Ухвала суду № 53760314, 23.11.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/1290/13-ц 23.11.2015 23.11.2015 23.11.2015

Провадження №22-ц/784/2444/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 468/1290/13-ц Головуючий І інстанції - Янчук С.В.

Провадження № 22-ц/784/2444/15 Доповідач - Темнікова В.І. Категорія 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2015 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Серебрякової Т.В., Маляренко І.Б.,

при секретарі - Тищенко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 03 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Баштанського районного управління юстиції про визнання шлюбу недійсним та визнання права власності на 2/3 частини житлового будинку та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, -

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2013 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина, однак як з'ясувалось, ОСОБА_2 14.12.2012 року зареєструвала з ним шлюб, який вона вважає недійсним з наступних підстав. З 2001 року її батько хворів на онкологічне захворювання, в 2012 р. хвороба почала прогресувати, стан здоров'я батька значно погіршився і він потребував постійного догляду. В цей час з'явилась ОСОБА_2, яка доглядала за батьком. ОСОБА_2 було відомо, що батько проживе нетривалий час, оскільки його больові синдроми з 18.10.2012 року знімали вже за допомогою наркотичного засобу «Омнопон». Знаходячись під їх впливом батько не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. ОСОБА_2 не маючи наміру створити сім'ю, скориставшись його хворобливим станом, його нездатністю розуміти значення своїх дій та керувати ними, змусила його дати згоду на шлюб. Реєстрація шлюбу не була спрямована саме на створення сім'ї, оскільки ОСОБА_2 періодично проживали в одному будинку з ОСОБА_4 і фактично була особою, яка здійснювала догляд за її батьком, тобто виконувала обов'язки домашньої працівниці, і воля батька та ОСОБА_2 не була направлена на сумісне проживання та створення сім'ї. Таким чином вважає, що вказаний шлюб був зареєстрований без вільної згоди чоловіка та є підставою для визнання такого шлюбу недійсним.

У зв'язку з реєстрацією шлюбу між її батьком та ОСОБА_2 порушуються її спадкові права, так як зменшується обсяг спадкової маси, яку вона могла успадкувати, у випадку відсутності реєстрації шлюбу. Після смерті батька ОСОБА_4 залишилось нерухоме майно, домоволодіння АДРЕСА_1, яке батько отримав у спадщину після смерті її матері. Вартість домоволодіння становить 107555 грн. Заповіт на випадок смерті ОСОБА_4 не залишив. За період шлюбу з 14.12.2012 р. по 21.12.2012 р. спільного майна ОСОБА_2 з ОСОБА_4 не набули. Частка ОСОБА_2 та її частка як дочки у спадщині, що відкрилась після смерті її батька, є рівними. У випадку визнання недійсним шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 остання не може претендувати на спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_4, і вона як спадкоємиця має право у порядку спадкування на 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, зареєстрований 14.12.2012 р. відділом ДРАЦС Баштанського РУЮ Миколаївської області, актовий запис № 75, а також визнати за нею - ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на 2/3 частини домоволодіння № АДРЕСА_1.

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 в липні 2013 року звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, в якому посилалась на те що, 14.12.2012 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_4, який ІНФОРМАЦІЯ_3 помер. Як ОСОБА_1, так і ОСОБА_3 ухилялися від надання допомоги своєму батькові ОСОБА_4, який страждав на онкологічне захворювання. Відносини між ними тривалий час були дуже неприязними, оскільки доньки не доглядали свою важко хвору матір - дружину ОСОБА_4, і шахрайським способом намагалися відібрати у нього житловий будинок. З ОСОБА_4 вона проживала однією сім'єю з кінця лютого по серпень 2012 року, та його доньок не бачила. В жовтні 2012 року вона просила ОСОБА_1 помиритися з батьком і здійнювати за ним такий догляд, однак остання категорично відмовилася. В листопаді 2012 року ОСОБА_4 був в безпорадному, морально пригніченому і незадовільному фізичному стані, злий на своїх доньок, і ще до її приїзду хотів подарувати належний йому житловий будинок батькові свого друга, для чого взяв довідку про свій психічний стан. На підставі зазначеного, просила суд усунути ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті батька.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 03 вересня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним та визнання права власності на 2/3 частини житлового будинку, а також у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування було відмовлено через їх необґрунтованість.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.

Відповідачка ОСОБА_2 також не погодилася з рішенням суду, звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та ухвалити в цій частині вимог нове рішення про задоволення її позовних вимог за зустрічним позовом.

ОСОБА_1 звернулась до суду з запереченнями на апеляційну скаргу ОСОБА_2, в яких просила апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення суду за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування залишити без змін.

ОСОБА_2 також звернулась до суду з запереченнями на апеляційну скаргу ОСОБА_1, в яких просила апеляційну скаргу відхилити.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала доводи своєї апеляційної скарги, просила її задовольнити, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, надавши пояснення, аналогічні змісту апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу ОСОБА_2

Відповідачка ОСОБА_2 підтримала свою апеляційну скаргу, просила її задовольнити, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, надавши пояснення, аналогічні змісту апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу ОСОБА_1

Відповідачка ОСОБА_3 апеляційну скаргу ОСОБА_2 не визнала, просила її відхилити, апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнала частково, просила її задовольнити в частині скасування рішення суду про відмову у задоволенні первісного позову та просила ухвалити рішення про визнання шлюбу недійсним і визнання за ОСОБА_1 права власнеості на ? частину спірного будинку, так як вважає, що вони з сестрою ОСОБА_1, мають рівні права на спадкування після смерті батька.

Представник відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Баштанського районного управління юстиції до судового засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог як за первісним, так і за зустрічним позовом.

Приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що відповідно до ч. 1,2 ст. 40 Сімейного кодексу України, шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя. Тобто наведеною правовою нормою передбачено дві підстави визнання шлюбу недійсним: відсутність вільної згоди на шлюб хоча б однієї із сторін та фіктивність шлюбу.

Судом було встановлено, що 14.12.2012 року між ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 укладено шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Баштанського районного управління юстиції Миколаївської області, актовий запис № 75. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, після чого відкрилася спадщина на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №35 від 28.01.2015 року ОСОБА_4 приймав лікарські засоби з сильним знеболюючим ефектом. Однак, на момент реєстрації шлюбу у нього не відмічалося ознак якого-небудь психічного розладу. В час реєстрації він міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Лікарські засоби, які він приймав не спричинили за собою змін в психічній сфері, розладів в його поведінці. В момент реєстрації шлюбу змін в поведінці та свідомості ОСОБА_4 не було. На час подачі заяви про державну реєстрацію шлюбу він також міг давати належну оцінку своїм діям і керувати ними.

Тому суд дійшов висновку про те, що при реєстрації шлюбу, що мала місце 14 грудня 2012 року ОСОБА_4 мав ясну пам'ять, усвідомлював значення своїх дій, а його волевиявлення було вільним і відповідало його волі. З дня реєстрації шлюбу і до дня смерті, ОСОБА_4 не скористався своїм правом на скасування цього шлюбу.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що не можна визнати шлюб сторін і фіктивним, оскільки є всі підстави вважати, що у сторін була створена сім'я з набуттям прав та обов'язків подружжя, передбачених Сімейним кодексом України. До такого висновку суд дійшов після оцінки в сукупності встановлених в судовому засіданні фактів та всіх наданих доказів, показаннь свідків та висновку експерта, які вказують на те, що шлюб був зареєстрований у передбаченому законом порядку з дотриманням усіх умов проведення цієї процедури, ОСОБА_4 перебував у свідомому глузді, розумів свої дії та контролював їх, ніяких змін в його стані наркотичні речовини не викликали. Сторони мали намір утворити сімю, у них були почуття, права та обовязки чоловіка та жінки, вели спільне господарство та спільні справи. Жінка була господинею, прибирала, готувала, доглядала за чоловіком. Сторони досягли шлюбного віку, добровільно його уклали, не перебували у інших зареєстрованих шлюбах, взаємно були обізнані про стан здоровя, не були родичами та мали почуття один до одного, планували створити сімю.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх скупності, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні первісного позову.

Приймаючи рішення стосовно зустрічного позову, суд керувався положеннями ст. 1224 ЦК України, згідно з якими за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Однак, ОСОБА_2 не надала належних доказів про те, що відповідачі за зустрічним позовом ухилялися від надання допомоги ОСОБА_4 Тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову, оскільки відсутні підстави для усунення відповідачів за зустрічним позовом від права на спадкування після ОСОБА_4 - їхнього батька , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі, апеляційний суд вважає, що висновки суду підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті рішення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд неправомірно не взяв до уваги як доказ того, що ОСОБА_1, ОСОБА_3 не здійснювали догляд за батьком, який перебував у безпорадному стані, її пояснення, так як вона була допитана у якості свідка, а також пояснення свідків ОСОБА_5 не заслуговують на увагу, так як суд дав їм належну правову оцінку в сукупності з іншими доказами по справі. Так, судом було встановлено, що за батьком доглядала ОСОБА_2, він отримував необхідний медичний догляд. В судовому засідання в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснила, що сам батько не просив допомоги у дочок, хоча на її думку потребував її і дочки повинні були здійснювати догляд за батьком. При цьому, колегія суддів враховує і те, що, виходячи зі змісту ч. 5 ст. 1224 ЦК України, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення має бути пов'язаним з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Зазначене свідчить про те, що для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. При цьому сама по собі обставина, що сторони не спілкувалися протягом тривалого часу, не свідчить про факт умисного ухилення від надання допомоги. Належних та допустимих доказів наявності саме сукупності зазначених вище фактів, при тому що ОСОБА_2 доглядала за ОСОБА_4, цієї допомоги вистачало останньому і він не звертався за допомогою до дочок, суду надано не було.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1, ОСОБА_3 через свою поведінку були позбавлені спадщини після смерті їх матері, не підтверджені належними доказами по справі, так як заповіт матері на користь батька не є беззаперечним доказом позбавлення спадщини інших спадкоємців саме через їх неправильну поведінку. Крім того, ці обставини не мають юридичного значення для вирішення питання про можливість усунена ОСОБА_1, ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті батька. Не має юридичного значення для вирішення спору за зустрічним позовом також те, чи любив батько своїх дочок та як він до них через це ставився.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд не вирішив питання про розподіл судових витрат, то відповідно до вимог ст.88 ЦПК України суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати, тільки у разі ухвалення рішення на користь сторони, чого не сталося в даному випадку.

Не заслуговують на увагу, як на підставу для скасування рішення, також доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що батько не мав на меті створення сім,ї з ОСОБА_2, що остання була тільки хатньою робітницею та проживала з ним в одному будинку, а тому батько тільки з вдячності вирішив зареєструвати з нею фіктивний шлюб, щоб остання мала право на спадкування як його дружина, так як суд дав цим доводам апелянта належну правову оцінку в сукупності з іншими доказами по справі. Ствердження ж ОСОБА_1 є її суб'єктивним аналізом обставин по справі, не підкріпленим належними доказами, та фактично направлені на переоцінку доказів, яким суд в межах наданої йому компетенції дав належну правову оцінку в сукупності з іншими доказами по справі.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що батько фізично через свій стан здоров'я не міг забезпечити виконання сімейних обов'язків, не є підставою для визнання шлюбу недійсним, так як підстави для недійсності шлюбу сформульовані у двох статтях СК України, а саме в ст. 30 та ст.38 СК України. Частиною 5 ст. 30 СК України визначено, що підставою для визнання шлюбу недійсним може бути приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків. До тяжкої хвороби стосовно відносин подружжя може теоретично бути віднесена і фізична нездатність до статевих відносин, а також нездатність до зачаття дитини. Однак, хвороба, на яку страждав ОСОБА_4, ним не приховувалася і ОСОБА_2 та ОСОБА_4 свідомо, знаючи про неї, бажали створити сім'ю. Взагалі теорія поділу правових актів, укладених з порушенням вимог закону, закріплена в статтях 39-41 СК України, які ділять їх на абсолютно недійсні(нікчемні) та відносно недійсні(оспорювані), що узгоджується й з положеннями ст.. 215 ЦК України стосовно правочинів. Абсолютно недійсними є шлюби, які порушують 3 засади шлюбу: одношлюбність, відсутність близького кровного спорідненя, дієздатність особи( ст.. 39 СК України). Підстави, коли шлюб обов'язково визнається недійсним за рішенням суду, передбачені в ст.40 СК України. Підстави, коли шлюб може бути за рішенням суду визнаним недійсним, передбачені в ст.41 СК України. Тобто на відміну від імперативного правила ст.. 40 СК України, правило ст.. 41 СК України надає суду альтернативу: або-або. Це значить, що суд може задовольнити позов чи відмовити у його задоволенні за наявності інших обставин, які з точки зору суду, мають істотне значення. Саме п.3 ч.1 ст. 41 СК України передбачає, що шлюб може бути за рішенням суду визнаний недійсним з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків. Тому, з урахуванням того, що ОСОБА_2 було відомо про хворобу ОСОБА_4 і не зважаючи на це, вони обоє прагнули створення сім'ї, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання шлюбу недійсним. Про те, що ОСОБА_4 повідомив про реєстрацію шлюбу друзів, що він не замовчував цю подію, не заперечувала апелянт ОСОБА_1 і в своїх апеляційній скарзі. Дані обставини також свідчать про намір ОСОБА_4 створити сім'ю з ОСОБА_2

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильних висновків суду, зроблених в рішенні і направлені на переоцінку доказів, яким суд дав належну правову оцінку.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не має.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності саме на 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1, то суд в межах заявлених позовних вимог обґрунтовано дійшов висновку про відмову у їх задоволенні.

Керуючись ст. 303,307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 03 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили в касаційному порядку.

Головуючий

Судді