Ухвала суду № 53759566, 17.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/1039/12 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.

Провадження № 22-ц/783/5736/15 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія:48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.

Суддів: Павлишина О.Ф. ,Тропак О.В.

Секретар: Куцик І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м.Львова від 01 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільно нажитого майна подружжя, стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей,-

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 01 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задоволено.

Шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який зареєстровано відділом запису актів громадського стану виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів 29 квітня 1995 року, свідоцтво серія НОМЕР_4, актовий запис № 523 розірвано.

Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням законної сили.

Після розірвання шлюбу прізвище позивачу залишено «ОСОБА_2».

Уточнені зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/7 частки від загального обсягу доходів щомісячно, починаючи з 27 червня 2012 року і до досягнення повноліття старшою дитиною, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 як додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 кошти у розмірі 1500 (одну тисячу п»ятсот) грн. щомісячно починаючи з 27 червня 2012 року.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? (ідеальну частку) від загального складу спільно нажитого рухомого та нерухомого майна подружжя, а саме:

-на автомобіль ВАЗ-2108 (1990) бежевого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_5 від 14 грудня 2000 року ідентифікатор кузова НОМЕР_6;

-на автомобіль «Рено Меган» 1.6 (2006), чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_7 від 03 лютого 2007 року, ідентифікатор кузова НОМЕР_8;

- на автомобіль «ВАЗ-2121 (1991), білого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_9 від 12 листопада 2010 року ідентифікатор кузова НОМЕР_10;

- на земельну ділянку площею 0,0028 га у гаражному кооперативі №12, що на території Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Від сплати судового збору ОСОБА_3 звільнено.

В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю таких.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення ухвалене на неповно з»ясованих обставинах справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що задовольняючи частково зустрічний позов в частині стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини, суд посилався на те, що позивач перебуває на пенсійному забезпеченні, розмір якого становить 13964 грн. та на його утриманні перебуває мати позивача 1945 року народження та інша сім»я, однак суд не врахував , що дані обставини не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Зазначає, що в матеріалах справи наявна довідка ГУ ПФУ в Рівненській області від 02.11.2012 року про те, що ОСОБА_3 отримує пенсійне забезпечення в розмірі 16031,11 грн., а його мати давала пояснення, що не перебуває на утриманні сина, оскільки проживає у м.Львові. Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази про те, що на утриманні відповідача є інша сім»я..

Зазначає, що ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову про поділ спільного майна подружжя, суд безпідставно виключив із загального складу майна транспортний засіб «Рено Колеос» (2010 р.в.) сірого кольору, посилаючись на те, що право власності на цей автомобіль належить іншій особі. Однак, такий висновок суду суперечить доказам наявним в матеріалах справи, а саме довідці УДАІ УМВСУ у Волинській області від 02.04.2015 року, з якої вбачається, що станом на момент розгляду справи Франківським районним судом м. Львова вказаний транспортний засіб належить на праві власності ОСОБА_3

Щодо позовних вимог про розірвання шлюбу, апелянт зазначає, що суд безпідставно встановив факт припинення шлюбних відносин з 2008 року та не взяв до уваги її пояснення про те, що такі були припинені фактично у 2012 році, що було встановлено попереднім рішенням Франківського районного суду. Вважає, що наведені вище порушення дають підстави для скасування рішення суду.

Просить скасувати рішення суду в частині часткового задоволення зустрічного позову та ухвалити нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Сторони по справі в судове засідання не з»явилися, хоч належним чином були повідомлені про день і час слухання справи. Відповідач ОСОБА_3 надіслав суду заперечення до апеляційної скарги із додатками.

Відповідно до ст.305 ч.2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Згідно ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Матеріалами справи та судом встановлено, що сторони по справі колишнє подружжя.

Шлюб між ними розірвано згідно поданої позовної заяви позивача ОСОБА_3 від 23.01.2012 року. ( а.с.1 т.1).

Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них чи інтересам їхніх дітей.

Із встановлених судом обставин, суд прийшов до висновку, що шлюб носить формальний характер, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін .

Із матеріалів справи встановлено, що в шлюбі ОСОБА_3 народилося двоє дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Діти постійно проживають з відповідачкою ОСОБА_2 та перебувають на її утриманні.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов»язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Визначаючи 1/4 розміру стягнення аліментів на утримання дітей від загального обсягу доходів щомісячно, починаючи з 27 червня 2012 року і до досягнення повноліття старшою дитиною, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3, суд виходив із зібраних по справі даних про розмір пенсійного забезпечення батька дітей ОСОБА_3, про те, що ОСОБА_3 має на утриманні матір 1945 р.н. Із доданого ОСОБА_3 до заперечення на апеляційну скаргу копії виконавчого листа від 12 серпня 2015 року, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області вбачається, що відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2015 року вирішено стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 в користь ОСОБА_6 кошти на її утримання в розмірі по 4500 гривень щомісячно, починаючи з 20 липня 2015 року довічно.

Відповідно до ст.185 Сімейного кодексу України той з батьків з кого призначено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов»язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами ( розвитком здібностей дитини, її хворобою , каліцтвом тощо).

Згідно медичного висновку педіатричної ЛКК № 221 від 04.12.2014 року, дитина ОСОБА_5, 2007 року народження, визнаний інвалідом дитинства від народження ( т.2 а.с.39).

Як вбачається із відповіді Комунальної п»ятої міської клінічної лікарні м.Львова від 28.01.2015року №177, ОСОБА_5 перебуває на амбулаторному спостереженні у поліклінічному відділенні від народження із діагнозом ДЦП, геміпаретична форма ( т.2 а.с.40).

Колегія судів погоджується із сумою 1500 грн. щомісячних додаткових стягнень на лікування сина ОСОБА_5, так як згідно із доводами позивача ОСОБА_3 в частині, що його пенсійне забезпечення із відрахуванням податків становить 13964 грн., оскільки згідно Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-У111 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» було введено оподаткування пенсій понад три розміри мінімальної заробітної плати. Відповідно було внесено зміни до Податкового кодексу України до п.п. 164.2.19 п.164.2 ст.164 ПКУ згідно якого до загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податку включаються, зокрема, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати ( у розрахунку на місяць) встановленої на 1 січня звітного податкового року - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Якщо база оподаткування ( сума пенсії) в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що грошове утримання ОСОБА_3 складає 16031,11 грн. спростовується вище зазначеним та суд приходить до висновку, що пенсія останнього із введенням відповідних податків зменшилася та складає 13964 грн..

Щодо доводів апеляційної скарги в частині , що автомобіль Рено-Колеос д.н.з. НОМЕР_11 був придбаний під час шлюбу і підлягає поділу як спільно нажите майно спростовується нотаріально завіреною копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12, виданого 24.07.2013 року Луцьким ВРЕР УДАІ УМВСУ у Волинській області. Вказаний транспортний засіб належить ОСОБА_8, що спростовує дані довідки УДАІ УМВСУ у Волинській області від 02.04.2015 року про належність права власності на вказаний автомобіль під час розгляду справи судом першої інстанції саме ОСОБА_3

У запереченнях до апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначає, що саме обставина належності права власності на вказаний автомобіль ОСОБА_8 була підставою для звернення ОСОБА_2 до Луцького міськрайонного суду з позовом до нього та ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаного автомобіля.

Відтак висновки суду в цій частині зустрічних позовних вимог відповідають зібраним матеріалам справи та поясненням позивача ОСОБА_2 по основному позову, що автомобіль Рено-Колеос придбаний не під час шлюбу , а отже шлюбні відносини припинені у 2008 році про що зазначав позивач ОСОБА_3 у позовній заяві про розірвання шлюбу та це підтверджено судом першої інстанції під час слухання справи та постановлення рішення.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З приводу питань, порушених сторонами у суді як в основному позові так і зустрічному дається роз»яснення у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року, яким суд керувався при розгляді справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, постановлене з дотриманням норм ст.ст.213-214 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в і д х и л и т и .

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 01 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді О.Ф. Павлишин

О.В.Тропак