Ухвала суду № 53759498, 17.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/1137/15 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/783/6418/15 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія:2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.

Суддів: Ніткевича А.В., Павлишина О.Ф.

Секретар: Куцик І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3,Відділу деравної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області про визнання права власності на автомобіль та зняття арешту з автомобіля, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2. В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення незаконним та необґрунтованим. Стверджує, що суд першої інстанції неповно з»ясував обставини справи та не дав належної оцінки юридичному факту передання автомобіля за довіреністю від 16.05.2014 року, якою фактично передану позивачу право власності на автомобіль, оскільки надано право володіти, користуватися та розпоряджатися ним. Зазначає, що у такий спосіб набув право власності на автомобіль, що передбачено ст.328 ЦК України. Вважає, що володіє автомобілем на законних підставах та спосіб набуття ним права власності на нього не суперечить діючому законодавству, а відтак суд помилково керувався ст.10 ЦПК України та ЗУ «Про дорожній рух», який регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, а не визначає право власності. На підставі цього, вважає, що суд застосував норму закону, яка не підлягала застосуванню, а тому просить рішення суду скасувати, розглянути справу по суті та визнати за позивачем право власності на автомобіль та зняти з нього арешт.

Сторони у справі в судове засідання, а тому відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи із наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 16 травня 2014 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 автомобіль марки ВАЗ 21093 державний номер НОМЕР_2 та за це ОСОБА_3 отримав дві тисячі доларів від ОСОБА_2 (а.с.7).

16 травня 2014 року ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_2. бути його представником з питань пов»язаних із експлуатацією та розпорядженням належним йому автомобілем марки ВАЗ 21093, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить йому на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с.9).

Нормами статті 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути односторонніми або багатосторонніми (договори).

В свою чергу, відповідно до ст.ст. 237, 244, 245 ЦК України, довіреність це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, грунтується на договорі та визначає правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов»язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст. 240 ЦК України, представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Видача довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб, що був в експлуатації та має особливості цивільного обороту, без укладення договору купівлі-продажу не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності до третіх осіб.

Статтею 316 ЦК визначено поняття права власності, яким є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За правилами ст.328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Торгівля транспортними засобами здійснюється відповідно до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, а Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок», затверджених постановою Кабінету Міністрів України, встановлено єдину на території України процедуру державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, яка передбачає особливий порядок відчуження транспортних засобів, визначений цими Правилами, і які є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх.

Таким чином, нормами закону встановлено додаткові вимоги до порядку переходу права власності на автомобілі.

Позивач в позовній заяві визнав, що не переоформив автомобіль належним чином у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Довіреність та розписка на які посилається позивач не дають підстав визнати за ним право власності на автомобіль, а доводи про відсутність коштів на переоформлення є голослівними та безпідставними, які не можуть прийматися до уваги.

Будь - яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в і д х и л и т и.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: А .В.Ніткевич

О.Ф.Павлишин