Вирок № 53752295, 25.11.2015, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/1446/15-к

Провадження № 1-кп/396/129/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2015 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого-судді Шепетько Володимир Іванович

з участю: секретарів Артеменко В.В., Кость А.М.,

прокурора Вергелеса В.В.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника потерпілих ОСОБА_3,

представника цивільного позивача ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6,

представника цивільного відповідача ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Новоукраїнка Кіровоградської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014120230000855 від 08.12.2014 року, за обвинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Усатове Біляївського району Одеської області, українця, громадянина України, одруженого, працюючого сторожем в Одеському благодійному фонді дітей інвалідів ім. Літвака, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_1 та тілесні ушкодження середньої тяжкості потерпілому ОСОБА_2, тобто вчинив кримінального правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.

Кримінальне правопорушення було вчинено при наступних обставинах.

В судовому засіданні встановлено та доведено, що ОСОБА_5 07.12.2014 року близько 21 год. 50 хв., керуючи автомобілем MITSUBISHI L-200 реєстраційний номер НОМЕР_3, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить Одеській обласній організації «Українського товариства мисливців і рибалок», рухаючись на 45 км. + 931м. автодороги Кіровоград - Полтава, зі сторони м. Кіровоград в напрямку м. Первомайськ Миколаївської області, на території Новоукраїнського району, Кіровоградської області, будучи завчасно проінформованим про погіршення дорожніх та погодних умов, порушуючи при цьому вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б,д) Правил дорожнього руху України (п.1.5. дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. п.2.3 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), проявив особисту неуважність і безпечність, не врахував стан дорожніх та погодних умов, (зимової пори року і мінусової температури), рухаючись по обледенілій проїзній частині дороги, що значно впливало на зчеплення шин коліс автомобіля з проїзною частиною, маючи реальну можливість знизити швидкість для стабілізації напрямку керованого автомобіля, в порушення п.12.1 ПДР України - («під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»), застосував невірні навики управління транспортним засобом, не впорався з керуванням та не вжив заходів до зменшення швидкості, аж до повної зупинки транспортного засобу, у результаті чого допустив занос автомобіля з наступним виїздом на смугу зустрічного руху, де в подальшому сталося його перекидання.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілі ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які були пасажирами автомобіля MITSUBISHI L-200, отримали тілесні ушкодження, а саме:

- потерпілий ОСОБА_1, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 980 від 19.05.2015 р. отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої сполученої травми голови, тулубу та кінцівок, закритої черепно-мозкової травми у виді струсу головного мозку із забоями м'яких тканин голови, закритої травми грудної клітини у вигляді переломів 5,6,7,8,9,10,11 ребер зліва з утворенням пневмогемотораксу, забій лівої легені з колапсом його базальних сегментів, емфіземой середостіння, м'яких тканин лівої половини грудної клітини, лівого надпліччя, шиї, закритої травми черева у вигляді травматичного розриву селезінки з внутрішньочеревним крововиливом об'ємом 500 мл, наслідком чого стало її хірургічне видалення, закритого перелому велико-стегнової та мало-стегнової кісток лівої голені, закритого перелому плечової та променевої кісток лівого передпліччя, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення;

- потерпілий ОСОБА_2, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 975 від 19.05.2015 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої непроникаючої черепно-мозкової травми у виді струсу головного мозку з забійною раною лобно-тім'яної ділянки, садна голови, закритої травми шийного відділку хребта у вигляді закритого перелому остистого відростка другого шийного хребта з розтягненням його м'язово-звязуючого апарату, закритого перелому основи І п'ясної кістки лівої кисті, які відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину визнав повністю, погодився із обставинами вчинення ним кримінального правопорушення, зазначеними в обвинувальному акті, пояснив, що дійсно працював в Одеській організації УТМР на посаді водія з 1996 року, середньомісячний заробіток складав 2000 гривень. В грудні 2014 року його викликав керівник ОСОБА_8 та наказав на службовому автомобілі НОМЕР_1 в рамках обміну досвідом відвезти на полювання в м. Знам'янка Кіровоградської області громадянина ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_9 06.12.2014 року о 07 годині ранку вони всі разом вирушили на полювання до лісу, а ввечері повернулися до готелю, за проживання в якому розраховувався він особисто, також розрахувався за проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Зранку, 07.12.2014 року вони всі разом поїхали на полювання в урочище Червоний Нерубай, в с.Підлісся, яке належало товариству УТМР. Там знаходився єгерський будинок, в якому мисливці перепочивали та грілися спиртними напоями та чаєм.

Того вечора йому телефонував керівник ОСОБА_8, надавши вказівки стосовно впольованих косуль і кабанів, більше він нічого йому не повідомляв. Коли вони були в лісі, йому зателефонував ОСОБА_9 та повідомив, що в Одесі починається ожеледиця. Автомобіль ОСОБА_11, в якому перебували інші мисливці, виїхав раніше, так як вони не вживали спиртних напоїв. До м. Одеси він разом з ОСОБА_12, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 виїхали близько 19 години, так як вони відпочивали, вживавши спиртні напої. Він, особисто, спиртні напої не вживав. Автомобілем керував він, біля нього, на пасажирському передньому сидінні перебував ОСОБА_2, на задньому пасажирському сидінні перебував ОСОБА_1, а зліва від нього сидів ОСОБА_9. Під час руху асфальтне покриття було сухе, погода нормальна, було трохи похмуро, швидкість руху автомобіля становила близько 70-80 км/год., ознак ожеледиці не було. Близько 21 години, на автодорозі Первомайськ - Кіровоград, в сторону м .Одеса, на відстані 50 км. від м. Кіровоград, рухаючись по бетонному покритті, автомобіль різко почав повертати вліво, на смугу зустрічного руху, в результаті чого його спочатку знесло на узбіччя, а в подальшому перевернуло, та автомобіль впав правим боком на поле. Він відразу поцікавився чи всі живі та, вилізши з машини, побачив ОСОБА_2, який в результаті перекидання автомобіля випав та лежав на землі, обличчям вниз і хрипів. Вони, спільно з ОСОБА_9, який також самостійно вибрався з автомобіля підняли ОСОБА_2 та посадили біля машини. ОСОБА_1, який лежав далі від автомобіля, вони з ОСОБА_9 намагалися підняти, але він відмовився, повідомивши що в нього сильно все болить. Біля них на дорозі зупинився автомобіль, водій якого надав медичну допомогу потерпілим. Вони, разом із ОСОБА_9 викликали міліцію та швидку допомогу. Він зателефонував в Кіровоградську обласну лікарню з проханням надання першої невідкладної допомоги. Також він зателефонував ОСОБА_11, який їхав на іншому автомобілі та повідомив про ДТП. Через пів години автомобіль ОСОБА_11 повернувся до них. Майже відразу після приїзду ОСОБА_11 приїхала міліція та швидка допомога, по приїзду якої госпіталізували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до лікарні м. Кіровограда. ОСОБА_11 запропонував перевернути автомобіль на колеса, щоб не було замикання, що вони і зробили за допомогою його автомобіля, в присутності працівників міліції. ОСОБА_9 поїхав на швидкій допомозі разом з потерпілими, а він залишився біля автомобіля з працівниками ДАІ, які проводили слідчі дії. ОСОБА_11 зателефонував керівнику УТМР ОСОБА_8 та повідомив про ДТП, на що останній наказав не залишати автомобіль без нагляду та забезпечити доставку даного автомобіля в м. Одесу, тому він залишився в м. Новоукраїнка. До лікарні він не звертався, хоча в нього були травми, так як по наказу свого керівника перебував біля автомобіля. Станом потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 він цікавився через свого знайомого в м.Кіровограді, на що останній повідомив що ОСОБА_1 перебуває в тяжкому стані, а ОСОБА_2 вже краще. 09.12.2014 року, зранку він заїхав до лікарні, але від госпіталізації відмовився, так як йому потрібно було доставити автомобіль до м.Одеса. Після того як він доставив автомобіль до м.Одеса на СТО, він звернувся до лікарні в м. Одеса, де йому зробили обстеження та виявили переломи ребер та ушкодження нирки. 10.12.2014 року до нього зателефонував адвокат ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з погрозами, але він зрозумів, що ці погрози були емоційними. Також йому зателефонував ОСОБА_8 та наказав платити за лікування потерпілим, повідомивши що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перевезли на лікування до лікарні в м. Одеса. Коли він прийшов в лікарню до ОСОБА_1, вибачитись, останній не захотів його слухати. Через декілька днів він знову намагався вибачитись та запропонував відшкодувати 5 тисяч гривень, на що потерпілий ОСОБА_1 відмовився. В подальшому написав заяву на звільнення за власним бажанням. Щиро розкаюється у скоєному, визнає себе винним повністю, просить вибачення у потерпілих, заявлений потерпілим цивільний позов визнає частково, погоджується відшкодувати завдану потерпілим шкоду у розумних межах. Позов прокурора в інтересах лікарні визнає в повному обсязі, який ним оплачено, про що надано відповідну квитанцію. Просить суворо його не карати.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що 05 грудня 2014 року він, разом з товаришами ОСОБА_2 та ОСОБА_9 виїхали на полювання в Кіровоградську область. Автомобіль, за кермом якого перебував ОСОБА_5, за його проханням надав ОСОБА_8, керівник УТМР, так як він являється почесним членом даного товариства. Сам ОСОБА_8 не поїхав, так як захворів. Наступного дня вони всі пішли на полювання, де пробули до 07 грудня 2014 року та близько 21 години всі разом виїхали назад додому до м. Одеси. За кермом автомобіля перебував ОСОБА_5, на пасажирському передньому сидінні перебував ОСОБА_2, на задньому пасажирському сидінні сидів ОСОБА_9 На момент виїзду з м. Знам'янка видимість проїзної частини була доброю, але скориставшись інтернетом та подивившись погоду, він повідомив водію про можливість ожеледиці, та попрохав його знизити швидкість, на що ОСОБА_5 повідомив, що у нього все під контролем. Через деякий час автомобіль розвернуло та почало заносити в сторону, в результаті чого автомобіль винесло на узбіччя та декілька раз перекинуло. Пам'ятає лише те, що його викинуло з машини, до нього підходив ОСОБА_9, запропонувавши його перевернути, на що він відмовив, так як у нього був сильний біль, потім приїхала швидка допомога, після чого він втратив свідомість. В Кіровоградській лікарні він пробув близько тижня в реанімаційном відділенні, йому зробили операцію по видаленню селезінки та в подальшому перевезли до лікарні м. Одеси. Обвинувачений ОСОБА_5 приходив до нього в лікарню та пропонував йому 5 тисяч гривень на лікування, на що він йому запропонував для лікування купувати медикаменти кожного дня. У результаті ДТП він отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої ноги, перелому лівої руки, тринадцяти ребер, йому видалили селезінку, частину лівої легені, частину ребра, кисть лівої руки перестала працювати. Через деякий час він полетів на обстеження в Німеччину, так як в Україні йому не мали змоги надати відповідної допомоги, а тільки своїм лікуванням нашкодили, тому, він не хотів ризикувати своїм здоров'ям. В Німеччині його прооперували, після чого рука частково відновила свої функції. В Німеччину він літав декілька раз, так як першого разу йому не зробили операцію, за відсутності часу у лікаря, тому він прилітав ще раз. На даний час він являється інвалідом першої групи, йому потрібно зробити ще декілька операцій за кордоном. Свій цивільний позов підтримує в повному обсязі, так як жодної допомоги від підприємства УТМР не отримував. Також підтримує позов про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_5, оскільки внаслідок травми втратив життєво важливий орган, зазнав фізичного болю і моральних страждань, тривалий час не має змоги прийти до нормального стану здоров'я, йому важко пересуватися, відчуває себе залежним від своїх рідних та постійно знаходиться в стані хвилювання. Стосовно міри покарання обвинуваченому за вчинений злочин покладається на розсуд суду.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 стосовно обставин ДТП, що мала місце 05 грудня 2014 року, повідомив аналогічні обставини, що й потерпілий ОСОБА_1 В доповнення надав показання щодо ушкоджень, які отримав в результаті ДТП, а саме що він отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. На даний час, внаслідок цієї пригоди йому спричинена матеріальна та моральна шкода та він має претензії до винуватця ДТП, який не вибачився та до підприємства УТМР, які до цього часу нічого не відшкодували. Внаслідок травми у нього порушився повністю уклад життя, він не має змоги займатися спортом, що є сенсом його життя.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 в суді підтвердив, що він являється головою районної організації УТМР. 06 грудня 2014 року він, разом з товаришами прибув у м. Знам'янку на полювання, де перебували до 07 грудня 2014 року та близько 20 години виїхали та рухалися в бік Полтавської траси. За ними виїхав автомобіль, за кермом якого перебував ОСОБА_5, а пасажирами якого були ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_9, які також перебували на полюванні разом з ними. Під час руху дорога була сухою, тому він збільшив швидкість та загубив з виду автомобіль товаришів. Але, так як йому по телефону повідомили, що можлива ожеледиця, тому він їхав зі швидкістю 70 км на годину. Через півгодини руху йому зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що сталося ДТП, на що він відразу розвернув автомобіль та поїхав в зворотній напрямок. На місці ДТП він, за допомогою свого автомобіля перекинув автомобіль Mitsubishi, який потрапив в ДТП, щоб не було замикання. Всі пасажири постраждали, у ОСОБА_5 була кров на голові, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лежали на землі та їм надавали першу допомогу люди, які зупинилися на місці ДТП. ОСОБА_9 не отримав тілесних ушкоджень. Через деякий час приїхали два автомобіля швидкої допомоги та забрали постраждалих.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 підтвердив, що він являється головою президіуму Одеської обласної організації УТМР. Автомобіль MITSUBISHI L-200 реєстраційний номер НОМЕР_3, дійсно належить ООО «УТМР». Обвинувачений ОСОБА_5 з 1996 року працював в товаристві водієм та мав обов'язки на закріпленому за ним автомобілі возити усіх осіб. За його вказівкою, 07 грудня 2014 року ОСОБА_5 перебував у відрядженні, а саме поїхав на полювання до Кіровоградської області, де організація УТМР проводила обмін досвіду. Потерпілі, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які перебували в автомобілі Mitsubishi, яким керував обвинувачений та який потратив в ДТП являються членами товариства на громадських посадах та за своєї ініціативи відбули на полювання до Кіровоградської області з 05 грудня по 07 грудня 2014 року. Про стан дороги та можливу ожеледицю він по телефону повідомляв ОСОБА_11, який також перебував на полюванні разом з обвинуваченим та потерпілими. До обвинуваченого ОСОБА_5 він також намагався додзвонитися, але останній не брав слухавки. Після ДТП було проведено службове розслідування за нещасним випадком, складався акт. Повідомив, що водій сам повинен слідкувати за технічним станом автомобіля. Обвинувачений ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження та перебував на оплачуваному лікарняному близько 2-3 тижнів, після чого звільнився за власним бажанням. Також йому було надано цільову матеріальну допомогу на лікування. Організація УТМР будь-якої допомоги потерпілим не надавали, так як вони не були застрахованими особами.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 підтвердив, що він з 05 грудня по 07 грудня 2014 року разом з товаришами перебував на полюванні в Кіровоградській області. Повертаючись до м. Одеси він їхав в автомобілі, яким керував обвинувачений ОСОБА_5 та пасажирами якого були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Швидкість автомобіля була близько 100 км на годину, видимість проїзної частини була доброю. Він, разом з товаришами робив водію декілька раз зауваження, щоб рухатися не так швидко, тому що були наявні умови, а саме зимова пора та можлива ожеледиця, але він не реагував, повідомивши що все під контролем. Через деякий час автомобіль розвернуло та почало заносити в сторону, в результаті чого автомобіль винесло на узбіччя та декілька раз перевернуло. Вони, разом з ОСОБА_5 викликали швидку допомогу, працівників міліції та надавали першу допомогу потерпілим. По прибуттю швидкої допомоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 забрали і він поїхав разом з ними в лікарню. Сам отримав незначні ушкодження, лікування в медичних закладах не проходив. Претензій матеріального та морального характеру до винуватця ДТП не має.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 в суді підтвердив, що він 06 грудня 2014 року разом з товаришами прибув у м. Знам'янку на полювання, де перебували до 07 грудня 2014 року та близько 20 години виїхали та рухалися в бік Полтавської траси. За ними виїхав автомобіль, за кермом якого перебував ОСОБА_5, а пасажирами якого були ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_9, які також перебували на полюванні разом з ними. Під час руху дорога була сухою, тому ОСОБА_11, який керував автомобілем збільшив швидкість та загубив з виду автомобіль товаришів. Але, йому по телефону повідомили, що можлива ожеледиця, тому він їхав зі швидкістю 70 км на годину. Через пів годину руху йому зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що сталося ДТП, на що він відразу розвернув автомобіль та поїхав в зворотній напрямок. Всі пасажири Mitsubishi постраждали, у ОСОБА_5 була кров на голові, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лежали на землі та їм надавали першу допомогу люди, які зупинилися на місці ДТП. ОСОБА_9 не отримав тілесних ушкоджень. Через деякий час приїхали два автомобіля швидкої допомоги та забрали постраждалих. Після приїзду працівників ДАІ розпочався дощ, погодні умови зіпсувалися та почалася ожеледиця.

Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини, його вина також підтверджується наступними доказами:

- висновком судово-медичної експертизи № 980 від 19.05.2015 р., згідно якого потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої сполученої травми голови, тулубу та кінцівок, закритої черепно-мозкової травми у виді струсу головного мозку із забоями м'яких тканин голови, закритої травми грудної клітини у вигляді переломів 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 ребер з ліва з утворенням пневмогемотораксу, забій лівої легені з колапсом його базальних сегментів, емфіземой середостіння, м'яких тканин лівої половини грудної клітини, лівого надпліччя, шиї, закритої травми черева у вигляді травматичного розриву селезінки з внутрішньочеревним крововиливом об'ємом 500 мл, наслідком чого стало її хірургічне видалення, закритого перелому велико-стегнової та мало-стегнової кісток лівої голені, закритого перелому плечової та променевої кісток лівого передпліччя, які, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення;

- висновком судово-медичної експертизи № 975 від 19.05.2015 р., згідно якого потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої непроникаючої черепно-мозкової травми у виді струсу головного мозку з забійною раною лобно-тім'яної ділянки, садна голови, закритої травми шийного відділку хребта у вигляді закритого перелому остистого відростка другого шийного хребта з розтягненням його м'язово-звязуючого апарату, закритого перелому основи І п'ясної кістки лівої кисті, які відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я;

- висновком судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи № 2173 від 09.01.2015 р., згідно якого гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля MITSUBISHI L-200, реєстраційний номер НОМЕР_3, на момент настання ДТП знаходилися в технічно справному стані та не мали ознак наявності несправностей, які ведуть чи обумовлюють виникнення втрати цим автомобілем його поперечної стійкості і раптовому для його водія уводу убік від смуги руху, яка обирається водієм, чи позбавленню водія можливості зниження швидкості автомобіля аж до його повної зупинки за допомогою робочого гальма з відомою водію ефективністю;

- висновком судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи № 538 від 11.03.2015 р., згідно якого в дорожній обстановці єдиною умовою, що забезпечує безпеку і можливість запобігання втрати водієм керованості автомобілем, виїзду за межі проїзної частини із подальшим перекиданням, є виконання водієм автомобіля MITSUBISHI L-200, реєстраційний номер НОМЕР_3, вимог п.2.3 «б» та п.12.1 Правил дорожнього руху України. При своєчасному та належному виконанню водієм цього автомобіля вказаних вимог ПДР України він мав можливість уникнути втрати керованості автомобілем, що призвело до виїзду автомобіля за межі проїзної частини дороги із подальшим перекиданням. Оскільки виїзд цього автомобіля без будь-яких об'єктивних причин все таки мав місце, то в даному випадку слід зробити висновок про невідповідність фактичних дій водія автомобіля зазначеним вимогам ПДР України, які знаходяться в причинному зв'язку із наслідками, що настали.

За таких обставин, суд вважає, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства.

Аналізуючи та оцінюючи здобуті у провадженні докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю доведена, його дії правильно кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України, та приходить до висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України, оскільки він, керуючи транспортним засобом, не вжив необхідних заходів для безумовного дотримання Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, у зв'язку з чим внаслідок настання ДТП було заподіяно потерпілому ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження, а потерпілому ОСОБА_2 - тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Обираючи вид і розмір покарання за вчинений злочин обвинуваченому ОСОБА_5, суд враховує відповідно до ст.ст. 65-67 КК України, ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, який згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який є особою похилого віку, характеризується позитивно як особа не схильна до вчинення правопорушень, офіційно працює, одружений, утриманців не має, на обліку в психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття у вчиненному, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування шкоди. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлені.

З урахуванням усіх обставин у справі, думки потерпілих щодо міри покарання для обвинуваченого, потерпілий ОСОБА_1 щодо призначення покарання обвинуваченому поклався на розсуд суду, представник потерпілих ОСОБА_3 просить для обвинуваченого реальне відбування покарання із взяттям під варту у залі суду, характеризуючих даних про особу обвинуваченого, який вперше вчинив із необережності тяжкий злочин, раніше не судимий, вину визнав, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно відповідати вчиненому правопорушенню, тобто бути необхідним і достатнім для виправлення особи, суд вважає за доцільне призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.

Також з урахуванням особи винного, який є особою похилого віку, раніше несудимий, наявності пом'якшуючих покарання обставин і відсутності обтяжуючих покарання обставин, ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, який визнав свою вину, розкаявся, попросив вибачення у потерпілих, відшкодував витрати за лікування потерпілих у Кіровоградській обласній лікарні, суд вважає за можливе звільнити його від відбування покарання із випробуванням, оскільки його виправлення та перевиховання є можливим без реального відбування призначеного покарання.

Суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_5 додаткове покарання у вигляді позбавлення права на керування транспортними засобами, зважаючи на тяжкі наслідки, які настали внаслідок порушення обвинуваченим вимог ПДР України, та з метою недопущення вчинення ним у майбутньому подібних правопорушень. Застосування цього покарання не матиме негативного впливу на можливість отримувати обвинуваченим засоби для існування, так як останній є пенсіонером і працює на роботі, не пов'язаній із керуванням транспортними засобами.

Потерпілими ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заявлено цивільні позови, якими вони просять стягнути із цивільного відповідача Одеської обласної організації «Українського товариства мисливців і рибалок» у рахунок відшкодування майнової шкоди відповідно 567 000 грн. і 300 000 грн., а з обвинуваченого ОСОБА_5 у рахунок відшкодування моральної шкоди відповідно 1 500 000 грн. і 700 000 грн., які слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини з приводу цивільного позову цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Положення цивільного судочинства передбачають обов'язок потерпілого надати суду належні та допустимі докази на підтвердження розміру заподіяних матеріальних збитків, у відповідності до ст.60 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

В обґрунтування позовних вимог потерпілі посилаються на наступні обставини.

Потерпілий ОСОБА_1 вказує на те, що внаслідок ДТП, яка сталась з вини обвинуваченого ОСОБА_5, який керував транспортним засобом, належним цивільному відповідачеві ООО «УТМР», він, ОСОБА_1, отримав тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент спричинення. У зв'язку із отриманими тілесними ушкодженнями останній ніс витрати на лікування у розмірі 15 000 євро, що по курсу НБУ на час лікування становить 15 000 х 31 = 465 000 грн., на сторонній догляд для себе за 120 днів лікування із оплатою по 350 грн. щодня, що в загальній сумі становить 350 х 120 = 42 000 грн., а також оплачував сторонній догляд своїм непрацездатним батькам по 500 грн. щодня за 120 днів, що в загальній сумі становить 500 х 120 = 60 000 грн. Сукупний розмір його витрат становить 567 000 грн., й вказану майнову шкоду просить стягнути із цивільного відповідача ООО «УТМР».

Крім цього, йому була спричинена моральна шкода, яка полягає у фізичних болях і стражданнях, які він переніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я, втратив життєво важливий орган, на даний час повністю не одужав, йому важко пересуватись. Також переносив душевні страждання, хвилювання та емоційний дискомфорт, викликані тим, що він переживав через ушкодження та втрату життєво важливого органу, змушений перелаштовувати налагоджений ритм життя, тривалий час не може прийти до нормального ритму життя, відчуває себе залежним від своїх рідних без їх фізичної допомоги. Завдану йому моральну шкоду оцінює в розмірі 1 500 000 грн., яку просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5

В обґрунтування заявленого цивільного позову в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1, крім вищевказаних показань, пояснив, що спочатку він лікувався у Кіровограді, після чого продовжив лікування в Одесі, йому видалили селезінку, зробили операцію пошкодженої руки, але операція не дала бажаного результату й рука не функціонувала, оскільки був пошкоджений нерв, для відновлення функцій руки він двічі літав в Німеччину, де йому зрештою провели операцію та відновили функцію руки, за дану операцію ним було сплачено значні кошти, докази витрат цих коштів наявні в матеріалах справи, а саме він сплачував за саму операцію, придбавав медикаменти під час лікування у Кіровограді та в Одесі, оплачував вартість перельотів в Німеччину і назад, вартість медичних препаратів (медичних конструкцій), за проведення медичних досліджень (томографу, МРТ), за вартість перекладу документів із німецької мови, за вартість міжнародних розмов із медичною клінікою у Німеччині, оплачував санаторно-курортне лікування, витрачав кошти на поїздку до слідчого під час проведення досудового розслідування, за пересилання документів за допомогою «Нової Пошти». Також він ніс інші витрати - неофіційно оплачував кошти за операції в Україні, оскільки вітчизняна медицина вимагає таких витрат, оплачував сторонній догляд для себе і своїх батьків, підтверджень цих витрат у нього немає. В цивільному позові ним зазначена майнова шкода у неповному розмірі, так як він ще інші витрати для відновлення свого здоров'я, а тому просить стягнути майнову та моральну шкоду у зазначеному розмірі.

Потерпілий ОСОБА_2 вказує на те, що внаслідок ДТП, яка сталась з вини обвинуваченого ОСОБА_5, який керував транспортним засобом, належним цивільному відповідачеві ООО «УТМР», він, ОСОБА_2, отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді відкритої непроникаючої черепно-мозкової травми у виді струсу головного мозку з забійною раною лобно-тім'яної ділянки, садна голови, закритої травми шийного відділку хребта у вигляді закритого перелому остистого відростка другого шийного хребта з розтягненням його м'язово-звязуючого апарату, закритого перелому основи І п'ясної кістки лівої кисті. У зв'язку із отриманими тілесними ушкодженнями останній ніс витрати на лікування у розмірі понад 300 000 грн., й вказану майнову шкоду просить стягнути із цивільного відповідача ООО «УТМР».

Крім цього, йому була спричинена моральна шкода, яка полягає у фізичних болях і стражданнях, які він переніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я, на даний час повністю не одужав. Також переносив душевні страждання, хвилювання та емоційний дискомфорт, викликані тим, що він переживав через ушкодження, змушений перелаштовувати налагоджений ритм життя, тривалий час не може прийти до нормального ритму життя, відчуває себе залежним від своїх рідних без їх фізичної допомоги. Завдану йому моральну шкоду оцінює в розмірі 700 000 грн., яку просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5

В обґрунтування заявленого цивільного позову в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2, крім вищевказаних показань, пояснив, що після ДТП він проходив лікування, кошти на придбання ліків і проведення операцій сплачували його друзі, які не збирали та не зберігали чеків, оскільки для них було важливо допомогти йому, вони витратили понад 300 000 грн., після одужання він повернув їм витрачені на його лікування кошти. Будь-яких інших підтверджуючих документів щодо витрат грошових коштів на лікування у нього немає. Також пояснив, що фактично йому, ОСОБА_2, від обвинуваченого ОСОБА_5 не потрібно жодних коштів, йому головне, щоб обвинувачений віддав кошти потерпілому ОСОБА_1

В обґрунтування позовних вимог про стягнення матеріальних збитків і моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2, представник потерпілих ОСОБА_3 та представник цивільного позивача ОСОБА_4 вказали, що у зв'язку із лікуванням потерпілий ОСОБА_1 витратив кошти на лікування, яке проходив в Німеччині, про що свідчать фотокопії квитків на літак (т.2 а.с.53-58), фотокопії фіскальних чеків та інших разрахунково-касових документів (т.1 а.с.180-182), курортно-амбулаторне лікування в «Клинический санаторий им. Пирогова», про що свідчать фотокопія путівки та інші розрахунково-касові документи (т.1 а.с.183-205), обстеження та лікування в м. Кіровоград, про що свідчать фотокопії фіскальних чеків та інших разрахунково-касових документів (т.1 а.с.206-227), витрати на придбання медичних виробів на кінцівки, про що свідчать разрахунково-касові документи (т.1 а.с.228-235), обстеження та лікування в м.Одесі, про що свідчать фотокопії фіскальних чеків та інших разрахунково-касових документів (т.2 а.с.2-47), операцію в Німеччині, про що свідчать фотокопії фіскальних чеків та інших разрахунково-касових документів (т.2 а.с.49-90), витрати за переклад медичних документів із німецької мови, витрати на придбання дизпалива з метою приїзду до слідчого, пересилання процесуальних документів за допомогою «Нової Пошти», оплату за найману допомогу, так як тривалий час не міг пересуватися самостійно та оплату за найману допомогу по догляду за батьками, так як вони хворіють і потребують постійного догляду, а потерпілий не мав фізичної можливості надавати їм допомогу. Оцінити у повній мірі розмір завданої йому моральної шкоди неможливо, потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазнали значних душевних страждань, переживали за своє здоров'я, ОСОБА_1 втратив життєво важливий орган, став інвалідом, його життя повністю змінилося, й він вже ніколи не зможе повернутися до звичного життя. ОСОБА_2 є особою, знаною на весь світ, усе своє життя присвятив футболу, досягнувши на цій арені світових успіхів, практично увесь свій час він присвячував футболу, тренував молодих гравців, й він не уявляє свого життя без футболу. Через отримані тілесні ушкодження він обмежений у можливості займатися улюбленою справою, через що переносить сильні душевні страждання. Вважають, що з цивільного відповідача ООО «УТМР» та з обвинуваченого слід стягнути в користь потерпілих заявлені ними розміри майнової та моральної шкоди у повному обсязі.

В заперечення позовних вимог представник цивільного відповідача ОСОБА_7 пояснив, що цивільні позови в частині стягнення майнової шкоди є необґрунтованими та не підтверджені належними документами, не погоджується із необхідністю компенсації потерпілому ОСОБА_1 вартості проведеної у Німеччині операції, оскільки останній лікувався в Україні і був виписаний у задовільному стані й йому рекомендовано амбулаторне лікування, вважає, що за неналежне лікування та проведену операцію в Німеччині повинна нести відповідальність вітчизняна медична установа, яка не змогла надати йому в повному обсязі необхідну та належну медичну допомогу. Вважає, що майнова шкода повинна бути відшкодована потерпілим страховою установою, оскільки автомобіль, який став причиною ДТП, був застрахований, згідно вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керівництво ООО «УТМР» у встановленому порядку повідомило страхову установу про факт ДТП, а тому шкода повинна бути виплачена саме страховою компанією. Повідомив, що ООО «УТМР» існує лише на внески своїх учасників, й у неї немає можливості відшкодувати потерпілим майнову шкоду у заявленому ними розмірі. Вважає, що представлені ОСОБА_1 чеки, квитанції та квитки не відповідають встановленим вимогам щодо оформлення платіжних документів, деякі чеки видані до настання ДТП, не надано підтверджень необхідності витрат на дизельне паливо та телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Згідно ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала внаслідок вчинення кримінального правопорушення у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речей, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (ч.2 п.1).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово.

Згідно ст.ст. 1166,1167 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до положень ст.1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Постановою Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» звернуто увагу судів на наступне.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду (п.4 Постанови).

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК (п.6 Постанови).

Заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши матеріали кримінального провадження та надані учасниками письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнані потерпілими внаслідок ДТП, яка сталась з вини водія - обвинуваченого ОСОБА_5, який перебуває у трудових відносинах із роботодавцем - цивільним відповідачем ООО «УТМР» та керував транспортним засобом і перевозив пасажирів - потерпілих за вказівкою керівника цивільного відповідача, а тому заподіяні потерпілим матеріальні збитки підлягають стягненню із цивільного відповідача, який являється власником джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу. Цивільний відповідач після відшкодування потерпілим майнової шкоди вправі в порядку ст.1191 ЦК України звернутися із зворотною вимогою до винної особи.

Суд не погоджується із запереченнями представника цивільного відповідача щодо необхідності стягнення майнової шоди із страхової установи, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, оскільки суду не представлені переконливі докази своєчасного та належного повідомлення страхової установи про настання страхового випадку, у звязку з чим цивільний відповідач ООО «УТМР» повинен відшкодовувати потерпілим завдану майнову шкоду.

Оскільки цивільний позов в кримінальному провадженні розглядається згідно принципу диспозитивності та обов'язку доведення кожною стороною усіх обставин, на які вони покликаються як на підставу своїх вимог і заперечень, то суд не вбачає належних і допустимих доказів для стягнення на користь ОСОБА_2 майнової шкоди в розмірі 300 000 грн., так як потерпілим розмір такої шкоди не підтверджений будь-якими письмовими доказами, а ґрунтується лише на його поясненнях. У зв'язку з тим, що цивільний відповідач не визнає цивільний позов, заявлений ОСОБА_2 у повному обсязі, то у його задоволенні слід відмовити у зв'язку із необґрунтованістю з наведених вище підстав.

Заявлений цивільний позов потерпілим ОСОБА_1 на суму майнової шкоди 567 000 грн. підлягає частковому задоволенню з урахуванням підтвердженості понесених витрат письмовими доказами.

Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_1 перебував на лікуванні в м. Кіровограді з 07.12.2014 р. по 12.12.2014 р., в м. Одесі - з 12.12.2014 р. по 26.12.2014 р., з 26.12.2014 р. по 16.01.2015 р., з 21.01.2015 р. по 30.01.2015 р., в Німеччині - з 30.03.2015 р. по 11.04.2015 р. А тому витрати на придбання медикаментів за період лікування підлягають відшкодуванню на загальну суму згідно представлених чеків, оскільки вказані медикаменти використовувались на його лікування, згідно виписки із медичної картки (а.п.12-17 т.2).

Суд не погоджується із запереченнями представника цивільного відповідача ОСОБА_7 щодо неприпустимості відшкодування витрат на лікування у Німеччині, оскільки як вбачається із наданих медичних документів, перекладених у встановленому порядку, потерпілому ОСОБА_1 було проведено операційне лікування з метою відновлення функцій лівої руки й ця операція пройшла успішно. Згідно ч.2 ст.284 ЦК України, фізична особа, яка досягла 14 років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. А тому потерпілий ОСОБА_1 мав законне право на вибір лікаря та медичної установи з метою відновлення свого здоров'я.

Суд вважає, що представлені чеки та квитанції є належними і допустимими доказами, оскільки жоден із учасників не поставив під сумнів їх відповідність оригіналам, із змісту цих платіжних документів вбачається, що вони були видані за придбання ліків (медикаментів) та інші медичні послуги, видані в період проходження потерпілим ОСОБА_1 лікування, з медичної картки хворого ОСОБА_1 вбачається, що він потребував цих медикаментів у процесі лікування і фактично їх використовував. Форма цих чеків відповідає встановленим вимогам до підтвердження оплати за придбання медичних товарів, а тому суд приймає ці документи як доказ здійснення ОСОБА_1 грошових витрат.

Підтвердженням понесених ОСОБА_1 витрат на лікування є такі письмові докази:

- чеки на придбання ліків (медикаментів) в період з 08 по 11 грудня 2014 року на суми - 93,84 грн. (а.п.218 т.1), 104 грн., 79,75 грн., 1840,43 грн. (а.п.219 т.1), 1579 грн. (а.п.220-221 т.1), 172,85 грн., 391,64 грн. (а.п.222 т.1), 213 грн. (а.п.223 т.1), 601 грн. (а.п.220 т.1), 49,53 грн. (а.п.222 т.1), 82,39 грн. (а.п.223 т.1), 2198,95 грн. (а.п.227 т.1), 159,02 (а.п.213 т.1), 305,02 грн., 1567,15 грн. (а.п.217 т.1). Загальна сума цих витрат становить 9437,57 грн.

- чеки за проведення МРТ 08 і 10 грудня 2014 року на суми 1745 грн. (а.п.210 т.1) і 495 грн. (а.п.207 т.1). Загальна сума цих витрат становить 2240 грн.

- чеки на придбання ліків (медикаментів) в період з 12.12.2014 року по 16.01.2015 р., й з 21.01.2015 р. по 30.01.2015 р. на суми - 102 грн., 54,82 грн., 86,90 грн., 38,60 грн., 74,49 грн., 514,65 грн. (а.п.213 т.1), 699,70 грн., 485,41 грн., 51 грн., 825 грн., 88,20 грн., 328,30 грн., 122,11 грн. (а.п.214 т.1), 514,65 грн. (а.п.205 т.1), 662,29 (а.п.224 т.1), 35,28 грн., 164,46 грн., 48,65 грн. (а.п.216 т.1), 155,43 грн., 849,60 грн., 107,55 грн., 900 грн., 798,45 грн., 158,29 грн. (а.п.218 т.1), 50,05 грн., 73,47 грн. (а.п.219 т.1), 169 грн., 142,10 грн., 193 грн., 350 грн., 201,15 грн. (а.п.220 т.1), 1139,80 грн., 159,15 грн., 826,42 грн., 1083,25 грн. (а.п.222 т.1), 257,10 грн., 525,70 грн., 303,90 грн. (а.п.223 т.1). Загальна сума цих витрат становить 13 339,92 грн.

- чеки на придбання пластин (медичних конструкцій) 23.12.2014 р., 13.01.2015 р. на суми 11700 грн. (а.п.228 т.1), 5550 грн. (а.п.230,234 т.1), 83,25 грн. (а.п. 231 т.1), 17 940 грн. (а.п.232,235 т.1), 269,10 грн. (а.п.233 т.1). Загальна сума цих витрат становить 35 542,35 грн.

- чеки за проведення томографу, МРТ 22.12.2014 р. і 25.12.2014 р. на суми 1000 грн. і 500 грн. (а.п.180 т.1). Загальна сума цих витрат становить 1500 грн.

- чеки за послуги швидкої допомоги 15,22,25 і 26 грудня 2014 р. на суми 1000 грн., 500 грн., 600 грн. (а.п.217 т.1), 1000 грн. (а.п.220 т.1). Загальна сума цих витрат становить 3100 грн.

- рахунок від 14.04.2015 р. за проведення операції у Німеччині на суму 12 552,08 євро (а.п.59-62 т.2).

Суд вважає, що вказані витрати підлягають відшкодуванню у національній валюті України - гривні, згідно встановленого НБУ курсу валют на день постановлення вироку, згідно даних офіційного сайту НБУ http://www.bank.gov.ua/control/uk/curmetal/detail/currency?period=daily а тому сума відшкодування за лікування операції становить 12 552,08 х 25,508337 = 320 182,69 грн.

- квитки за авіаперельоти в Німеччину і назад 07,17,23 березня 2015 р. і 14.04.2015 р. на суми 9690 грн., 1558 грн., 9255 грн., 2996 грн. (а.п.53-58 т.2). Загальна сума цих витрат становить 23 499 грн.

Суд погоджується із доводами потерпілого ОСОБА_1 та його представників про необхідність відшкодування цих витрат, оскільки ОСОБА_1 змушений був двічі прибувати в медичні клініку у Німеччину для попереднього обстеження та для проведення операції, й представником цивільного відповідача такі доводи не спростовані.

Суд також вважає за необхідне відшкодувати потепілому ОСОБА_1 витрати на придбання медикаментів, згідно чеків від 01.03.2015 р. на суму 742,88 грн. (а.п.214 т.1), від 02.03.2015 р. на суму 128,20 грн. (а.п.223 т.1), від 03.03.2015 р. на суму 302,58 грн. (а.п.218 т.1) та чеків, на яких нечітко проглядається дата придбання ліків, на суми 538 грн. (а.п.213 т.1), 223,20 грн. (а.п.214 т.1), 31,86 грн. (а.п.216 т.1), 250,72 грн. (а.п.218 т.1), оскільки згідно виписки із медичної картки потерпілому ОСОБА_1 рекомендовано подальше амбулаторне лікування, а тому він змушений був витрачати кошти на придбання ліків й після стаціонарного лікування. Відносно чеків із нечіткими датами суд погоджується із доводами представників потерпілого, що ці витрати були здійснені ОСОБА_1 на його лікування, оскільки як вбачається із цих чеків види медикаментів, які були придбані, співпадають із медикаментами в інших чеках. Загальна сума цих витрат становить 2217,44 грн.

Відшкодуванню підлягають й витрати в сумі 1155 грн. (а.п.219 т.1) за оплату міжнародних дзвінків із медичною клінікою в Німеччині.

Також суд погоджується із необхідністю відшкодування потерпілому витрат на санаторно-курортне лікування в період з 16.06 по 09.07.2015 р. у ДП «Клінічний санаторій ім. Пірогова», оскільки як вбачається із письмових доказів (а.п.186-203 т.1), останній проходив таке лікування з метою відновлення функцій організму, порушених після ДТП, згідно діагнозу лікаря (а.п.192 т.1). Вартість такого лікування становить 14 400 грн. (а.п.187 т.1).

Також суд погоджується із необхідністю відшкодування потерпілому ОСОБА_1 витрат на переклад медичних документів із німецької мови на суми 325,00 грн.., 195,00 грн., 195,00 грн. (а.п.181,195 т.1), відшкодування витрат на пересилання документів органу досудового розслідування за допомогою «Нової Пошти» 09.06.2015 р. на суму 35 грн., 13.06.2015 р. на суму 35 грн. (а.п.215 т.1), та до Новоукраїнського районного суду 28.07.2015 р. на суму 41 грн. (а.п.90 т.2). Загальна сума цих витрат становить 826 грн.

В той же час суд не вбачає підстав для відшкодування потерпілому ОСОБА_1 витрат на придбання дизпалива від 14.07.2015 р. (а.п.204 т.1) на суми 800,00 грн. і 900,21 грн, нібито для приїзду до слідчого, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні було закінчено 18.06.2015 р. після затвердження обвинувального акту.

Не приймає суд і чек, виданий 01.12.2014 р., тобто до настання ДТП, оскільки ці витрати не мають відношення до кримінального провадження, а також чек від 25.12.2014 р. №ПБ57500895 (а.п.222 т.1), з якого не вбачається придбання будь-яких товарів.

Також суд визнає недопустимим доказ - рукописну довідку щодо витрат на лікування (а.п.225-226 т.1), згідно якого потерпілий ОСОБА_1 надавав медичним працівникам грошові кошти за лікування, оскільки відсутні письмові підтвердження встановленого зразка про отримання медпрацівниками таких коштів. Витрати на придбання ліків, вказаних у цій довідці, також не підтверджені відповідними платіжними документами.

Крім цього, суд важає недоведеними доводи про здійснення потерпілим ОСОБА_1 витрат на сторонній догляд для себе і своїх батьків, оскільки ці витрати не підтверджені належними і допустимими доказами, а грунтуються виключно на поясненнях потерпілого та його представника.

Таким чином, сукупний розмір майнового відшкодування потерпілому ОСОБА_1 згідно прийнятих судом належних і допустимих доказів становить 427 439,96 грн.

Враховуючи, що в судовому засіданні доведено вину ОСОБА_5, у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України, суд вважає, що вчиненням даного злочину обвинуваченим беззаперечно спричинено моральну шкоду потерпілому ОСОБА_1, яка пов'язана із перенесенням ним фізичних болей і страждань у зв'язку із отриманими тілесними ушкодженнями, порушенням нормальних (звичних) життєвих зв'язків, втратою життєво важливого органу, тривалим погіршенням здоров'я, потерпілий в результаті ДТП переніс кілька операцій, став інвалідом І групи, його стан здоров'я повністю не відновлений, переживав за своє життя і здоров'я, позбавлений можливості вести повноцінне життя, оскільки потребує стороннього догляду. Тому суд приходить до висновку, що заявлений цивільний позов в частині моральної шкоди є підставним і з урахуванням вимог розумності і справедливості його слід задовольнити частково, стягнувши з обвинуваченого в користь потерпілого ОСОБА_1 100 000 грн., в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

З тих же підстав суд вважає, що вчиненням даного злочину обвинуваченим спричинено моральну шкоду потерпілому ОСОБА_2, яка пов'язана із втратою нормальних (звичних) життєвих зв'язків та погіршенням здоров'я, потерпілий в результаті ДТП отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, тому змушений був протягом тривалого часу лікуватися. Оскільки його стан здоров'я повністю не відновлений, він позбавлений можливості повноцінно займатися спортом, якому присвятив своє життя, й неможливість потерпілого займатися улюбленою справою безперечно спричиняє йому глибокі моральні страждання. Тому суд приходить до висновку, що заявлений цивільний позов в частині моральної шкоди є підставним і з урахуванням вимог розумності і справедливості його слід задовольнити частково, стягнувши з обвинуваченого в користь потерпілого ОСОБА_2 70 000 грн., в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Оскільки обвинуваченим добровільно відшкодовано витрати комунального медичного закладу щодо лікування потерпілих від злочину, про що свідчить квитанція про сплату 3446,45 грн. (а.п.173 т.2), то заявлений прокурором позов в інтересах держави за його клопотанням слід залишити без розгляду.

Речовий доказ - транспортний засіб слід повернути власнику.

Долю процесуальних витрат суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.

Захід забезпечення кримінального провадження не обирався, підстав для обрання запобіжного заходу не встановлено.

Керуючись ст.ст.368,370-374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування основного покарання із випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 обов'язки: протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної лікарні про стягнення вартості витрат на лікування потерпілих від злочину - залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Одеської обласної організації «Українське товариство мисливців і рибалок», ЄДРПОУ 03928381, р/р 26003300418031 в філії Одеське ОУ АТ «Ощадбанк», МФО 328845, в користь ОСОБА_1 427 439 (чотириста двадцять сім тисяч чотириста тридцять дев'ять) гривень 96 копійок, в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с.Усатове Біляївського району Одеської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в користь ОСОБА_1 100 000 (сто тисяч) гривень, в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с.Усатове Біляївського району Одеської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в користь ОСОБА_2 70 000 (сімдесят тисяч) гривень, в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с.Усатове Біляївського району Одеської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в дохід держави процесуальні витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні в сумі 1230 (одна тисяча двісті тридцять) гривень.

Речовий доказ - автомобіль MITSUBISHI L-200, реєстраційний номер НОМЕР_3, до набуття вироком законної сили передати на відповідальне зберігання Одеській обласній організації «Українське товариство мисливців і рибалок», а із набуттям вироком законної сили повернути Одеській обласній організації «Українське товариство мисливців і рибалок».

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: В. І. Шепетько