Ухвала суду № 53743536, 23.11.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/20215/14-ц Головуючий у 1-й інст. Корицька В.О.

Категорія 44 Доповідач Коломієць О. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді : Коломієць О.С.

суддів: Зарицької Г.В., Якухно О.М.

з участю секретаря

судового засідання: Добровольській Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Будинкоуправління № 3 Житомирської квартирно-експлуатаційної частини району до ОСОБА_2, за участю третьої особи - квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира про виселення без надання іншого жилого приміщення

за апеляційною скаргою Будинкоуправління № 3 Житомирської квартирно-експлуатаційної частини району на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 17 вересня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 17 вересня 2015 року у задоволені позову Будинкоуправління № 3 Житомирської квартирно-експлуатаційної частини району (далі Будинкоуправління № 3 Житомирської КЕЧ району) про виселення ОСОБА_2 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 відмовлено.

Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, Будинкоуправління № 3 Житомирської КЕЧ району подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при розгляді справи судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини справи, порушені норми процесуального і матеріального права. Зазначає, що гуртожитку по АДРЕСА_1 надано статус житлового будинку в 2009 році, тобто після звільнення відповідача з лав Збройних сил України в 2004 році, а тому остання на момент зміни статусу гуртожитку вже втратила право на проживання у спірному помешканні. Крім того, відповідач у відповідності до п.5.10 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України № 737 від 30.11.2011 року повинна бути виселена зі спірного помешкання без надання іншого житла як особа, яка звільнена з військового служби та не перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових та через те, що самовільно зайняла жиле приміщення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 124 Житлового кодексу України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів (ч.1 ст. 118 ЖК).

Відповідно до пп. 3.5, 3.6 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України № 737 від 30.11.2011 року, для включення квартир до числа службових у Головному квартирно-експлуатаційному управлінні Збройних Сил України за пропозиціями начальників гарнізонів, погодженими з КЕВ (КЕЧ) району та головами гарнізонних житлових комісій, готується проект доповіді Міністру оборони України разом з проектами листів до сільських, селищних, міських, районних у місті (у разі їх створення) рад (відповідних державних адміністрацій) про включення (виключення) квартири до (із) числа службових. До числа службових може бути включене тільки вільне житлове приміщення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 наказом командира військової частини А 1735 № 188 від 13.09.2001р. була призвана у Збройні Сили України на військову службу за контрактом (а.с.7-9).

На підставі рішення житлової комісії В/ч А -1735 (протокол № 8 від 15.08.2001 року, ОСОБА_2 отримала ордер на право зайняття кімнати АДРЕСА_1 (а.с.10).

13 вересня 2004 року відповідач на підставі наказу № 184 командира В/ч А 1735 була звільнена в запас по закінченню строку контракту (а.с.7-9).

Відповідач 19 серпня 2006 року уклала шлюб з ОСОБА_4, у шлюбі з яким ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_3.

Факт реєстрації та проживання відповідачки разом з малолітнім сином за вказаною адресою з 12.10.2001 року підтверджується довідкою про склад сім'ї № 399 від 28.08.2013р., довідкою по особовому рахунку та актами перевірки факту проживання від 12.02.2014р., 22.04.2014р. та 18.08.2014р. (а.с.12-17).

Рішенням виконкому Житомирської міської ради від 12.02.2009 року № 106 гуртожитку АДРЕСА_1 надано статус жилого будинку. КЕВ м. Житомира зобов'язано відкрити особові рахунки мешканцям вказаного будинку (а.с.58). Рішення щодо надання певним квартирам статусу службового житла виконкомом не приймалося. Крім того, вказаний будинок перебуває на балансі Будикоуправління № 3 Житомирської КЕЧ району (а.с.59).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявленого позову, оскільки гуртожитку наданий статус житлового будинку, спірна квартира не є службовою, а інших підстав для виселення відповідачки позивач не зазначив, та правильно відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги в частині застосування до спірних правовідносин п.5.10 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України № 737 від 30.11.2011 року є безпідставними, оскільки дані норми регулюють правовідносини щодо користування жилим приміщенням в гуртожитках, а не у житлових будинках.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на законність ухваленого рішення не впливають.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Будинкоуправління № 3 Житомирської квартирно-експлуатаційної частини району відхилити.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 17 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Судді :