Ухвала суду № 53741784, 19.11.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 р.Справа № 818/3062/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2015р. по справі № 818/3062/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

27.08.2015 року позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, в якому просив визнати незаконною та скасування вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2231-17 від 31.07.2015 року з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 8826грн.37коп.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2015 року по справі №818/3062/15 в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 31.07.2015 року №Ф-2231-17 відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції прийняти нове рішення, яким апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2015 року скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування і є платником єдиного податку.

Позивач є пенсіонером, що підтверджується копією пенсійного посвідчення Серія НОМЕР_1, отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ст.1 якого встановлює наступні види пенсійного забезпечення для осіб, на яких поширюється його дія: довічна пенсія за вислугу років; пенсія по інвалідності; пенсія в разі втрати годувальника.

Станом на 31.07.2015 року на особовому рахунку по ЄСВ у платника фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 обліковується недоїмка у сумі 8826грн.37 коп.

Не погодившись з вищезазначеною вимогою відповідача щодо сплати боргу (недоїмки) №Ф-2231-17 від 31.07.2015 року з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 8826грн.37коп., позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не входить до переліку осіб, які мають права на пільги, встановлені ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", підстави для звільнення його від сплати єдиного внеску відсутні.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлені види пенсій за цим Законом: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.1 ст.5 вказаного Закону особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Колегія суддів зазначає,що пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є окремими видами пенсійного забезпечення, правові засади призначення та виплати яких регулюються окремим законодавством.

Так, право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене частиною першою статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частиною 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакціях, чинних на час виникнення спірних відносин), пов'язується, зокрема, з досягненням 60 років.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Пунктом 4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За приписами ч.4 ст.4 цього Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, які набрали чинності 06.08.2011р.) особи, зазначені у пункті п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить висновку, що фізичні особи-підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ,тобто від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком, а тому суд відхиляє твердження апеляційної скарги позивача про те, що він, хоч і не отримує пенсію за віком, але звільняється від сплати за себе єдиного внеску у зв'язку із досягненням пенсійного віку.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.04.2014року (справа № 21-59а14), 22.04.2014року (справа 21-75а14) та від 10.03.2015 року (справа №21-56а15).

Відтак, положення частини четвертої статті 4 Закону N 2464-VI не поширюються на осіб, які отримують пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону N 2262-XII, незважаючи на можливе досягнення ними загального пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2231-17 від 31.07.2015 року з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 8826 грн. 37коп. необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2015 року по справі № 818/3062/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін, вимоги апеляційної скарги щодо покладення судових витрат на відповідача по справі не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2015р. по справі № 818/3062/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Пянова Я.В. Донець Л.О. Повний текст ухвали виготовлений 20.11.2015 р.