Ухвала суду № 53751938, 24.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9082/15 Справа № 175/2480/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Озерянська Ж. М. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Міхеєвої В.Ю., Ремеза В.А.

за участю секретаря Видюкової Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Дніпрове» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, який у березні 2015 року уточнила та просила постановити рішення, яким усунути перешкоди для неї, ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_3 знести паркан на бетонних стійках з бетонних плит, встановлений між земельними ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 садового товариства «Дніпрове» с. Дніпрове Дніпропетровського району Дніпропетровської області та привести зазначену земельну ділянку в первинний стан. Сплативши судовий збір, згідно чинного законодавства.

У обґрунтування заявлених позовних вимог зазначала, що 13 грудня 2013 року між нею, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу садового будинку серії ВТК №423897. Пунктом 1 даного договору встановлено, що договір купівлі-продажу садового будинку посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Сусловим М.Є. за реєстровим № 1675 від 03.09.2008 року, за яким вона, ОСОБА_2 передала ОСОБА_4 садовий будинок НОМЕР_2, який розташований за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Дніпрове, садове товариство «Дніпрове», розірвано. Пункт 3 Даного договору встановлює, що право власності щодо садового будинку, який був предметом договору купівлі-продажу зареєстровано за нею, ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно САС №156086 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19071466, реєстраційний номер 23507602. 14 грудня 2013 року, між нею, ОСОБА_2 та CT «Дніпрове» укладено договір оренди земельної ділянки НОМЕР_2, яка знаходиться на території CT «Дніпрове», с. Дніпрове, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, тобто земельної ділянки на якій розміщується садовий будинок, який був предметом договору купівлі-продажу. Площа даної земельної ділянки складає 580 кв.м., з яких 450 кв.м., під фактичне обслуговування садового будинку. 13 грудня 2013 року під час укладення договору про розірвання договору купівлі-продажу садового будинку ОСОБА_4 повідомив її, що між ним та власником сусідньої земельної ділянки НОМЕР_1 існує спір стосовно межі та самовільно встановленого ОСОБА_5 (колишнім власником) між ділянками паркану, який існує і дотепер. Таким чином, з метою захисту порушених своїх прав позивач звернулась до суду з позовом.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2015 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в межах заявлених вимог та на підставі тих доказів, що надані були сторонами під час розгляду справи по суті, у достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що 13 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу садового будинку серії ВТК № 423897, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловим М.Є. та зареєстровано в реєстрі за № 3370 (а.с.6).

Згідно п. 1 вищевказаного Договору встановлено, що договір купівлі-продажу садового будинку посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Судовим М.Є. за реєстровим № 1675 від 03.09.2008 року, за яким ОСОБА_2 передала ОСОБА_4 садовий будинок НОМЕР_2, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Дніпрове, садове товариство «Дніпрове», розірвано.

Пункт 3 даного Договору встановлено, що право власності щодо садового будинку, який був предметом договору купівлі-продажу зареєстровано за ОСОБА_2, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_3 (а.с.7) та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19071466, реєстраційний номер 23507602 (а.с.8).

Так, 14 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та CT «Дніпрове» в особі представника ОСОБА_8 укладено договір оренди земельної ділянки НОМЕР_2, яка знаходиться на території CT «Дніпрове», с. Дніпрове, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, тобто земельної ділянки на якій розміщується садовий будинок, який був предметом договору купівлі-продажу (а.с.9). Площа даної земельної ділянки складає 580 кв.м., з яких 450 кв.м., під фактичне обслуговування садового будинку.

Таким чином, ОСОБА_2 є власником зазначеного вище садового будинку та орендарем земельної ділянки площею 580 кв.м., на якій даний будинок розташований.

Під час укладення договору про розірвання договору купівлі-продажу садового будинку 13 грудня 2013 року ОСОБА_4 повідомив позивачку, що між ним та власником сусідньої земельної ділянки НОМЕР_1 існує спір стосовно межі та самовільно встановленого ОСОБА_5 (колишнім власником) між ділянками паркану, що і слугувало приводом для звернення ОСОБА_2 з даним позовом до суду, оскільки в досудовому порядку конфлікт не врегульовано.

У своєму позові ОСОБА_2 просила суд усунути перешкоди для неї у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_3 знести паркан на бетонних стійках з бетонних плит, встановлений між земельними ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 садового товариства «Дніпрове», с. Дніпрове, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області та привести зазначену земельну ділянку в первинний стан.

ОСОБА_2 своє право на користування земельною ділянкою НОМЕР_2 у садовому товаристві «Дніпрове» підтверджує договором оренди від 14 грудня 2013 року НОМЕР_2, площа земельної ділянки в якому вказана в розмірі 580 кв.м.

У пункті 8.3 цього договору зазначено, що невід'ємною частиною договору є план чи схема земельної ділянки та акт визначення меж земельної ділянки на місцевості, які суду ні першої, ні апеляційної інстанції надано не було.

Підставою позовних вимог у цій справі позивачем зазначено порушення відповідачем її прав користувача земельної ділянки, яка є суміжною з земельною ділянкою відповідача.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка не повідомила суд про те, що ще у 2014 році ДП «Центр державного земельного кадастру» перевірено й внесено до Державного земельного кадастру Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачкою ОСОБА_2, 01.05 - індивідуального садівництва на території Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Площа земельної ділянки зазначена в розмірі 0,0555 га, а суміжним землекористувачем зазначено ОСОБА_5, якого не було повідомлено про проведення обмірів земельної ділянки і який межі не погоджував.

З Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки видно, що він стосується саме земельної ділянки НОМЕР_2 у СТ «Дніпрове» і межі ділянки визначалися виходячи з меж ділянок суміжних користувачів, в тому числі і ОСОБА_5

Зокрема, як вбачається з Акту обстеження земельної ділянки Садівничого товариства «Дніпрове» від 17 липня 2014 року, комісія у складі голови СТ «Дніпрове» ОСОБА_10 та членів комісії ОСОБА_9 і ОСОБА_8, на підставі заяви члена с/т «Дніпрове», виїхала на місцевість, стосовно надання дозволу на узгодження технічної документації із землеустрою щодо відновлення земельної ділянки в натурі (на місцевості) без згоди суміжного землекористувача члена СТ «Дніпрове» ОСОБА_2, та зробила такий висновок (мовою документу): «При виїзді на місцевість встановлено, що вказана для огляду ділянка, за адресою: СТ «Дніпрове» ділянка 25, Новоолександрівська сільська рада Дніпропетровський району Дніпропетровська область, загальною площею 0,0555 га, перебуває у користуванні заявника. На момент виїзду порушень меж земельної ділянки не виявлено», рекомендувавши: «Враховуючи вищевказане надати дозвіл члену СТ «Дніпрове» ОСОБА_2 на погодження меж земельної ділянки без згоди суміжного землекористувача члену СТ «Дніпрове» ОСОБА_5 (в зв'язку з тимчасовою відсутністю вищевказаного власника земельної ділянки)»

Розмір та розташування на місцевості земельної ділянки НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_5 на праві приватної власності, яке ним набуто до придбання ОСОБА_4 садового будинку НОМЕР_2, підтверджується: членською книжкою ОСОБА_5, який є членом СТ «Дніпрове» з 09 серпня 2008 року (а.с.27); Державним актом про право власності на земельну ділянку від 26 березня 2008 року (а.с.33); Технічною документацією на земельну ділянку НОМЕР_1 від 2011 року (а.с.29-42); відповіддю Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 02 липня 2013 року, в якій зазначено, що в результаті перевірки з виїздом на місце встановлено, що земельна ділянка НОМЕР_1 відповідно до технічного звіту складає 0,09 га, тобто в межах норми (а.с.43); відповіддю Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 04 квітня 2014 року, в якій зазначено, що земельна ділянка НОМЕР_2 має розмір 0,04 га а 0,018 га зайнято ОСОБА_11 самовільно (а.с.44-46).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ЗК України, громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Статтею 118 ЗК України, встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 10, 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Згідно вимог із ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, в результаті дослідження у судовому засіданні документації, суд першої інстанції правильно встановив, що власник земельної ділянки НОМЕР_1 жодним чином не порушує права власника земельної ділянки НОМЕР_2. Паркан земельної ділянки НОМЕР_1 знаходиться в межах своєї земельної ділянки, що підтверджується відповідними документами наявними в матеріалах справи і результатами перевірки, проведеної за зверненнями СТ «Дніпрове» та ОСОБА_2

Крім того, у суді апеляційної інстанції представником апелянта не заперечувалось того факту, що згідно до технічної документації розмір земельної ділянки, яка перебуває у оренді його довірителя становить 0,555 га і саме із зазначеним розміром погодилась довіритель та не оскаржувала у встановленому законом порядку, а доводи щодо певного примусу у погодженні такого розміру не підтверджені доказами.

Позивачкою не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції належних та допустимих доказів у розумінні ст. 57-60 ЦПК України, на підтвердження того, яким чином ОСОБА_3 порушує її права як землекористувача суміжної земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги про те, що ні підставі підробленого документу, саме який має визначати на місцевості межі, було розроблену технічну документацію та оформлено право відповідача на земельну ділянку, через що і виникла спірна ситуація, колегія суддів не може взяти уваги, оскільки у кримінальному провадженні відносно відповідача відсутній вирок, який би міг стати преюдицією для вирішення спору по даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду першої інстанції, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст. 308 ЦПК України правових підстав для скасування рішення не має, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.В.Свистунова

Судді В.Ю.Міхеєва

В.А.Ремез