Рішення № 53746493, 16.11.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/16993/15-ц

Провадження № 2/752/6363/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16.11.2015 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.

за участю секретаря - Безверхої Н.В.

за участю представників позивача - ОСОБА_1

ОСОБА_2

за участю представник відповідача - Ганага А.С.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним пункту договору.

Встановив

У жовтні 2015 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати недійсною третейську угоду, викладену у вигляді третейського застереження у п. 6.2 Договору кредиту № 895/06-034-593, укладеного 22 серпня 2007 року між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк».

В обґрунтування позову позивач вказував, що між нею та відповідачем було укладено Договір кредиту, відповідно до умов якого банк надав їй грошові кошти у розмірі 64 700 Швейцарських франків зі сплатою 10 % річних з кінцевим терміном повернення до 19.08.2022 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором позивачем також було укладено договір Іпотечний договір, відповідно до умов якого, вона передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_2. У п. 6.2. вказаного Кредитного договору викладено третейське застереження зміст якого не відповідає вимогам ст. 12 ЗУ «Про третейські суди», у зв'язку з чим ця третейська угода має бути визнана судом недійсною.

Представники позивача в судовому засіданні позовні підтримали у повному обсязі, просили задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, мотивуючи тим, що сторони є вільними в укладенні будь-якого договору та визначенні його умов, та у зв'язку з тим, що сторонами було підписано вказані договори і погоджено всі умови визначені ними.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, 22 серпня 2007 року між сторонами укладено Договір кредиту № 895/06-034-593, відповідно до умов якого відповідач надав позивачу на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 64 700 Швейцарських франків, зі сплатою 10% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом 19.08.2022 року.

У подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди, якими було внесено зміни до вказаного кредитного договору в частині зміни порядку погашення заборгованості.

У п. 6.2. кредитного договору міститься третейська угода та зазначено, що «у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, Сторони, керуючись ст. 5 ЗУ «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, АДРЕСА_1. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або ОСОБА_5 у порядку черговості, вказаному у пункті. У разі якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків».

За змістом ст. 17 ЦПК України, сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно зі ст. 5 ЗУ «Про третейські суди», юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону .

Частиною 1 ст. 12 даного закону визначено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. На час виникнення спірних правовідносин Закон не містив заборони на укладення третейської угоди.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2 , статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VІІІ «Третейське самоврядування» Закону України «Про третейські суди» (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

Разом з тим, за змістом роз'яснень викладених в абзаці 5 Постанови пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді цивільних справ у суді першої інстанції» договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.

Таким чином, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Також суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що укладанням третейської угоди її було позбавлено права захищати свої права в судах загальної юрисдикції, оскільки відповідно до відповідно до вимог ст. 51 ЗУ «Про третейські суди» стороні надано право оскаржити рішення третейського суду до компетентного суду, протягом строку визначеного законом.

Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ у п.3 постанови Пленуму від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду у випадках, передбачених законом (стаття 17 ЦПК України), не є відмовою від права на звернення до суду за захистом, а одним зі способів реалізації права на захист своїх прав та інтересів.

Встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини, якими спростовуються вимоги позивача підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи.

Так, суд, виходячи із засад цивільного судочинства - справедливості, добросовісності та розумності і з урахуванням балансу інтересів, вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 10-11; 28-29; 57-60; 158; 179; 185; 208-209; 212; 214-215 ЦПК України.

Вирішив

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним пункту договору - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя