Ухвала суду № 53749900, 09.11.2015, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 201/15523/15-к

Номер провадження 1-кп/201/557/2015

У Х В А Л А

09 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

вул. Паторжинського, 18а

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючого судді Ополинської І.Г.,

при секретарі Пухлової О.О.,

за участю прокурора Солдатова І.М.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянув у підготовчому відкритому судовому засіданні угоду про визнання винуватості від 27 жовтня 2015 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_2 та старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 10 липня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015040000000557 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, що має на утриманні малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 311, ч. 1 ст. 309 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 10 липня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015040000000557 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.

2 ст. 311, ч. 1 ст. 309 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурором Солдатовим І.М. надано угоду про визнання винуватості від 27 жовтня 2015 року, укладену між ним та обвинуваченим ОСОБА_2, відповідно до якої сторонами узгоджене покарання за ч. 2 ст. 311 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, за ч. 1 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік, у порядку ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання має бути призначене у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з умовою звільнення від його відбування на підставі ч. 2 ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, із покладенням на обвинуваченого обовязків, передбачених п. п. 3, 4 ст. 76 КК України, а саме: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та його підзахисним та призначити узгоджене сторонами угоди покарання.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 підтвердив свою добровільну позицію щодо укладення угоди про визнання винуватості, просив її затвердити та призначити йому покарання узгоджене з прокурором.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши зміст наданої угоди про визнання винуватості від 27 жовтня 2015 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_2 та старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 10 липня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015040000000557, суд приходить до переконання про неможливість затвердження даної угоди з підстав суперечності її умов вимогам закону та суттєвої невідповідності її умов інтересам суспільства, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність Кримінального процесуального Кодексу України та\або закону. В частині 7 ст. 474 КПК України визначений вичерпний перелік підстав, за яких суд відмовляє в затвердженні угоди, в тому числі, якщо умови угоди суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та\або закону, а також, якщо умови угоди не відповідають інтересам суспільства.

Зокрема, відповідно до вимог ст. 470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобовязаний врахувати такі обставини: 1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; 2) характер та тяжкість обвинувачення (підозри); 3) наявність суспільного інтересу в забезпечення швидкого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; 4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

При цьому, зазначені вище обставини, які прокурор зобовязаний врахувати при вирішенні питання щодо можливості укладення угоди, якщо вони дійсно мають місце, відповідно до вимог ст. ст. 470, 472 КПК України, повинні знайти своє конкретизоване відображення безпосередньо у змісті угоди про визнання винуватості, як істотні для відповідного кримінального провадження, обставини.

Між тим, як вбачається із змісту наданої суду угоди про визнання винуватості, в супереч зазначеним вище вимогам Кримінального процесуального кодексу України, прокурор підійшов до встановлення вказаних обставин формально, про що свідчить відсутність конкретизації, яким саме чином ОСОБА_2 сприяв у подальшому виявленні злочинів, повязаних із незаконним обігом наркотиків та у чому полягає визнання суспільного інтересу забезпечення швидкого судового провадження за цим обвинуваченням, обмежившись лише загальними фразами.

Крім того, прокурор поряд з вище наведеним, вважає визнання вини обвинуваченим, обставиною, що повинна враховуватись ним при укладенні угоди про визнання винуватості, у той час, коли це є беззастережною умовою укладення такої угоди та, само по собі визнання винуватості ОСОБА_2 не розкриває ступінь та характер сприяння з його боку у проведенні кримінального провадження.

Більш того, прокурор зазначив в угоді обставину, яка не передбачена ст. 470 КПК України, а саме нібито сприяння обвинуваченим у подальшому виявленні злочинів, повязаних із незаконним обігом наркотиків, в той час, коли частиною першою вказаної статті, передбачено, що з боку підозрюваного чи обвинуваченого, на час укладення угоди, вже повинен мати місце факт сприяння у проведенні будь-якого кримінального провадження щодо інших осіб, якщо прокурор мав на увазі саме цю обставину.

Також, в наданій суду угоді прокурором не конкретизовано у чому саме полягає суспільний інтерес в забезпеченні швидкого судового провадження саме за цим обвинуваченням, в той час коли, як вбачається з обвинувального акту, досудове розслідування за так званим сприянням ОСОБА_2 у проведенні кримінального провадження щодо нього, тривало майже протягом двох місяців, у тому числі, зі зміною обвинувачення з більш тяжкого складу злочину на менш тяжкий, покарання за яке дає змогу та правові підставі для можливості укладення угоди про визнання винуватості.

Разом із цим, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання необхідно суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості та індивідуалізації покарання. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину необхідно виходити не тільки з класифікації злочинів відповідно до ст.12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину і обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, характер і ступінь наслідків, що настали тощо).

Отже, як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_2, будучи оперуповноваженим відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Дніпропетровського МУ ГУМВС України в області, майором міліції, діючи всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів скоїв ряд злочинів, повязаних із незаконним обігом наркотичних засобів, безпосередньо проти яких він і повинен був боротися.

Зазначені обставини яскраво вказують на зухвалу та аморальну діяльність особи, яка від імені держави повинна була боротися із злочинами, насамперед, в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, а натомість, підривала престиж та авторитет правоохоронних органів перед суспільством, внаслідок чого, у населення та громадськості є повна недовіра, як до органів міліції, так до усієї системи державної влади.

Отже характер вказаних в обвинувальному акті кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_2 є, на думку суду, вкрай резонансним та тягне за собою тяжкі наслідки, які полягають в руйнуванні авторитету правоохоронних органів та органів державної влади, а отже і судовий розгляд вказаної категорії кримінальних правопорушень повинен мати показовий характер з метою недопущення утворення у суспільства думки про бажання цієї самої влади приховати від громадськості здійснення правосуддя.

Таким чином, на думку суду, всупереч вимогам ст. 470 КПК України, прокурором при вирішенні питання щодо можливості укладення угоди, взагалі не врахований характер кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, що призвело до узгодження такого покарання обвинуваченому, яке не відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, через його мякість.

За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку, що надана суду угода про визнання винуватості не підлягає затвердженню з підстав суперечності її умов вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства, а також невідповідності умов цієї угоди інтересам суспільства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 372, 470, 474 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В затвердженні угоди про визнання винуватості від 27 жовтня 2015 року, укладеної між обвинуваченим ОСОБА_2 та старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 10 липня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015040000000557 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 311, ч. 1 ст. 309 КК України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.Г. Ополинська