Рішення № 53743406, 18.11.2015, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07540, вул. Леніна, 32, м. Березань, Київська обл.

№ провадження 2/356/215/15

Справа № 356/806/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.11.2015 Березанський міський суд Київської області в складі:

головуючого Капшученко І. О.,

при секретарі судового засідання Мамей Н.І.

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист порушених прав споживача та визнання окремого положення договору банківського дебетового карткового рахунку недійсним

ВСТАНОВИВ

До Березанського міського суду Київської області звернулась з позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» та просила визнати пункт 6.9 Умов та правил надання банківських послуг, що є невід'ємною частиною договору банківського дебетового карткового рахунку, укладеного 13.02.2009 між позивачем та відповідачем, недійсним з моменту укладення договору. В обґрунтування своїх вимог позивач посилалась на те, що на підставі договору банківського дебетового карткового рахунку, укладеного сторонами 13.02.2009 позивачу було видано пластикову картку НОМЕР_1

В період лютого 2009 року позивачем здійснено ряд транзакцій - на дебетову картку покладено певну суму коштів та на території Грузії знято її за місцевим курсом валют. Згодом за рішенням відповідача було змінено курс валюти, за яким знімались кошти з картки, у зв'язку з чим виникла заборгованість. Умовами та правилами надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною укладеного договору, до основних обов'язків позивача віднесено п. 6.9 за умовами якого у разі виникнення заборгованості держателя по картрахунку в результаті курсової різниці, технічних помилок в роботі техніки та в інших випадках, клієнт зобов'язується погашати заборгованість протягом 30 днів з моменту її виникнення. Як наслідок, у позивача виник несанкціонований овердрафт на суму 193537 грн. 69 коп.

Позивач положення п. 6.9 Умов та правил надання банківських послуг вважає несправедливими, оскільки вони фактично передбачають перекладання майнової відповідальності за недоліки в роботі ПАТ КБ «ПриватБанк» на позивача, що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивачу. Крім того, положення пункту викладені нечітко, двозначно, що дозволяє в будь-який час та будь-які недоліки в роботі відповідача знову перекласти на позивача, існує можливість шахрайського маніпулювання валютно-обмінними курсами навіть через значний проміжок часу після здійснення банківських операцій. Вважає, що п. 6.9 умов суперечить нормам законодавства України та порушує права позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Позов просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не одноразово не з'являвся подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача надав письмові заперечення, в яких вказував, що до правовідносин слід застосувати ст.1212-1213 ЦК України; внаслідок технічного збою програмного забезпечення позивачка не законно, тобто без достатніх правових підстав, отримала збагачення на суму 193573,99грн., які у разі здійснення транзакції за належним курсом мали бути списані з її рахунку ; посилання позивачки на відсутність її вини у незаконному збагаченні не має правового сенсу, так як законодавець встановив майнову відповідальність для особи, яка несе майнову відповідальність перед потерпілим, навіть якщо незаконне збагачення відбулось з вини потерпілого; 21.10.2010 рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська встановлено факт зняття коштів ОСОБА_3 з карткового рахунку понад встановленого ліміту, що призвело до утворення заборгованості. Також представник відповідача просив застосувати строк позовної давності та відмовити у позові в повному обсязі.

Заслухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.

13.02.2009 між сторонами ОСОБА_3 та ПАТ «ПриватБанк» укладено договір банківського дебетового карткового рахунку. Факт укладення вказаного договору підтверджується заявою про відкриття банківського дебетового карткового рахунку від позивача, на підставі котрої позивачу видано пластикову картку НОМЕР_1, та відповідно до котрої Умови та правила надання банківських послуг є невід'ємною частиною договору (а.с. 108).

Пунктом 6.9 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у випадку виникнення заборгованості держателя по картрахунку в результаті курсової різниці, технічних помилок в роботі техніки, інших випадках, клієнт зобов'язується погашати заборгованість протягом 30 днів з моменту її виникнення.

У лютому 2009 року позивач, перебуваючи в Грузії через банкомат здійснила зняття місцевої валюти (ларі) за курсом UAH/GEL 3,4722 грн., після чого на платіжній картці була відсутня кредитна заборгованість.

Разом з тим, банком здійснено конвертацію вказаних коштів по курсу UAH/GEL 4,4444 грн., потім у результаті чого на картці позивача утворився овердрафт у розмірі 193537 грн. 69 коп.

Конвертація коштів по курсу UAH/GEL 4,44 грн. була здійснена у зв'язку зі збоєм програмного забезпечення, що здійснювало процедуру перевірки курсів, що підтверджується Висновком службового розслідування по факту утворення несанкціонованого овердрафту по карткам ПриватБанку «Миттєва» через курсову різницю по банкоматних операціях в Грузії від 30.04.2009 року. У вказаному висновку зазначено, що підставою виникнення несанкціонованого овердрафту став збій програмного забезпечення, що здійснювало процедуру перевірки курсів (а. с. 20-22).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3ст. 215 ЦК України).

Згідно положень ст.217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Умови договору, які можуть бути визначені як несправедливі визначені у ч. 3 ст. 18 цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.09.2013 №6-40цс13).

Отже, доказом порушення даних принципів є те, що відповідальність за помилки банку, він переклав на свого клієнта, в даному випадку на позивача ОСОБА_3, у якої відсутнє таке право перекладання майнової відповідальності за помилки банку на банк. Крім того, в результаті технічних помилок банку позивачу нараховано заборгованість 193537,69грн., що завдає їй значної шкоди.

Суд відмічає, що позивач не є боржником банку в розумінні ст. ст. 509, 510 ЦК України, оскільки вона укладала з банком договір карткового рахунку за дебетовою схемою. Банком клієнт не був повідомлений про можливий овердрафт, а тому відповідно до ч.11 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» будь-які додаткові роботи ( послуги) виконані без згоди споживача, не створюють для споживача будь-яких зобов'язань.

Права ОСОБА_3, як споживача в частині п.6.9 Умов та правил надання банківських послуг були порушені.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст. 257 ЦК).

Однак, відповідно дочастини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 21.10.2010 у справі № 2-8788/2010 стягнуто з ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитну заборгованість у розмірі 193573 грн. 68 коп. за договором банківського дебетового карткового рахунку, укладеного 13.02.2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, внаслідок чого останній було видано пластикову картку НОМЕР_1 (а.с.12-13), та вказане рішення суду залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.01.2011 (а.с.14).

Судом встановлено, що на час розгляду справи Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, а саме 21.10.2010, позивач довідалася про порушення свого права, однак, до суду з позовом про визнання пункту договору банківського дебетового карткового рахунку недійсним, звернулася лише у серпні 2015, тобто після спливу трирічного строку.

За таких обставин, враховуючи те, що представник відповідача просив застосувати строк позовної давності, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 217, 256, 267 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст.ст. 10, 57,60, 209, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист порушених прав споживача та визнання окремого положення договору банківського дебетового карткового рахунку недійсним - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Київської області через Березанський міський суд Київської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. О. Капшученко