Рішення № 53759912, 18.11.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

18.11.2015

Справа № 2/489/2296/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 листопада 2015 року Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Спінчевської Н.А.,

при секретарі - Ковальовій С.В.,

за участю представника позивачки ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_6, представника третьої особи ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення торгів, акту про реалізацію нерухомого майна, свідоцтва про право власності на майно, визнання права власності на ? частку квартири,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції, державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення торгів, акту про реалізацію нерухомого майна, свідоцтва про право власності на майно.

Позивачка вказувала на те, що вона є співвласницею ? частки квартири АДРЕСА_1, в якій тривалий час проживає разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6, з яким перебуває у шлюбі з 02.07.1988 року. Іншого житла вона не має.

10.03.2015 року Ленінським відділом ДВС ММУЮ в рахунок погашення заборгованості в сумі 363866,65 грн. за зведеним виконавчим провадженням № 26792642, боржником за яким є її чоловік ОСОБА_6, було реалізовано з електронних торгів належну їм трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 12.03.2015 року їх переможцем стала ОСОБА_2.

26.03.2015 року на підставі протоколу проведення електронних торгів від 10.03.2015 року державним виконавцем Ленінського ВДВС ММУЮ було складено акт про реалізацію нерухомого майна з електронних торгів, відповідно до якого переможцем торгів ОСОБА_2 було сплачено кошти в сумі 422700,00 грн. за придбання квартири.

Посилаючись на те, що при продажу нерухомого майна були порушені її права як співвласника ? частки квартири, що є спільним майном подружжя, квартиру було реалізовано без виділу частки боржника у виконавчому провадженні, продаж спірного майна з електронних торгів суперечить Закону України «Про виконавче провадження» та діючої на час їх проведення «Інструкції з примусового виконання рішень», просила суд визнати недійсними електронні торги, проведені 10 березня 2015 року державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України щодо продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1, визнати недійсним протокол № 59730 проведення електронних торгів від 10.03.2015 року, визнати недійсним акт про реалізацію нерухомого майна з електронних торгів, складений 26 березня 2015 року, визнати недійсним свідоцтво про право власності на майно, видане приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Сіряковою О.В.

Ухвалою суду від 18.08.2015 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_6.

В подальшому при розгляді справи позивачка уточнила підстави заявленого позову. Вказувала на те, що продаж спірної квартири було здійснено без попереднього визначення частки боржника та виділення її в натурі, а також без її відома і згоди як співвласника ? частки.

Посилаючись на ці обставини, а також на те, що при реалізації арештованого майна боржника ОСОБА_6 були порушені вимоги чинного законодавства та реалізоване майно, що належить їй як особі, яка не є боржником за виконавчим провадженням, позивачка просила суд визнати недійсними електронні торги, протокол проведення торгів, акт про реалізацію нерухомого майна, свідоцтво про право власності на майно, а також визнати за нею право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1

Ухвалою суду від 20.10.2015 року до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог залучено ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «Промінвестбанк», ПАТ «Кредитпромбанк», ПАТ «Банк Форум», ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», ПАТ «ВАБ», ОСОБА_10, ПАТ «Державний ощадний банк України».

В судовому засіданні представник позивачки підтримав позов, просив про його задоволення. Відповідачка ОСОБА_2 та представники відповідачів проти позову заперечували, просили в його задоволенні відмовити.

Третя особа ОСОБА_6 посилався на те, що позов ОСОБА_11 є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Представник третьої особи ПАТ «Державний ощадний банк України» просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи та оцінивши в сукупності надані докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи в Ленінському відділі Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції на виконанні перебувало зведене виконавче провадження з примусового виконання:

-виконавчого листа № 2-4773, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва від 19 лютого 2009 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» заборгованості в сумі 1143,56 грн.;

-виконавчого листа № 2/1416/553 від 10 травня 2012 року, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 14077,93 грн.;

-виконавчого листа № 2/489/680/14 від 12 травня 2014 року, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 243,60 грн.;

-виконавчого листа № 2-1806 від 31 травня 2010 року, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_6 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості в сумі 8337,14 грн.;

-виконавчого листа № 2-347 від 12 квітня 2011 року, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ «ВАБ» заборгованості в сумі 23020,54 грн.;

-виконавчого листа № 2-6424 від 22 грудня 2009 року, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості в сумі 7709,81 грн.;

-виконавчого листа № 2-2287 від 24 квітня 2009 року, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Промінвестбанк» заборгованості в сумі 7063,98 грн.;

-виконавчого листа № 2-2013 від 9 вересня 2010 року, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості в сумі 8622,22 грн.;

-виконавчого листа № 2-3817 від 25 січня 2010 року, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» заборгованості в сумі 2876,38 грн.;

-виконавчого листа № 2/489/1308/14 від 24 червня 2014 року, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_12 заборгованості в сумі 281562,50 грн..

10 грудня 2012 року державним виконавцем складено акт опису й арешту майна, до якого включено квартиру АДРЕСА_1, належну на праві власності ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 9 жовтня 1996 року.

2 лютого 2015 року документи виконавчого провадження передано Ленінським ВДВС ММУЮ до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області для реалізації спірної квартири на прилюдних електронних торгах.

Відповідно до протоколу № 59730 10 березня 2015 року відбулися торги з продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1.

Як слідує з акту про реалізацію нерухомого майна з електронних торгів від 26 березня 2015 року, 10 березня 2015 року ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України проведено електронні торги з реалізації спірної квартири за ціною 422700 грн., власником якої є боржник за зведеним виконавчим провадженням ОСОБА_6, переможцем яких стала ОСОБА_2

На підставі вказаних документів, якими оформлені електронні торги приватним нотаріусом Сіряковою О.В. 10 квітня 2015 року на ім'я переможниці ОСОБА_2, видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру.

Як вбачається з позову, позивачка, як на підставу визнання торгів недійсними, вказує на порушення державним виконавцем Ленінського ВДВС ММУЮ положень ст. ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено, що в разі, якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Проте, з договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 9 жовтня 1996 року вбачається, що саме ОСОБА_6 купив спірну квартиру, тому він є її титульним власником.

Крім того, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 листопада 2015 року є відомості про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису 20046 в книзі 120) з відміткою про дату прийняття рішення про державну реєстрацію 2 жовтня 2008 року та датою внесення запису 2 жовтня 2008 року. Право приватної власності цілої частки (1/1) на зазначену квартиру зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 4664 від 9 жовтня 1996 року.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як слідує з матеріалів справи та пояснень третьої особи у справі ОСОБА_6, позивачці - дружині ОСОБА_6, було достовірно відомо про складення 10.12.2012 року акту опису і арешту спірної квартири.

Проте, з моменту складення акту опису та арешту майна позивачка не заявляла вимог щодо своїх прав на вказану квартиру, не повідомила державного виконавця про те, що квартира є спільним майном подружжя, та не вимагала виключення з-під арешту відповідної частки нерухомого майна.

Таким чином, у державного виконавця були відсутні підстави вважати вказану квартиру спільним майном та ініціювання виділу певних часток.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України у справах № 6-119цс14 та № 6-110 цс14.

Враховуючи вище викладене, судом не встановлено, що внаслідок проведення прилюдних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_1 були порушені права позивачки.

За такого, суд вважає, що вимоги позивачки про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення торгів, акту про реалізацію нерухомого майна, свідоцтва про право власності на майно з цих підстав задоволенню не підлягають.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивачки про визнання за нею права власності на частку квартири.

Згідноз ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є визнання права.

Звернення особи до суду про визнання права слід розуміти, як прагнення до відновлення та захисту свого права, внаслідок його порушення або невизнання з боку відповідача.

З викладеного випливає, що спори щодо поділу спільного майна, можуть виникнути лише між його співвласниками.

Керуючись ст.ст.14, 15, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_8 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення торгів, акту про реалізацію нерухомого майна, свідоцтва про право власності на майно, визнання права власності на ? частку квартири відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.А. Спінчевська