Рішення № 53761283, 24.11.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/13241/15-ц

Провадження № 2/522/9787/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Приморський районний суд міста ОСОБА_1

у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.

при секретарі Довгань Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» про стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» (далі ДСК «ЧМП») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 12.06.2014 р. по 11.06.2015 р. в сумі 19246,45 грн. з урахуванням податків, що підлягають відрахуванню із заробітної плати (а.с. 2-7, 100, 102).

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.06.2014 р. у справі № 522/1437/14-ц, яке набрало законної сили, з ДСК «ЧМП» на його користь було стягнуто : заборгованість по заробітній платі за грудень 2013 року у розмірі 1119,20 грн. та за січень 2014 року у розмірі 1397,45 грн. ; додаткову вихідну допомогу за колективним договором у розмірі 13604,88 грн. ; середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з 08.01.2014 р. по 11.06.2014 р. у розмірі 7962,23 грн. ; та моральну шкоду в розмірі 500,00 грн., - але це рішення суду, зокрема в частині сплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з 08.01.2014 р. по 11.06.2014 р. у розмірі 7962,23 грн., відповідач виконав лише 11.06.2015 р.

З огляду на наведене, позивач вважає, що відповідач має сплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 12.06.2014 р. по 11.06.2015 р. на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позов, а представники ДСК «ЧМП» ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не визнали позов, посилаючись, що, по-перше, позивач пропустив встановлений ч. 1 ст. 233 КЗп П України строк для звернення до суду з даним позовом; по-друге, трудовий спір між позивачем і відповідачем вже вирішено рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.06.2014 р. у справі № 522/1437/14, яке набрало законної сили та виконано ДСК «ЧМП», тому підстав для повторного застосування відповідальності ДСК «ЧМП» немає ; по-третє, статтею 117 КЗпП України не передбачена відповідальність у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати після ухвалення рішення суду, яким вже вирішено питання такої відповідальності ; по-четверте, за невиконання судового рішення у трудових спорах відповідальність установлена Законом України «Про виконавче провадження», а не трудовим законодавством ; і, по-пяте, ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2003 р. порушено провадження у справі про визнання банкрутом ДСК «ЧМП», й ухвалою господарського суду Одеської області від 24.06.2006 р. введено процедуру санації ДСК «ЧМП», що триває до теперішнього часу, тобто введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що згідно наказу ДСК «ЧМП» № 01-Л від 08.01.2014 р. ОСОБА_2 було звільнено з роботи 08.01.2014 р. в звязку з скороченням штату працівників по п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Однак, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, відповідач не запровадив виплату позивачу належного йому розрахунку при звільненні в день його звільнення, в звязку з чим у 2014 році позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з відповідним позовом до ДСК «ЧМП».

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розміри підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.06.2014 р. у справі № 522/1437/14-ц, яке набрало законної сили, з ДСК «ЧМП» на користь ОСОБА_2 було стягнуто : заборгованість по заробітній платі за грудень 2013 року у розмірі 1119,20 грн. та за січень 2014 року у розмірі 1397,45 грн. ; додаткову вихідну допомогу за колективним договором у розмірі 13604,88 грн. ; середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з 08.01.2014 р. по 11.06.2014 р. у розмірі 7962,23 грн. ; та моральну шкоду в розмірі 500,00 грн. При цьому, як вбачається з цього судового рішення, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні був розрахований виходячи з розміру середньоденної заробітної плати ОСОБА_2 у розмірі 52,73 грн.

Зазначені обставини не заперечувались в судовому засіданні представниками відповідача.

Згідно ч. 1, 3 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також судом установлено, що вищевказане рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.06.2014 р. у справі № 522/1437/14-ц було виконане ДСК «ЧМП» лише 11.06.2015 р. під час його примусового виконання Другим Приморським ВДВС Одеського міського управління юстиції (а.с.57).

Законом України «Про виконавче провадження» визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Цим Законом врегульовано лише правовідносини, що виникають у процесі виконання судових рішень.

Статті 116 і 117 КЗпП України структурно віднесені до розділу VІІ «Оплата праці» цього Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобовязання, а є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.

Верховний Суд України в постанові від 29.01.2014 р. (у справі 6-144ц13) зазначив, що аналіз частини 1 статті 116 та частини 1 статті 117 КЗпП України дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обовязок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку ; а також висловив свою правову позицію стосовно того, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові сум.

Крім того, не заслуговують на увагу суду доводи представників відповідача стосовно того, що ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2003 р. порушено провадження у справі про визнання банкрутом ДСК «ЧМП», й ухвалою господарського суду Одеської області від 24.06.2006 р. введено процедуру санації ДСК «ЧМП», що триває до теперішнього часу, тобто введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Так, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.07.2015 р. у справі № 522/9872/15-ц, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09.09.2015 року, встановлено, що норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» про дію мораторію на задоволення вимог колишніх працівників ДСК «ЧМП» про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не застосовуються.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд України у постанові від 03.10.2012р. при розгляді справи № 6-109цс12 в порядку глави 3 ЦПК України.

Також суд вважає хибними доводи представників відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

При цьому сам відповідач у своїх запереченнях на позов посилається на рішення Конституційного Суду України від 22.022014 р. № 4-рп/2-2012, яким визначено, що положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозвязку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Більш того, Рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2013 від 15.10.2013 р. у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1,2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР зі змінами, Конституційний Суд України зазначив, що у разі порушення роботодавцем КЗпП України, не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством.

Як вбачається з довідки ДСК «ЧМП» від 05.03.2014 р., середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 з урахуванням податків складає 52,73 грн. (а.с.42).

Таким чином, належний позивачу від відповідача середній заробіток за час прострочення розрахунку при звільненні з 12.06.2014 р. по 10.06.2015 р. (оскільки виплата розрахунку запроваджена 11.06.2015 р.) становить 19193,72 грн. (52,70грн.*364д.=19193,72 грн.) з урахуванням утримуваних податків та обовязкових зборів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України,

ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» (код ЄДРПОУ 01125614, 65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська буд. 1) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, що проживає за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 12 червня 2014 року по 10 червня 2015 року у загальному розмірі 19193 (девятнадцять тисяч сто девяносто три) грн. 72 коп. з урахуванням утримуваних податків та обовязкових зборів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати.

Стягнути з Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» (код ЄДРПОУ 01125614, 65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська буд. 1) на користь держави судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено 24 листопада 2015 року.

Суддя Н.А. Ільченко

24.11.2015