з наданими документами, у порушення ст.194 ЦПК України до з'ясування обставин не повернувся, при цьому звукозапис не здійснювався. Крім того, судом першої інстанції порушено ч.2 ст.153, ч.ч.1, 3 ст.137 ЦПК України та за її клопотанням не витребувано докази з Пенсійного фонду України в м.Шостка Сумської області та не забезпечено докази. Вважає, що представник відповідача ОСОБА_7 не мав права брати участь у справі, оскільки раніше надавав правову допомогу і складав позовну заяву ОСОБА_8 - батькові позивача, а тому був обізнаний із суттю справи. Крім того, зазначає, що під час судового розгляду змінювалися секретарі судового засідання, але сторони про це не повідомлялися і їх думка не з'ясовувалася, а також у порушення вимог ст.222 ЦПК України після проголошення повного тексту рішення не вручила його копію.

Сторони у засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому зважаючи на вимоги ч.2 ст.305 ЦПК України така неявка сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, домоволодіння по АДРЕСА_1 (раніше №1-а) в м.Шостка, належало ОСОБА_9, який перебував у шлюбі з ОСОБА_10, які померли ІНФОРМАЦІЯ_4 року та ІНФОРМАЦІЯ_5 року відповідно (а.с.22, 23, 24, 26-27, 48).

ОСОБА_9 та ОСОБА_10 мали двох синів: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24 листопада 2008 року за позовом ОСОБА_6 до виконкому Шосткинської міськради про встановлення факту належності на праві власності самовільно зведених господарських споруд померлому ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, (справа № 2-3160/08 ), встановлено факт належності на праві власності ОСОБА_9, померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 року, реконструйованого житлового будинку з добудованою прибудовою «а-2» та верандою «а-1», а також господарчих споруд: тамбуру «Б», сараю «Д», гаражу «Г», бані «В», сараю «Ж», що знаходиться по АДРЕСА_1 у м.Шостка та визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/3 частку вказаного реконструйованого будинку та 1/3 частку вказаних господарських споруд в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 Встановлено факт належності ОСОБА_10, померлій ІНФОРМАЦІЯ_5 року, 1/3 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 у м.Шостка з відповідною частиною господарчих споруд: тамбуру «Б», сараю «Д», гаражу «Г», бані «В», сараю «Ж», та визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/3 частку вказаного реконструйованого будинку та на 1/3 частку господарчих споруд у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 (а.с.50).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 жовтня 2010 року, посвідченого державним нотаріусом Шосткинської міської нотаріальної контори Буйвал Г.В. за реєстровим №2047, ОСОБА_5 є власником 1/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 у м.Шостка, як належала померлому ОСОБА_9 (а.с.5, 39).

Згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 04 листопада 2014 року ОСОБА_5 також належить 1/3 частина земельної ділянки за зазначеною адресою (а.с.40).

Крім того, судом встановлено, що батьками позивача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_8 та ОСОБА_3 (а.с.17, 32, 41).

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року (а.с.25).

За життя ОСОБА_8 розпорядився належним йому майном, склавши заповіт від 26 січня 2010 року на користь свого сина ОСОБА_4 (а.с.4, 38).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 квітня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу Сидоровою А.В. за реєстровим №445, ОСОБА_4 є власником 2/3 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 у м.Шостка (а.с.6).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з недоведеності представниками позивача ОСОБА_4 наявності домовленості між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відносно права власності на спірне домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті у 2002 році та 2005 році їх батьків, у зв'язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а відповідачу свідоцтво про право на спадщину за законом саме на ту частку майна, яку позивач ОСОБА_4 отримав після смерті свого батька ОСОБА_6, а відповідач ОСОБА_5 отримав після смерті своїх батьків.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи і вимогам закону.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_3 діючи в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_4, посилалася на те, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 01.04.2012 року її сину ОСОБА_4 на 2/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_2 у м.Шостка, а також свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 14.10.2012 року ОСОБА_5 на 1/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 у м.Шостка, є незаконними і їх необхідно визнати недійсними.

При цьому законний представник позивача ОСОБА_3 зазначала, що після смерті у березні 2002 року ОСОБА_9, спадкове майно, яке складалося з частки житлового будинку, автомобіля, гаража, трактора прийняли в порядку спадкування за законом його дружина ОСОБА_10 та їх діти - ОСОБА_5 та ОСОБА_8. Згідно домовленості між спадкоємцями, житловий будинок повинен був перейти у власність ОСОБА_6, а новий автомобіль ВАЗ-21063 у власність ОСОБА_5 Після смерті у листопаді 2005 року ОСОБА_10, спадкове майно у порядку спадкування за законом прийняв ОСОБА_8, який проживав разом із померлою матір'ю та доглядав за нею. У 2008 році ОСОБА_6 звертався до суду з позовом про встановлення факту належності померлим батькам житлового будинку та визнання за ним права власності у порядку спадкування за законом. Рішенням Шосткинського міськрайсуду від 24.11.2008 року за ОСОБА_6 було визнано право власності у порядку спадкування за законом після смерті батьків на 2/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 у м.Шостка. Однак ОСОБА_3 вважає це рішення не законним, оскільки судом неправильно був зроблений розрахунок часток спадщини після смерті у 2002 та 2005 роках батьків ОСОБА_6, тому що на момент смерті ОСОБА_9 будинок належав на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а не одноособово ОСОБА_9 Законний представник позивача вважає, що ОСОБА_6 повинно належати 5/6 частки спадкового майна, яке залишилося після смерті його батьків, а не 2/3 частини. У зв'язку з чим і її сину ОСОБА_4 після смерті батька ОСОБА_6 у 2012 році, у порядку спадкування за заповітом повинно також належати 5/6 частини спадкового майна, а відповідачу ОСОБА_5 лише 1/6 частина спадкового майна, а не 1/3 частини.

Зазначені доводи позивач зазначає також в обґрунтування своєї апеляційної скарги, вказуючи, що суд першої інстанції не дав їм належної правової оцінки та ухвалив незаконне рішення, порушуючи при цьому права дитини.

Однак, колегія суддів апеляційного суду не приймає вказані доводи у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Відповідно до положень ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Законним представником позивача ОСОБА_4 не надано суду належних та допустимих доказів, підтверджуючих порушення прав позивача у зв'язку із видачею відповідачу ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_9, а також порушення прав позивача ОСОБА_4 у зв'язку із видачею йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_6

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що апелянт фактично не згоден з рішенням Шосткинського міськрайсуду Сумської області від 24 листопада 2008 року, яким було визнано за померлими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 право власності за кожним по 1/3 частині житлового будинку по АДРЕСА_1 у м.Шостка, тобто не згоден з розрахунком часток спадщини, які повинні належати спадкодавцям на момент їх смерті, а також не згоден із визначенням судом частки у праві власності на спірне домоволодіння у порядку спадкування за законом за ОСОБА_5 на 1/3 частку спірного домоволодіння після смерті ОСОБА_9 та на 2/3 частини за ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Дане рішення Шосткинського міськрайсуду Сумської області від 24 листопада 2008 року було чинним на момент видачі 14.10.2010 року нотаріусом ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9, а також на момент видачі 01.04.2013 року ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 (а.с.5, 6, 50), та законним представником позивача ОСОБА_4 в апеляційному порядку не оскаржувалося, а тому нотаріус відповідно до вимог ст.ст.1217, 1220, 1222, 1261, 1268, 1296, 1297 ЦК України, Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видав ці свідоцтва і підстав визнавати їх недійсним на час розгляду справи судом не має, а тому висновок суду про безпідставність заявлених позивачем вимог є правильним.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував пояснення свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 та постанову Шосткинського МВ УМВС України в Сумській області від 05.07.2011 року, які підтверджують факт домовленості між спадкоємцями ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10 стосовно спадкування спірного будинку лише ОСОБА_6, є безпідставними і колегією суддів відхиляються, оскільки всі угоди спадкоємців стосовно розміру частки у спадщині когось із них на нерухоме майно або транспортні засоби, відмови від прийняття спадщини на користь іншої особи, повинні укладатися письмово та посвідчуватися нотаріально, а не підтверджуватися показаннями свідків.

Безпідставними є і доводи апеляційної скарги про порушення судом ч.2 ст.222 ЦПК України щодо негайної видачі копії рішення після проголошення, так як в матеріалах справи наявна розписка представника відповідача ОСОБА_7 про отримання ним копії оскаржуваного рішення в день його проголошення - 21 вересня 2015 року (а.с.75), що свідчить про його вчасне виготовлення та відсутність перешкод для ОСОБА_3 отримати його негайно після ухвалення, а не на наступний день (а.с.76).

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про не вирішення клопотання позивача про витребування доказів, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом у порядку ч.1 ст.137 ЦПК України було направлено запит до Пенсійного фонду України в м.Шостка Сумської області щодо отримання інформації (а.с.33), на який була надана відповідна інформація (а.с.46).

Твердження апелянта стосовно неможливості участі у справі в якості представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_7, оскільки останній надавав правову допомогу у 2008 році ОСОБА_6, батькові позивача по справі, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки ці обставини не виключають відповідно до ч.2 ст.40 ЦПК України можливості ОСОБА_7 бути представником відповідача у даній справі.

Допущене місцевим судом процесуальне порушення щодо роз'яснення сторонам права на відвід секретаря судового засідання, не призвело до неправильного вирішення справи, а тому в силу ч.3 ст.309 ЦПК України не може бути підставою для скасування чи зміни правильного по суті судового рішення.

Колегією суддів відхиляються і доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ст.194 ЦПК України, оскільки заявлене під час судових дебатів клопотання про повернення до з'ясування нових обставин та дослідження доказів, було судом розглянуте та після ознайомлення суду з наданими документами протокольною ухвалою в його задоволенні було відмовлено, однак, сторона, відповідно до п.6 ч.2 ст.295 ЦПК України, не була позбавлена можливості зазначити в апеляційній скарзі ці нові обставини, які вважала за необхідне з'ясувати та надати суду апеляційної інстанції докази, які підлягають дослідженню та оцінці апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України, однак апелянт цим своїм правом не скористувалася, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилася і будь-яких доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції, до апеляційного суду не представила.

Інші доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі є такими ж самими, як і обставини на які посилалася законний представник позивача як на підставу позовних вимог, що були предметом дослідження у суді першої інстанції та їм була дана належна оцінка, інших доводів апеляційної скарги або нових обставин, що підлягають встановленню, апелянт не навів і ці доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються вони на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства, рішення суду відповідає вимогам ст.ст.213, 214 ЦПК України, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає, тому відповідно до частини 1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -