Рішення № 5375814, 26.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 45/13426.03.09 За позовом:

Позивача 1:

Позивача 2:Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі

Міністерства транспорту та звязку України

Державного територіально-галузевого обєднання "Південно-Західна залізниця"

До відповідача:Підприємства "Укрінвопромінвест"

Про визнання договору недійсним та стягнення коштів

Суддя Балац С.В.

Представники:

прокуратури: Давидов О.А., посв. № 135 від 08.09.2008

позивача 1: Астрюхін К.А., дов. від 15.01.2009 № 170/15/14-09

позивача 2: Дудка К.К., дов. від 12.01.2009 № 9-НЮ

відповідача: не зявився

Суть спору: визнання недійсним з моменту укладення договору підряду на проведення оцінки протипожежного стану від 30.04.2004 року №ПЗ/НФ/048113/НЮ, укладеного між Державним територіально-галузевим обєднанням "Південно-Західна залізниця" та Підприємством "Укрінвопромінвест"та стягнення 10400000, 00грн.

Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що спірний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що, на думку прокурора суперечить п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України. Прокурор стверджує, що результати виконаних робіт за спірним договором не відповідають вимогам до цих робіт, визначених спірному договорі. Прокурор вважає, що надані відповідачем результати виконаних робіт не відповідають вимогам законодавства.

Також прокурор стверджує, що для виконання відповідачем робіт за спірним договором, останній повинен був мати спеціальний дозвіл (ліцензію), проте відповідач такого дозволу не мав, а тому спірний договір повинен бути визнаний недійсним на підставі ст. 227 Цивільного кодексу України.

Позивач 1 позов прокурора не підтримав та вказав, що претензій до відповідача не має.

Позивач 2 проти задоволення позову заперечив та вказав, що ціна спірного договору визначена в твердому кошторисі, що не суперечить вимогам ст. 844 Цивільного кодексу України.

Ліквідатор відповідача повідомив, що йому будь-які документи, які стосуються господарської діяльності відповідача не передавалися, тому надати пояснення щодо предмету позову він не має можливості.

Ухвалою від 31.01.2007 порушено провадження у справі № 45/134 та призначено її до розгляду на 26.02.2007.

Ухвалою від 26.02.2007 розгляд справи відкладався на 26.03.2007

В судовому засіданні 26.03.2006 сторони звернулися до суду із спільним клопотанням про продовження строку вирішення спору на один місяць. Ухвалою від 26.03.2007 клопотання сторін про продовження строку вирішення спору на один місяць задоволено, строк вирішення спору продовжено на 1 місяць, до 26.04.2007. В цьому ж судовому засіданні оголошено перерву до 10.04.2007, про що сторони повідомлені під розписку.

Ухвалою від 10.04.2007 призначено судову пожежно-технічну експертизу, її проведення доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

В січні 2008 року справа повернулася до Господарського суду міста Києва разом з висновком судової пожежно-технічної експертизи № 6280.

Ухвалою від 26.01.2009 поновлено провадження у справі № 45/134 та призначено її до розгляду на 25.02.2008.

В судовому засіданні 25.02.2009 представником позивача 2 заявлено клопотання про призначення судової економічної експертизи з метою встановлення можливості та розміру нанесення збитків позивачеві 2 в результаті укладення спірного договору. Вказане клопотання судом відхилено, оскільки зясування таких питань не входить до предмету доказування у цій справі.

У судовому засіданні 25.02.2009 оголошено перерву до 04.03.2006, про що сторони повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 04.03.2009 представником позивача 2 заявлено клопотання про призначення судової економічної експертизи з метою визначення економічного обґрунтування спірного договору та аналізу можливої діяльності у разі залучення інших фізичних або юридичних осіб, та для зясування інших питань, які потребують спеціальних знань та з метою встановлення можливості та розміру нанесення збитків позивачеві 2 в результаті укладення спірного договору. Вказане клопотання судом відхилено, оскільки зясування таких питань не входить до предмету доказування у цій справі.

У судовому засіданні 04.03.2009 оголошено перерву до 26.03.2009 для виготовлення повного тексту рішення.

Заслухавши пояснення прокурора представників позивачів, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем 2 та відповідачем 30.04.2004 укладено за № ПЗ/НФ/048113/НЮ договір підряду на проведення оцінки протипожежного стану (спірний договір).

Відповідно до п. 1.1. спірного договору виконавець (відповідач) зобовязувався провести оцінку протипожежного стану комплексів, територій та обєктів промислового та непромислового призначення замовника (позивача 2), а замовник зобовязувався прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно п. 2.2.4. спірного договору вартість робіт за договором визначена в сумі 10.400.000,00 грн.

28.05.2004 між позивачем 2 та відповідачем складено акт приймання-передачі звіту за договором підряду на проведення оцінки протипожежного стану № ПЗ/НФ/048113/НЮ від 30.04.2004 згідно якого виконавець (відповідач) передав, а замовник (позивач 2) прийняв роботи з оцінки протипожежного стану комплексів, територій та обєктів промислового та непромислового призначення замовника. В цьому ж акті зазначено, що замовником сплачено вартість робіт повністю.

Спір виник внаслідок того, що прокурор вважає, що спірний договір є недійсним, оскільки останній не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України). Також прокурор стверджує, що для виконання відповідачем робіт за спірним договором, останній повинен був мали спеціальний дозвіл (ліцензію), проте відповідач такого дозволу не мав, що є підставою для визнання спірним договору недійсним на підставі ст. 227 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978 №3 угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно п. 41 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає діяльність з оцінки протипожежного стану обєктів.

Отже, для виконання робіт з оцінки протипожежного стану обєктів виконавець таких робіт повинен мати відповідний спеціальний дозвіл (ліцензію).

Нормою ст. 227 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

У висновку судової пожежно-технічної експертизи від 24.12.2008 № 6280, виконаного судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Шостаком Р.М., зазначено, що матеріали, які були надані в результаті виконання спірного договору не є оцінкою протипожежного стану обєкту та виконані з порушенням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства внутрішніх справ України від 23.01.2001 № 14/51.

В результаті проведеного судовим експертом дослідження, дано висновок про те, що передбачений спірним договором "перелік робіт за своїм складом, змістом та характером в комплексі не відноситься до робіт, що повязані з оцінкою протипожежного стану обєкту. Вказані роботи характерні для робіт, що повязані з проведенням аналізу протипожежного стану обєкту (обєкту) за деякими певними показниками.

Ймовірніше за все фактично виконані роботи за своєю суттю є узагальненим алгоритмом аналізу протипожежного стану будь якого обєкту, тобто є аналізом протипожежного стану за деякими певними показниками."

Отже, спірний договір передбачає здійснення відповідачем ліцензованого виду діяльності, а тому є підстави для визнання спірного договору недійсним на підставі ст. 227 Цивільного кодексу України.

Стосовно посилань прокурора на ст. 215, ч.5 ст. 203 ЦК України, як на підставу для визнання спірного договору недійсним суд, оцінюючи обставини у сукупності, і даючи їм правову кваліфікацію, зазначає наступне.

Відповідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. На підставі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

За твердженням прокурора позивач 2 та відповідач не мали на меті отримання результатів передбачених договором робіт, що підтверджується невідповідною якістю результатів робіт, неправильним обчисленням ціни договору а також тим, що фактично роботи виконувались не позивачем 2, а субпідрядником.

Проте такі твердження прокурора, не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи, а натомість спростовуються наявними в ній доказами. Зокрема, з акту виконаних робіт, підписаного сторонами спірного договору випливає, що відповідач виконав, а позивач 2 прийняв роботи передбачені спірним договором. Фактичне реальне виконання договору підтверджується й іншими матеріалами справи (копією договору від 05.05.2004р. №7/УПА, актом від 28.05.2004 про приймання-передачі звіту за договором підряду на проведення оцінки протипожежного стану № ПЗ/НФ/048113/НЮ від 30.04.2004, копією листа Державного департаменту пожежної безпеки від 06.12.2005 №21/1/3213, висновком судової пожежно-технічної експертизи від 24.12.2008 №6280 тощо). Це свідчить, що сторонами договору вчинені визначені договором необхідні дії, які привели до реального настання передбачених договором правових наслідків.

За таких обставин, тобто за наявності певних дій по виконанню договору та за наявності фактичних результатів цих дій, суд не вбачає можливим застосування до спірного договору положень ч.5 ст.203, ст.215 ЦК України, а також ст.234 ЦК України. Такий висновок суду узгоджується з п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978 №3, та п.14 Розяснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999 №02-5/111 відповідно до яких мнимою угодою (фіктивним правочином) може бути визнана угода, на виконання якої сторонами не вчинено ніяких дій.

Твердження прокурора про неправомірність спірного договору, мотивовані тим, що в ньому не правильно визначена ціна робіт (значно вище ніж в договорі із субпідрядником) судом відхиляються виходячи з наступного.

Згідно ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону. Пунктом 4 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно ст. 7 Закону "України про ціни та ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Вичерпний перелік товарів і послуг по цінах на які здійснюється державне регулювання визначений Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" від 25.12.1996 №1548. Згідно цього переліку державне регулювання ціни на роботи передбачені спірним договором не здійснюється.

Таким чином, враховуючи відсутність в законодавстві відповідних обмежень є правомірним вільне визначення умов щодо ціни спірного договору. Відповідно, різне визначення цін на роботи в спірному договорі та в договорі від 05.05.2004 №7/УПА, укладеному відповідачем із субпідрядником ТОВ «Вінсент», не можна вважати правопорушенням.

Про правильність такого висновку свідчить також можливість залучення до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), що передбачена законодавством України. В силу ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Крім того, можливість залучення інших фізичних, юридичних осіб, та суб'єктів підприємницької діяльності безпосередньо передбачена п. 2.3.3. спірного договору.

Суд не приймає до уваги надані прокурором матеріали техніко-економічної експертизи, виконаної ТОВ "Український центр інновацій і технологій", які містять протилежні висновки.

Зазначені матеріали техніко-економічної експертизи виконані без дотримання положень Закону України "Про судову експертизу", виконані особою, яка не є судовим експертом, яка не була попереджена про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, яка не мала у своєму розпорядженні матеріалів даної справи.

Посилання в наданому прокурором листі Державного департаменту пожежної безпеки від 06.12.2005 №21/1/3213 на тарифи, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2000 №798, суд також вважає безпідставним, оскільки зазначеною постановою ці тарифи визначені лише для підрозділів Державної пожежної охорони Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, а не для усіх субєктів господарювання.

Стосовно посилань прокурора на неналежне виконання відповідачем робіт за договором підряду від 30.04.2004 № ПЗ/НФ/048113/НЮ суд зауважує, що відповідно чинного законодавства України (ст.ст. 215, 651 ЦК України) та з урахуванням п.1 Розяснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.99 №02-5/111 невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною. З такими вимогами про розірвання договору ні прокурор, ні позивачі до суду не звертались.

З урахуванням викладеного спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст.. 227 Цивільного кодексу України і не може бути визнаний недійсним на підставі ч. 5 ст. 205 Цивільного кодексу України.

Правовим наслідком недійсності правочину є обовязок кожної з сторін повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (ст. 216 Цивільного кодексу України).

Тому визнаючи спірний договір недійсним суд застосовує згадані наслідки.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 33, 49, 82-84, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договору підряду на проведення оцінки протипожежного стану від 30.04.2004 року №ПЗ/НФ/048113/НЮ, укладеного між Державним територіально-галузевим обєднанням "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033) та Підприємством "Укрінвопромінвест"(03067, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 4, код 32586931).

3. Стягнути з Підприємства "Укрінвопромінвест"(03067, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 4, код 32586931, рах. 2600918013472 в КРФ ВАТ КБ "Хрещатик", МФО 300830) на користь Державного територіально-галузевого обєднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033, рах. 2600918013472 в АБ "Експрес-Банк", МФО 322959) 10.400.000 (десять мільйонів чотириста тисяч) грн. 00 коп. коштів, отриманих по недійсному договору.

4. Стягнути з Підприємства "Укрінвопромінвест"(03067, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 4, код 32586931, рах. 2600918013472 в КРФ ВАТ КБ "Хрещатик", МФО 300830) до державного бюджету 25585 (двадцять пять тисяч пятсот вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн.. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С. Балац