Ухвала суду № 53751395, 24.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9476/15 Справа № 202/7660/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Мороз В. П. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Красвітної Т.П., Ремеза В.А.

за участю секретаря Видюкової Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2015 року у цивільній справі

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У проваджені Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення коштів.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2015 року було задоволено заяву представника позивача ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову.

У апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу судді від 25 вересня 2015 року скасувати.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Ухвалою від 25 вересня 2015 року, суддя першої інстанції, керуючись вимогами ст.ст.151-153 ЦПК України, забезпечив позовні вимоги ОСОБА_3

Колегія суддів вважає, що ухвалу про забезпечення позову суддя першої інстанції виніс при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням порядку, встановленого для вирішення такого питання, а тому, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

В силу ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а згідно ч.5 ст.153 ЦПК України про вжиття забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Згідно до п. 3 Постанови Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Як убачається з матеріалів справи, позов забезпечений ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2015 року шляхом накладення арешту, заборони відчуження нерухомого майна та заборони будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна у будь-який спосіб, а також реєстрацію виникнення, переходу, припинення речових прав на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2, а саме:

-на квартиру АДРЕСА_1

-на будинок АДРЕСА_2

-на земельну ділянку, площею 0,0810 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2

-на ? частини нежитлових приміщень в нежитловій будівлі літ. А-3 на першому поверсі приміщення 28, 29,1 площею 43,6 кв.м. на третьому поверсі приміщення 41-57, II площею 827.9 кв.м., всього загальною площею 871.5 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3

Та накладення арешту, заборони відчуження нерухомого майна та заборони будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна у будь-який спосіб, а також реєстрацію виникнення, переходу, припинення речових прав на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_4, а саме:

-будівлі котельні, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4;

-будинку АДРЕСА_5

Пленум Верховного Суду України у Постанові від 22 грудня 2006 року №9 (далі -Постанова), звертає увагу судів на те, що за змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. У даному випадку, жодних причин, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов та будь-яких сумнівів, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити не можливим виконання рішення суду, у Позивача не було. Обрання виду забезпечення позову у вигляді арешту та заборони реєстрації виникнення, переходу припинення речових прав на нерухоме майно - необгрунтовано.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Ухвала про забезпечення позову постановлюється в порядку, визначеному ст.209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали (п.7).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб та шляхом заборони вчиняти певні дії, п. 2 ч.1 ст. 152 ЦПК України.

Згідно ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Однак, у порушення зазначених вище вимог процесуального закону, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суддя першої інстанції не обґрунтував причини застосування саме такого виду забезпечення позову. Суддя взагалі не зазначив доказів і мотивів, з яких дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Також, суддею не з'ясовано вартість майна, яким було забезпечено позов, та не перевірив її співмірності із заявленими вимогами, оскільки вартість кожного із перерахованого в ухвалі суду об'єкта нерухомого майна є значно більшою ніж розмір суми, яку позивач просить стягнути. Не було також враховано, що нерухоме майно, яким позивач просить забезпечити позов, не є предметом цього спору.

Апеляційний суд у відповідності до вимог ст.303 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку що ухвала судді, у оскаржуваній частині, а саме в частині накладення арешту, заборони відчуження нерухомого майна та заборони будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна у будь-який спосіб, а також реєстрацію виникнення, переходу, припинення речових прав на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2, постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України.

У іншій частині, ухвала судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2015 року, щодо накладення арешту, заборони відчуження нерухомого майна та заборони будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна у будь-який спосіб, а також реєстрацію виникнення, переходу, припинення речових прав на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_4 не оскаржувалась.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2015 року в частині накладення арешту, заборони відчуження нерухомого майна та заборони будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна у будь-який спосіб, а також реєстрацію виникнення, переходу, припинення речових прав на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 - скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

У іншій частині ухвала не оскаржувалась.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В.Свистунова

Судді Т.П.Красвітна

В.А.Ремез