Постанова № 53742043, 19.11.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/5251/15

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

19 листопада 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації, Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, брали участь у ліквідації ЧАЕС при Міністерстві соціальної політики України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2015 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України від 25 червня 2015 року (протокол № 87) та рішення від 15 грудня 2014 року (протокол № 20) про відмову у видачі посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 10.09.2015 року у задоволенні вказаного позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що в період з 01.04.1990 року по 01.07.1990 року позивач працював на посаді міліціонера Чорнобильського РВВС ГУ МВС України в Київській області та приймав участь в заходах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме ніс службу на КПП "Діброва".

Згідно з довідки ГУ МВС України в Київській області № 15/С-1260 від 13.06.2012 року старшина міліції ОСОБА_2 з 01.04.1990 року по 01.07.1990 року приймав участь в заходах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і знаходився в зоні відчуження, місце несення служби КПП "Діброва".

Відповідно до довідки відділу зони Чорнобильської АЕС ГУ МВС України в Київській області № 546 від 24.12.2012 року ОСОБА_2 за роботу в населених пунктах зони відчуження, а саме КПП "Діброва", отримував заробітну плату з коефіцієнтом 2.

Позивач звертався з приводу видачі йому посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької облдержадміністрації, звідки отримав лист №03/02-1155 від 04.02.2013 року про відмову, оскільки у довідці УВС Київської області про перебування в 1990 році на КПП "Діброва" не зазначено населений пункт.

Вважаючи вказану відмову протиправною позивач звернувся до суду.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року по справі №822/3261/13-а за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації, Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Прийнято нову постанову якою позов задоволено частково. Визнано рішення Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації та Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України неправомірним. Зобов'язано Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації та Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України переглянути питання, щодо визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з урахуванням поданих документів ОСОБА_2

Згідно матеріалів справи Комісією по забезпеченню контролю за правомірністю видачі посвідчень учасникам наслідків аварії на ЧАЕС та постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи при Департаменті соціального захисту населення Хмельницької облдержадміністрації 12 грудня 2013 року переглянута заява ОСОБА_2 щодо встановлення йому статусу.

Відповідачем прийнято рішення відмовити у встановленні статусу в зв'язку з відсутністю достатніх підстав.

20.04.2015 року за поданням голови облдержадміністрації М.Загородного, документи ОСОБА_2 були повторно направлені до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, брали участь у ліквідації ЧАЕС при Міністерстві соціальної політики України.

Комісією при МСПУ прийнято рішення, що підстав для зміни рішення Комісії при Хмельницькій обласній державній адміністрації від 15.12.2014 року № 20 щодо відмови у видачі ОСОБА_2 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС немає.

Позивач вважаючи, що вказані рішення відповідачів прийняті з порушення законодавства звернувся з адміністративним позовом до суду про їх скасування.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 51 від 20.01.1997 року та Постанови Кабінету Міністрів Української РСР "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 106 від 23.07.1991 року., прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 року (далі - Закон).

Статтею 9 Закону визначено коло осіб, які вважаються такими, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Так, згідно вказаної статті, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 10 Закону, визначено осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно, зазначеної статті, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 13 Закону передбачає обов'язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її зокрема за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для встановлення пільг і компенсацій визначаються, зокрема, такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи як учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 15 Закону підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).

Частиною 3 ст. 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" закріплено, що Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. N 51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок) затверджений порядок, який регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 2 Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Отже, за наявності підстав передбачених ст. 14 Закону особі видається відповідне посвідчення, яке надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та після отримання такого посвідчення, особа вважається такою, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 10 Закону.

Пунктом 10 Порядку встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів:

а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;

б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження;

в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Тобто, підставою для отримання посвідчення та як наслідок статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є наявність у особи хоча б одного з перелічених вище документів.

Згідно з матеріалами справи, позивач звертаючись до відповідача та до суду надав довідку ГУ МВС України в Київській області № 15/С-1260 від 13.06.2012 року згідно якою старшина міліції ОСОБА_2 з 01.04.1990 року по 01.07.1990 року приймав участь в заходах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і знаходився в зоні відчуження, місце несення служби КПП "Діброва", також довідку відділу зони Чорнобильської АЕС ГУ МВС України в Київській області № 546 від 24.12.2012 року згідно якою ОСОБА_2 за роботу в населених пунктах зони відчуження, а саме КПП "Діброва", отримував заробітну плату з коефіцієнтом 2.

Тобто позивачем, було надано два документи із зазначеного в п.10 Порядку переліку, при необхідності подачі лише одного.

Суд першої інстанції розглядаючи справу прийшов до висновку, що оскільки пункт Діброва знаходиться за межами зони відчуження, то підстави для віднесення позивача до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відсутні, оскільки як вже зазначалося вище відповідно до ст. 14 Закону обов'язковою умовою для отримання статусу учасника ліквідації є факт роботи протягом не менше 30 календарних днів в 1988-1990 роках саме у зоні відчуження.

Тобто визначальною ознакою, для отримання такого статусу є наявність місця роботи у зазначений період у зоні, яка відповідно до закону віднесена до зони відчуження.

Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог судом першої інстанції слугувало те, що відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи визначеного постановою Кабінету Міністрів Української РСР "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 106 від 23.07.1991 року населений пункт Діброва Олевського району, с. Діброва Поліського району Київської області віднесено до зони безумовного (обов'язкового) відселення, а не до зони відчуження, а тому підстави для надання ОСОБА_2 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відсутні.

З такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погодитись не може, враховуючи наступне.

Як зазначалося вище, підставою для отримання посвідчення та відповідного статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є факт роботи особи в 1988-1990 у зоні відчуження протягом не менше 30 календарних днів.

Тобто, для того щоб визначити, чи наявне або відсутнє право у особи на отримання такого посвідчення необхідно встановити існування певного ряду обставин, а саме: факту роботи у період 1988-1990 років, факт роботи у зазначений період протягом не менше 30 календарних днів та третьої обов'язкової умови це факту роботи в зазначений період не менше 30 календарних днів саме в зоні відчуження.

Згідно з матеріалами справи, на звернення позивача щодо надання інформації про об'єкт "КПП Діброва", Державне агентство України з управління зоною відчуження надало відповідь №01-1404/1.4.1 від 20.05.2014 року (а.с. 12).

Відповідаючи на запит ДАЗВ зокрема зазначило, що Контрольно-пропускний пункт (КПП) "Діброва" був розташований у межах зони відчуження, хоча й отримав назву від найближчого населеного пункту Діброва, який знаходиться за її межами. На КПП покладались функції із запобігання проникненню на територію зони відчуження сторонніх осіб та транспортних засобів.

Тобто, Державне агентство України з управління зоною відчуження прямо вказало, що Контрольно-пропускний пункт (КПП) "Діброва" на якому працював позивач немає нічого спільного, крім назви, із населеним пунктом Діброва та знаходився на території зони відчуження.

Таким чином, колегії суддів не зрозуміло чому відповідачами при винесенні оскаржуваних рішень не враховано вказану довідку та не взято до уваги рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року, оскільки зазначене повністю підтверджує той, факт що ОСОБА_2 у відповідний період працював саме у зоні відчуження.

Враховуючи зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачами при винесенні оскаржуваних рішень, було грубо порушено норми чинного законодавства чим порушено права позивача, а тому зазначені рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, враховуючи обставини справи, та те що позивач неодноразово звертався до відповідача та до суду, але вподовж тривало часу його порушене право не було відновлено та захищено, колегія суддів приходить до висновку про необхідність вийти за межі заявлених позовних вимог, та з метою повного захисту прав позивача зобов'язати Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації видати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_2.

Відповідно до ч.2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно не враховано зазначену довідку та неправомірно відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи

Відповідно статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 17.05.2006 N 187 затверджено Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно по 1.1. вказаного положення, комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі - Комісія) - це постійно діючий колегіальний орган, що створюється при Міністерстві праці та соціальної політики України (далі - Мінпраці України) для розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином, зазначена комісія не є самостійним відокремленим органом, оскільки створюється при Міністерстві праці та соціальної політики України, входить до її складу та не має самостійних рахунків, а тому судовий збір підлягає стягненню саме з Міністерства соціальної політики України.

Згідно ч. 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, враховуючи те, що позивачем було зявлено позовні вимоги, які були задоволені судом, до двох відповідачів, то судовий збір необхідно стягнути порівно - з Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації в розмірі 304,85 грн. та з Міністерства соціальної політики України в розмірі 304,85 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації, Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, брали участь у ліквідації ЧАЕС при Міністерстві соціальної політики України про визнання протиправним та скасування рішення скасувати.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації від 15 грудня 2014 року (протокол № 20) про відмову у видачі посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України від 25 червня 2015 року (протокол № 87).

Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації видати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_2.

Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 304,85 грн.

Стягнути з Міністерства соціальної політики України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 304,85 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Залімський І. Г.

Сушко О.О.