Постанова № 53761033, 20.11.2015, Приморський районний суд м. Одеси

20.11.2015

Справа № 522/16484/15-а

Провадження № 2-а/522/606/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2015 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Свяченої Ю.Б.

при секретарі - Шеян І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Іскренко О.С., про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Іскренко О.С., та просить скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Іскренко О.С. від 13 липня 2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконанню ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року про забезпечення доказів; зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Іскренко О.С. відкрити виконавче провадження по виконанню ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року про забезпечення доказів.

Позивач зазначає, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Іскренко О.С. 13 липня 2015 року була винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконанню ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року про забезпечення доказів, у зв'язку тим, що вказана ухвала не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а також не містить заходів примусового виконання рішень встановлених Законом. Вказану постанову позивач вважає незаконною, оскільки в ухвалі від 21 травня 2014 року про забезпечення доказів зазначено, що вона підлягає негайному виконанню, та зобов'язано надати витребувані докази до 18 червня 2014 року. Крім того, у вказаній ухвалі суду визначено порядок і спосіб її виконання, а саме витребувано з управління архітектури та містобудування Одеської міської ради відповідні докази. Також позивач зазначає, що постанова не містить мотивів її прийняття, в її резолютивній частині відсутнє ПІБ особи, до якої надсилається копія постанови, і ця постанова не затверджена підписом начальника відділу.

ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, вимоги позову підтримав у повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Представник управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області та старший державний виконавець відділу Іскренко О.С. в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать відповідні поштові повідомлення про вручення судових повісток та телефонограми.

Суд у зв'язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ухвалив слухати справу у їх відсутності відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вислухавши думку позивача, та прийнявши до уваги доводи позовної заяви, суд вважає, що вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Частиною 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У розумінні ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Згідно п. п. 9, 10 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду №3 від 13.12.2010 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» визначаючи предметну та територіальну підсудність справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, суд враховує, що за приписами пункту 5 частини першої статті 18, частини шостої статті181 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист, незалежно від статусу позивача у виконавчому провадженні.

Судом встановлено, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, було витребувано від Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради відповідні докази в порядку ст. 73 КАС України. Ухвалою суду від 21 квітня 2015 року було виправлено описку у вищевказаній ухвалі суду та вказано місце проживання та перебування стягувача, ідентифікаційний код боржника та ідентифікаційний номер стягувача.

09 липня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області з відповідною заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаної ухвали суду.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Іскренко О.С. було відмовлено у відкритті виконавчого провадження по виконанню ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року про забезпечення доказів, у зв'язку тим, що вказана ухвала не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а також не містить заходів примусового виконання рішень встановлених Законом.

Суд вважає вищевказану постанову незаконною, у зв'язку з наступним.

Відповідно ч. ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі листи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, з наступного дня після набрання законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року про забезпечення доказів зазначено, що вона підлягає негайному виконанню, та зобов'язано надати витребувані докази до 18 червня 2014 року.

Тобто, вказаною ухвалою суду відповідно до ч. 6 ст. 75 КАС України визначено порядок і спосіб її виконання, що спростовує дані, зазначені в оскаржуваній постанові державного виконавця щодо відсутності в ухвалі суду заходів примусового виконання.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Ч. 2 ст. 257 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України, та здійснюють державні виконавці, визначеніЗаконом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Наведений у ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» про виконавче провадження перелік виконавчих документів, що виконуються державною виконавчою службою та виданих на підставі судових рішень, ухвалених відповідно до КАС, є вичерпним.

Згідно ч. 2 ст. 19 вказаного Закону у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Враховуючи зазначену норму закону та заяву позивача від 09 липня 2015 року про відкриття виконавчого провадження, суд вважає, що ОСОБА_2 в своїй заяві навів всі необхідні відомості про боржника.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду №3 від 13.12.2010 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Таким чином, у судовому засіданні доведено, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Іскренко О.С. було безпідставно відмовлено у відкритті виконавчого провадження по виконанню ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року про забезпечення доказів.

Відповідно до статей 69, 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ч. 1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими, та такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Керуючись ст. 124 Конституції України, п. п. 9, 10, 18 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду №3 від 13.12.2010 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», ст. ст. 11, 17, 22, 26, 32, 82 ЗУ «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень затвердженою Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року, ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69, 70, 71, 72, 128, 158-163, 181, 255, 257, 258, 271 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Іскренко О.С., про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Іскренко О.С. від 13 липня 2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконанню ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року про забезпечення доказів.

Зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Іскренко О.С. відкрити виконавче провадження по виконанню ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року про забезпечення доказів.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Приморський районний суд м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: Ю.Б.Свячена