Ухвала суду № 53752341, 18.11.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2618/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Іванова Н. Ю.

Доповідач Бубличенко В. П.

УХВАЛА

Іменем України

18.11.2015 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Бубличенко В.П.

суддів - Мурашка С.І., Сукач Т.О.

при секретарі - Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 09 вересня 2015 рокуі

в с т а н о в и л а :

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 09 вересня 2015 року вказаний позов задоволено частково, врахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 174/2007/А від 17.08.2007 року в сумі 276 203,64 грн. суд звернув стягнення на предмет застави, а саме - автомобіль: марка TOYOTA модель Rav 4, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, № шасі (кузова) НОМЕР_2, колір чорний, що належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного автомобіля публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» з укладанням від імені позивача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський Акціонерний Банк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові. Зазначає, що 10.08.2011 року господарський суд Кіровоградської області ухвалив постанову, якою визнав фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, тому вимоги до нього за зобов'язаннями можуть бути пред'явлені лише в межах ліквідаційної процедури, а заявлені позивачем вимоги в порядку цивільного провадження не підлягають задоволенню.

Банк рішення суду не оскаржив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, ОСОБА_4, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника позивача, ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що передбачених законом підстав для його скасування немає.

Судом встановлено, що між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір за № 174/2007/А від 17.08.2007 року. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами укладено договір застави автотранспортного засобу, посвідчений 17.08.2007 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстром № 2490, предметом якого є автомобіль марки TOYOTA модель Rav 4 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, № шасі (кузова) НОМЕР_2.

Борг за кредитним договором складає 34752,65 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05.03.2015р. еквівалентно 802 458,29 гривень. (1,00 грн. = 23,090564 доларів США).

При вирішенні справи суд виходив з того, що відповідно до ст.589 ЦК України, ст.20 Закону України «Про заставу» у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з п.3.4.1. договору застави банк має право у випадку невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави шляхом його реалізації за ліквідаційною вартістю.

Згідно з п.3.4.2. договору застави банк має право задовольнити за рахунок предмета застави всі свої вимоги у повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення, зокрема суму заборгованості по кредитному договору, включаючи проценти по кредиту, неустойку, комісії, інші платежі та витрати на утримання автомобіля, а також витрати, пов'язані зі зверненнями стягнення на автомобіль.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України «Про заставу» застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Пунктом 2 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень» установлено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Згідно з п.2.2. договору застави, у разі настання випадків, передбачених кредитним договором та цим договором, які дають право звернути стягнення на предмет застави, а саме: повне чи часткове неповернення позичальником суми заборгованості по кредиту, повну чи часткову несплату процентів, неустойок, штрафних санкцій та інших платежів. Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави та одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами.

Враховуючи наведене, суд дійшов правильного висновку, що позов ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про звернення стягнення на предмет застави, а саме автомобіль марки TOYOTA модель Rav 4, є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд не погодився із сумою заборгованості, визначеною позивачем, оскільки рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21.03.2011 року встановлено, що борг ОСОБА_3 за кредитним договором № 174/2007/А від 17.08.2007 року складає 34752,65 доларів США, що еквівалентно 276203,64 грн.

Відповідачем рішення суду оскаржується лише з тих підстав, що на його майно не може бути звернено стягнення у зв'язку із визнанням фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури.

Колегія суддів вважає такі доводи відповідача безпідставними.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Відповідно до частини восьмої статті 90 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі визнання фізичної особи банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно фізичної особи, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Згідно із частинами першою, десятої статті 91 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство фізичної особи господарський суд накладає арешт на майно фізичної особи, за винятком майна, на яке згідно із законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває в заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Продажу підлягає все майно фізичної особи, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом.

До ліквідаційної маси банкрута - фізичної особи-підприємця не входить спірний автомобіль, який перебуває в обтяженні на підставі договору застави, що був укладений між банком та відповідачем як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду. Рішення суду відповідає обставинам справи, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 09 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді