Ухвала суду № 53745676, 25.11.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/7810/14-ц Номер провадження 22-ц/786/3669/15Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л.М. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Пікуля В.П., Дряниці Ю.В.,

При секретарі: Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 04 лютого 2015 року

по справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплопостачання, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 04 лютого 2015 року провадження у справі за вказаним позовом відкрито.

Не погодившись із такою ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, оскільки вважає, що провадження у даній справі відкрито з порушенням норм процесуального права, а саме з порушенням правил підсудності, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про направлення справи на розгляд за підсудністю до Черкаського районного суду м. Черкаси.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що остання не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 грудня 2014 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання.

Постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява оформлена в порядку встановленому ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення даного питання.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, в даному випадку спір виник між постачальником та споживачем послуг з приводу їх оплати.

Вирішуючи питання щодо підсудності даного спору слід виходити з наступного.

Так, територіальна підсудність визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції (статті 108-114 ЦПК України).

Статтею 109 ЦПК України встановлено загальне правило про підсудність справ за місцезнаходженням відповідача, проте статтею 114 ЦПК України передбачені категорії справ, для яких встановлена виключна підсудність.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України встановлені правила виключної підсудності і позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 42 своєї Постанови № 3 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», роз'яснив, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У абз. 5 висновків до Узагальнення практики розгляду судами окремих категорій спорів, що виникають із договору найму жилого приміщення (статті 61 - 71 Житлового кодексу України) від 01.02.2012 р. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що відносно спорів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та до спорів щодо стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг застосовується виключна підсудність, а саме правило ч. 1 ст. 114 ЦПК України, відповідно до якого позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Враховуючи, що спір виник з приводу стягнення заборгованості по утриманню житлового приміщення АДРЕСА_1 (Київський район м. Полтави), тобто спір стосується нерухомого майна, то позов по вказаній справі повинен пред'являтися за місцем знаходження нерухомого майна (Київський районний суд м. Полтави), оскільки в даному випадку діє правило виключної підсудності, так як виникли зобов'язальні відносини з приводу користування таким майном.

Водночас, згідно довідки адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України у Полтавській області від 18.12.2014 року року, ОСОБА_2, був знятий з реєстрації за місцем проживання: АДРЕСА_1 та вибув до м. Чернівці.

Тобто, в наданій відповіді не зазначено за якою конкретною адресою вибув відповідач на момент звернення позивача до суду з позовом та чи взагалі зареєстрований він за будь-якою адресою.

Відповідно до ч. 9 ст. 110 ЦПК України, позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 стали відомі лише після розгляду справи по суті в заочному провадженні.

Таким чином, обставини порушення місцевим судом правил підсудності не знайшли свого підтвердження, більше того, доводи апеляційної скарги висновків судді не спростовують і на правильність оскаржуваної ухвали не впливають.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись п. 1 ч.2 ст.307, п. 1 ч. 1 ст. 312, 313, 314, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 04 лютого 2015 року про відкриття провадження - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: /підпис/ Панченко О.О.

Судді: /підпис/ Пікуль В.П. /підпис/ Дряниця Ю.В.

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області ______ Панченко О.О.