Рішення № 53760768, 20.11.2015, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/11152/15-ц

Провадження № 2/520/4724/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2015 року Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Реви С.В.,

при секретарі Гудові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі цивільну справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, за участю третьої особи Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про виселення із гуртожитку, суд, -

В С Т А Н О В И В:

КЕВ м. Одеси звернувся до суду з вказаним позовом, в якому посилається на те, що будівлі військового містечка № 217, зокрема і гуртожиток за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14, буд. 39 є військовим майном, яке обліковувалось у Військовому інституті ОНПУ, але у вересні 2009 року за актом прийому-передачі передано на баланс КЕВ м. Одеси.

Під час проходження військової служби в Одеському гарнізоні ОСОБА_4 вселився у спірне приміщення зі своєю родиною.

Згодом військовослужбовець ОСОБА_4 у зв'язку із переміщенням по службі переїхав в іншу місцевість та звільнив житлове приміщення у гуртожитку, проте відповідачка ОСОБА_2 разом із малолітнім сином ОСОБА_3 без законних на то підстав до теперішнього часу утримує дане житлове приміщення.

Оскільки ОСОБА_2 разом із малолітнім ОСОБА_3 добровільно не звільняють зайняте жиле приміщення у гуртожитку, чим призводять до порушення права на житло інших громадян, які дійсно проходять військову службу у ЗСУ та не мають житла за місцем проходження служби.

В зв'язку з чим, КЕВ м. Одеси звернувся до суду із відповідним позовом, в якому просить суд виселити ОСОБА_2 разом із малолітнімОСОБА_3 із житлового приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, а також просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь судовий збір у розмірі 243 гривні 60 копійок.

Не погодившись з вказаним позовом під час розгляду справи відповідачка ОСОБА_2 надала суду заперечення проти позову, в якому просить суд відмовити КЕВ м. Одеси у задоволенні позову, посилаючись на те, що вселилась у спірне приміщення у 1993 році разом зі своїм батьком, матір'ю та братом за ордером, що був виданий військовим командуванням.

У 2003 році батько відповідачки, ОСОБА_4 був переведений для продовження служби до м. Севастополь де він після переведення мав отримати житло, проте так і не отримав його.

Відповідач стверджувала, що вона була зареєстрована у спірному приміщенні з 2006 року, а її син з 2008 року.

Відповідно до індивідуальної картки обліку будівлі, будинок в якому вони зареєстровані не є гуртожитком, а є готелем, також будинок не був зареєстрований як гуртожиток у встановленому законом порядку, а тому вони не можуть бути із нього виселені.

Відповідач зазначає, що із нею проживає її малолітній син, та вона не має іншого житла.Чинним законодавством України не передбачено виселення одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними без надання іншого жилого приміщення.

У судовому засіданні представник КЕВ м. Одеси позов підтримав та просив суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені у позові.

Крім того, представник КЕВ м. Одеси пояснив суду, що ОСОБА_2 правомірно вселилась в гуртожиток, але на теперішній час у неї відсутні підстави для проживання в цьому гуртожитку, тому має бути виселення з вказаного приміщення без надання іншої площі.

Відповідачка ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позову із підстав, що зазначені у запереченні проти позову.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради у письмових поясненнях заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що ніхто не може виселити дитину, якій більше немає де проживати та просили суд урахувати при винесенні рішення права дитини. Представник третьої особи просив розглядати справу за відсутності Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що у задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, у 1993 році військовослужбовець ОСОБА_4 отримав ордер на вселення із родиною у приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Ордер був виписаний та виданий не органом місцевого самоврядування, а військовим командуванням.

ОСОБА_4 разом із дружиною ОСОБА_5 та дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_7 вселився у спірне приміщення за адресою: АДРЕСА_1 при цьому ордер був зданий коменданту будівлі.

Судом встановлено, що у 2003 році ОСОБА_4 був переведений для продовження служби до м. Севастополь де він після переведення мав отримати житло, проте так і не отримав його. Його родина не змогли переїхати до нього до м. Севастополя, оскільки їм не було де мешкати.

Судом встановлено, що з 07 лютого 2006 року ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у відповідачки ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_3.

02 липня 2008 року ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що вона працює комендантом спірної будівлі. Свідок вказала, що вона вселялась у спірне приміщення приблизно в один і той же час як і відповідачка зі свою родиною. Свідок повідомила суду, в той період ордери на вселення видавались військовим командуванням.

Свідок ОСОБА_5 повідомила суду, що її чоловіку ОСОБА_4 видавався ордер на вселення із сім'єю у приміщення за адресою: АДРЕСА_1, та саме на підставі цього ордеру вони вселились у спірне приміщення.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 є одинокою матір'ю, яка проживає зі своїм малолітнім сином.

Судом встановлено, що будівля за адресою: АДРЕСА_1 є готелем, а не гуртожитком, що підтверджується індивідуальною карткою обліку будівлі (а.с.9).

Згідно до правової позиції Верховного суду України висловленої при розгляді справи №6-191цс15, згідно із частинами другою, третьою статті 132 ЖК УРСР працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

У справі, що переглядається, апеляційний суд установив, що на час вселення відповідачів у будівлю на підставі клопотання командира військової частини, будинок не мав статусу гуртожитку, він використовувався як готель для військовослужбовців, відповідачі були прописані за адресою будинку і проживають у ньому з 1993 року.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився й суд касаційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 132 ЖК УРСР, для виселення відповідачів, які вселилися до житлового приміщення ще до набуття будинком, у якому воно розташовано, статусу гуртожитку.

Відповідно до п. 5.12 Наказу Міністерства оборони України за № 737 від 30 листопада 2011 року про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, не можуть бути виселені з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення особи, зазначені у статті 125 Житлового кодексу Української РСР.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно із п. 6 ч. 1ст. 125 ЖК України, без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених устатті 124 цього Кодексу, не може бути виселено одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

Положеннями ч. 3ст. 132 ЖК України встановлено, що осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення. Надаване громадянам у зв'язку з виселенням з гуртожитку інше жиле приміщення має відповідати вимогам, передбаченим частиною другоюстатті 114 цього Кодексу (ч. 4ст. 132 ЖК України).

Відповідно до статті 127 ЖК УРСР, пункту 2 Примірного положення, під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані з цією метою жилі приміщення. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Таким чином, в даному випадку представник КЕВ м. Одеси просить суд виселити одиноку особу ОСОБА_2 разом з її неповнолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею.

При цьому, будь якого іншого місця для проживання ні заОСОБА_2, ні за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не зареєстровано.

В зв'язку з чим, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки чинним законодавством України не передбачено виселення одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними без надання іншого жилого приміщення.

Крім того, позивачем було пропущено строк позовної давності, проте внаслідок того, що існують підстави для відмови у позові по суті суд не застосовує позовну давність. Перебіг строк позовної давності розпочався у 2003 році з моменту переведення батька відповідачки ОСОБА_1 на інше місце військової служби.

Отже, судом було встановлено, що відповідачка правомірно вселилась у спірне приміщення на підставі ордеру, спірна будівля не має статусу гуртожитку, а є готелем, крім того спірна будівля не була зареєстрована належним чином як гуртожиток у виконкомі Одеської міської ради, відповідачка та її малолітній син зареєстровані на спірній площі з 2006 року та 2008 року відповідно. Крім того, відповідачка є одинокою матір'ю, яка виховує неповнолітню дитину, не має іншого житла, з урахуванням вищевказаного, суд дійшов до висновку, що позов КЕВ м. Одеси є необґрунтованим та безпідставним, який не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.1, 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст.256, 257, 261, 267 ЦК України, ст. ст.9, 109, 124-129, 132 ЖК України, п.п. 5.12 Наказу Міністерства оборони України за № 737 від 30 листопада 2011 рокупро затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, за участю третьої особи Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про виселення із гуртожитку за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання через Київський районний суд міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Рева С. В.