Ухвала суду № 53754667, 24.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Провадження № 22ц/790/6241/15 Головуючий 1-інст. - Кочнєв О.В.

Справа № 632/852/15-ц Доповідач - Зазулинська Т.П.

Категория: сімейні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 рок колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.,

суддів колегії - ГАЛЬЯНОВОЇ І.Г.,

- МІНЕНКОВОЇ Н.О.,

секретаря - Пруднікової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 23 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на дитину,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року позивач звернулася до Первомайського міськрайонного суду Харківської області з позовом, в якому з урахуванням збільшення позовних вимог 17.06.2015 року, просила стягнути з відповідача 5380,88 грн. вже понесених нею додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами, за період з жовтня 2014 року до 16.06.2015 року та стягувати з відповідача додаткові витрати на дитину, що викликані особливими обставинами, як передбачувані витрати у розмірі 600,00 грн. щомісяця до виповнення дитиною повноліття.

В обгрунтування позову зазначала, що з 17.05.2003 до 05.08.2009 року перебувала у шлюбі з відповідачем. Від спільного шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. На підставі рішення суду відповідач повинен сплачувати позивачу аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини своїх щомісячних доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 25.01.2010 року і до повноліття дитини. З квітня 2011 року дитина захворіла та стала потребувати додаткових витрат на обстеження та лікування у медичних закладах, неодноразово знаходилася на стаціонарному лікуванні у різних медичних закладах. Їй наданий статус інваліда з дитинства. Відповідач участі у додаткових витратах добровільно не бере, вона сплачує лікування дитини з власної кишені, а тому вимушена звернутися до суду .

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 23 липня 2015 року , описки в якому виправлені ухвалою цього ж суду від 14.09.2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 додаткові витрати на дитину, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, пов"язані з його хворобою у сумі: 4122,32 грн. за період з жовтня 2014 року до 16 червня 2015 року та по 300,00 грн. щомісячно починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття та судові витрати у розмірі 186,62 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування скарги посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що не заперечує проти стягнення з нього додаткових витрат на утримання сина, який хворіє і є дитиною-інвалідом, проте не погоджується з тим, що вони повинні бути стягнутими на користь позивача, оскільки син не проживає з нею, а проживає і знаходиться на утриманні батьків ОСОБА_5 в АДРЕСА_1, і навчається в Правдинському навчально-виховному комплексі Первомайської РДА.

Вказує, що ОСОБА_5 отримує державну соціальну допомогу на сина у розмірі 949,00 грн щомісяця згідно довідки управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Харківської області від 28.05.2014 року № 04- 18/221.

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не надав оцінки наданим ним доказам, а саме ксерокопії трудової книжки з якої вбачається, що він мав офіційне постійне місце роботи до 08.05.2007 року. З того часу й по теперішній - працює неофіційно і коли є робота, а тому часто отримує мінімальну заробітну плату, а іноді й меншу за неї. Проживає разом з мамою - ОСОБА_7, пенсіонеркою за віком, що отримує мінімальну пенсію в розмірі 949, 00грн..

Сторони в засідання апеляційного суду не з"явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач справу просить розглянути за її відсутністю та долучити до матеріалів справи довідки, які підтверджують проживання сина разом з нею.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції колегія суддів не убачає підстав для задоволення скарги.

По справі встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, шлюб між якими розірвано за рішенням суду від 05.09.2009 року.

На утримання сина ОСОБА_6 з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 стягнуті аліменти в розмірі ? частини усіх видів прибутку, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.01.2010 року і до повноліття дитини.

Статтею 185 СК України визначено, що той з батьків. з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов»язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

За роз»ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у передбачених ст.185 СК України додаткових витратах на утримання дитини мова йде як про вже фактично зазнані та і про передбачувані витрати.

З 11.08.2011 року і до повноліття ОСОБА_6 визнано інвалідом дитинства.

Звернувшись до суду з позовом про стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дитини позивач посилалась на вказану обставину, підтвердила її відповідними довідками і надала належні та допустимі докази на підтвердження того, що дитина за станом здоров»я потребує постійного лікування, яке оплачується нею за власні кошти

Суд належним чином перевірив і оцінив докази щодо розміру витрат, понесенних позивачкою на лікування дитини, визначив цей розмір на підставі доказів, які беззаперечно підтверджували витрати, пов»язані з потребою дитини у лікуванні.

Відповідач не заперечує того факту, що утримання спільного їх з позивачкою сина ОСОБА_6 потребує додаткових витрат, пов»язаних з його хворобою та свого обов»язку брати участь у цих витратах.

Його твердженням щодо врахування у визначенні розміру цих витрат соціальної допомоги, яка виплачується позивачу на дитину інваліда, суд надав належну оцінку та навів в рішенні мотиви, з яких відхилив ці доводи.

Безпідставними є і доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності у позивачки права на стягнення додаткових витрат на дитину, яка з нею не проживає, а також необхідності врахування при визначенні розміру його участі у цих витратах знаходження на його утриманні хворої матері пенсіонерки.

Матеріали справи не містять доказів на спростування того, що після розлучення сторін їх неповнолітній син залишився проживати з матір»ю. Рішення суду, яким аліменти на утримання дитини з батька дитини (відповідача) стягнуті на користь матері (позивача) є чинним.

Дослідженими судом першої інстанції довідками різноманітних медичних установ підтверджено, що саме позивач зверталась до цих установ з приводу обстеження та лікування дитини та оплачувала призначені сину обстеження і лікування в тій частині, яке не було забезпечено за рахунок бюджетних асигнувань.

Надані ОСОБА_5 довідки підтверджують, що і на даний час син ОСОБА_6 проживає з нею та навчається у загальноосвітній школі з місцем проживання з матір»ю.

Доказів того, що ним своєчасно та у визначеному рішенням суду розмірі сплачуються аліменти на утримання дитини, також як і доказів того, що ним надається матеріальна допомога матері та вжиті необхідні заходи щодо працевлаштування ОСОБА_4 не надано ані до суду першої інстанції ані до апеляційного суду.

З огляду на наведене судова колегія визнає, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України є підставою для залишення його без змін і відхилення апеляційної скарги відповідача, доводи якої висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.стє.303, 304,п. 1ч. 1 ст. 307, ст. ст.308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України колегія суддів , -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 23 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Т.П.Зазулинська

Судді Г.Гальянова

Н.О.Міненкова