Рішення № 53746492, 24.11.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2651/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 44 Євтушенко П. М. Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоЮвшина В. І.суддівГончар Н. І. , Корнієнко Н. В. при секретаріНаконечній М. М.

прокурора Бутар В.С., Зубенко В.С.

представника позивача Колчин В.М.

відповідача ОСОБА_7

представника відповідача ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу першого заступника прокурора Черкаської області на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 23 березня 2015 року по справі за позовом прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі державного навчального закладу «Черкаський професійний ліцей» до ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про виселення без надання іншого приміщення,-

в с т а н о в и л а :

Прокурор Черкаської області в інтересах держави в особі державного навчального закладу «Черкаський професійний ліцей» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про виселення без надання іншого приміщення, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням господарського суду Черкаської області від 30 грудня 2009 року визнано за державою право власності на комплекс будівель та споруд Черкаського професійного ліцею, зокрема споруду гуртожитку (літ. А-9) в АДРЕСА_1, що знаходиться в управлінні Міністерства освіти і науки України.

Державна реєстрації права оперативного управління навчального закладу щодо даного учнівського гуртожитку державної власності здійснена 02 березня 2010 року. Згідно витягу про державну реєстрацію № 25455010 від 02 березня 2010 року право власності на гуртожиток по АДРЕСА_1 зареєстроване за державою в особі Міністерства освіти і науки України.

В оперативному управлінні державного навчального закладу "Черкаський професійний ліцей" перебуває учнівський гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

У 1994 році в зв'язку з відсутністю вільних кімнат в учнівському гуртожитку, адміністрацією ДНЗ "Черкаський професійний ліцей" за клопотанням директора ЗОШ № 19 м. Черкаси ОСОБА_7 , як молодому спеціалісту було надано для проживання кімнату № 907. У 1999 році у вказаній кімнаті зареєстровано її чоловіка - ОСОБА_9

У 2004 році згідно наказу директора ДНЗ "Черкаський професійний ліцей" створено комісію з перевірки документального підтвердження місця проживання мешканців гуртожитку. За даними перевірки виявлено, що у ОСОБА_7 та членів її родини відсутні документи, які підтверджують їх право на проживання у вказаній кімнаті учнівського гуртожитку.

Адміністрацією ліцею 27 квітня 2005 року відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 були переселені в кімнату № 313 вказаного гуртожитку, де і зареєстровані. Однак, вищевказані особи самовільно зайняли кімнати № 322, 323 учнівського гуртожитку.

Відповідно до п.3 наказу директора ліцею № 274 від 24 листопада 2008 року "Про звільнення кімнат гуртожитку, які самовільно зайняли квартиронаймачі" ОСОБА_9 зобов'язано протягом 10 діб звільнити займані кімнати № 322, 323 учнівського гуртожитку. Однак, згідно довідки наданої навчальним закладом від 01 жовтня 2014 року відповідачі продовжують проживати у вищевказаних кімнатах.

Прокурор просив суд виселити відповідачів з кімнат № 313, 322, 323 гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 23 березня 2015 року в задоволенні позову прокурору відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішення заступник прокурора Черкаської області подав апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 23 березня 2015 року прийняте з порушенням норм матеріального права та просить скасувати оскаржуване рішення і прийняти нове, яким заявлені ним позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Справа слухалась неодноразово.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 26 травня 2015 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Черкаської області на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 23 березня 2015 року відхилено, а рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 23 березня 2015 року залишене без змін. Не погоджуючись з таким рішенням заступником прокурора Черкаської області Мироненко О.В. на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 26 травня 2015 року подано касаційну скаргу.

Ухвалою колегій суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року касаційна скарга заступника прокурора Черкаської області задоволена частково, ухвала апеляційного суду Черкаської області від 26 травня 2015 року скасована, а справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позову прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі державного навчального закладу «Черкаський професійний ліцей» до ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про виселення без надання іншого приміщення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_7 та члени її сім'ї проживають в кімнатах №322, 323, 326 на законних підставах і не можуть бути виселені без надання іншого житлового приміщення.

Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з наступних підстав.

Встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 має статус учнівського гуртожитку, на балансі обліковувався в комунальному підприємстві «Міське архітектурне бюро» за Черкаським професійним ліцеєм з 1980 року (правонаступником Черкаського професійного ліцею є державний навчальний заклад «Черкаський професійний ліцей»). Станом на 21 липня 2009 року право власності на вказану будівлю гуртожитку зареєстровано не було.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 30 грудня 2009 року право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, який має статус учнівського гуртожитку, визнано за державою. Право власності на нього зареєстровано за державою з 02 березня 2010 року, закріплений гуртожиток за Міністерством освіти і науки України і знаходиться в оперативному управлінні державного навчального закладу «Черкаський професійний ліцей» (статут ліцею а. с. 104). Функції управління майном, закріпленим за ліцеєм, тощо, здійснює Міністерство освіти і науки України.

У 1994 році ОСОБА_7, як молодому спеціалісту загальноосвітньої школи (учителю початкових класів) було надано місце в кімнаті № 907 вказаного вище гуртожитку. З 1999 року в кімнаті № 907 був зареєстрований чоловік - ОСОБА_9 27 квітня 2005 року вказані особи були переселені та зареєстровані до іншої кімнати № 313 гуртожитку. При наданні кімнат ордер на заселення не видавався, договір найму кімнат гуртожитку не укладався. Станом на 30 червня 2010 року, 01 жовтня 2014 року в кімнаті № 313, яка складається з 3 кімнат, житловою площею 49,5кв.м., гуртожитку крім ОСОБА_7 та ОСОБА_9 зареєстрована дочка ОСОБА_10 У 2008 році номерацію кімнати № 313 гуртожитку змінено на № 326.

Відмовляючи прокурору в задоволенні позову, суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, прийшли до висновку, що ОСОБА_11 отримала житло в гуртожитку із згоди адміністрації навчального закладу, а тому проживають в гуртожитку на законних підставах.

Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції зазначив, що є помилковим обґрунтування суду першої інстанції правомірності проживання відповідачів у гуртожитку наявністю на заяві ОСОБА_11 про надання їй тимчасового житла резолюції адміністрації закладу, яка в розумінні ст. 128 ЖК України не є відповідним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профспілкового комітету. Крім того, судом першої інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 125 ЖК України, що регулює правовідносини у сфері користування службовим приміщенням, та ст. 132 ЖК України, оскільки будівля за адресою: АДРЕСА_1, є гуртожитком, а відповідно житло, в якому проживають відповідачі є кімнатами гуртожитку, а не службовим приміщенням в контексті ст. 118 ЖК України.

Відповідно до частини 4 статті 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Згідно зі ст. 127 Житлового кодексу Української РСР, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.

Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Відповідно до вимог ст. 128 Житлового кодексу Української РСР порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

Стаття 129 Житлового кодексу Української РСР передбачає, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, 5кий є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Пунктами 2, 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208 передбачено, що гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.

Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» вказав, що, вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, крім інших питань, і питання щодо видачі відповідно до примірного положення ордера на зайняття жилої площі в гуртожитку.

З урахуванням вимог ст. ст. 127, 128, 129 ЖК України, п. 10 Примірного положення, норм Типового положення про студентський гуртожиток навчального закладу Міністерства освіти України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 09 грудня 1993 року № 440, студентські гуртожитки навчальних закладів призначаються для мешкання студентів на період навчання. На підставі рішення про надання місця в гуртожитку власник або уповноважений ним орган навчального закладу чи студмістечка видає йому спеціальний ордер, який є єдиною підставою для мешкання на даному жилому місці.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 та членам її сім'ї ордер на проживання у спірних кімнатах не видавався, договір найму не укладався, профспілковим комітетом рішення про надання дозволу на проживання в учнівському гуртожитку не виносилось.

Крім того, згідно з п. 13 Примірного положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 13 листопада 2007 року № 1004, передбачено, що працівники вищого навчального закладу, як виняток, можуть бути поселені в студентський гуртожиток до закінчення навчального року лише за рішенням керівника вищого навчального закладу і за погодженням з органами студентського самоврядування та первинною профспілковою організацією студентів, однак відповідачі проживають у спірних кімнатах значно більший термін і не є працівниками вищого навчального закладу.

Колегія суддів апеляційного суду Черкаської області виходить із того, що єдиною підставою для вселення в гуртожиток є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного з профспілковим комітетом рішення про надання жилої площі в гуртожитку. Закріплені у статті 125 та частині 3 статті 132 ЖК Української РСР гарантії не можуть бути застосовані при вирішенні спору про виселення з гуртожитку громадян, які не перебували чи не перебувають з організацією у трудових відносинах. Тому установивши, що ордер на заняття спірного приміщення ОСОБА_12 або її чоловіку ОСОБА_9 не видавався, а вселення відповідачки до гуртожитку було проведено з відома адміністрації позивача на підставі дозволу без укладення цивільно-правової угоди, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для виселення відповідачів з учнівського гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.

Так як суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи, що привело до неправильного застосування норм матеріального права, то рішення суду першої інстанції підлягає до скасування та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги першого заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі державного навчального закладу «Черкаський професійний ліцей» до ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про виселення без надання іншого приміщення підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309,316 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Черкаської області на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 23 березня 2015 задоволити.

Рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 23 березня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким виселити ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 з кімнат № 313, 322, 323 гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Рішення набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів починаючи з часу його проголошення.

Головуючий :

Судді :