Ухвала суду № 53741711, 19.11.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 р.Справа № 536/1816/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

при секретарі судового засідання Гришко Ю.В.

Розглянувши в судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області на постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 30.09.2015р. по справі № 536/1816/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області

про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги з врахуванням вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни",

ВСТАНОВИЛА:

10.08.15 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.

За результатами розгляду справи постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 30.09.2015 року задоволено позов. Відновлено пропущений строк позовної давності для захисту порушеного права на доплату до пенсії . Визнано протиправною бездіяльність відповідача. Стягнуто з Управління Пенсійного Фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області на користь позивача недоплачену щомісячну надбавку до пенсії , передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 19.07.2014 року по 20.07.2015 року. Зобов»язано Управління Пенсійного Фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області здійснювати нарахування та виплату надбавки до пенсії , передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.08.2015 року .

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус "дитина війни", прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправильного вирішення справи.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та за приписами ст.6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи позов суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права надавши перевагу ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" над постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", як нормативно-правовому акту, що має вищу юридичну силу. Також суд правильно визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.

Проет , колегія суддів не погоджується з висновком суду першорї інстанції щодо задоволення позовних вимог , виїходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Закон України "Про соціальний захист дітей війни" установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" , який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення.

Згідно із абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 року, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Однак, починаючи з 01 січня 2014 року, Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік», в редакції від 16 січня 2014 року, не містить жодної норми, яка б обмежувала у 2014 року пряме застосування ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 року № 1622-VІІ передбачено, що норми та положення статей, зокрема, ст.6-7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового соціального страхування на 2014 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 року № 1622-VІІ, передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування.

Вказаний Закон було офіційно опубліковано в газеті "Голос України" 02.08.2014 року (№ 146).

Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, з 01 січня 2014 року до набрання законної сили Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік», тобто до 03 серпня 2014 року застосуванню підлягають норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак, з 03.08.2014 року внесені зміни, відповідно до яких, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Тобто, на момент звернення позивача з позовом положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна позиція викладена у рішенні Вищого адміністративного суду України від 22.09.2014 року у справі № К/800/48769/14.

28.12.2014 року прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» за № 80-VІІІ, пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" з 01 січня 2015 року було надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір доплати до пенсії, передбачений ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджетів на 2015 рік.

На виконання вищевказаних вимог постановою Кабінету Міністрів України № 1381 від 28.12.2011 року визначено розмір виплат особам, які належать до категорії дітей війни.

Слід відмітити, що в рішенні від 25.01.2012 року у справі № 3-рп/2012 Конституційний суд України зазначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України. а також нормативно - правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» (в редакції зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 р. № 112) установлено, що дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «;Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», провадиться у розмірі 66,43 грн.

Слід вказати, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України.

Конституція не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Разом з тим, Конституційний Суд України в п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Таким чином, виходячи з висновків Конституційного Суду України, наведених у рішенні від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) до даних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", які було прийнято пізніше Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Отже, з 01.01.2015 року норми і положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а відтак, при визначенні розміру пенсій позивачеві з 01.01.2015 р. застосуванню підлягає постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 року № 1381.

Тобто, у 2015 році не передбачені взагалі виплати дітям війни у розмірі встановленому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

При цьому, при ухваленні рішення судом першої інстанції також було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 10.08.15 року із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце з 19.07.14 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

30.07.2010 року Законом України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010 року зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.

Таким чином, перебіг шестимісячного строку розпочався з 30.07.2010 року.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 10.02.15 року.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до 10.02.15 року скасуванню, з прийняттям ухвали про залишення цієї частини позовної заяви без розгляду.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає неправомірним рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог починаючи з 10.02.2015р., тому постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню відповідно до положень ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині постанова Кременчуцького районного суду Полтавської області від 30.09.2015р. в частині задоволення позовних вимог з 10.02.15 року відповідно положень ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, підстави для її скасування відсутні, відповідно доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 203, 205, 207,209,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області - задовольнити частково.

Постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 30.09.2015р. по справі № 536/1816/15-а скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області про відновлення пропущеного строку позовної давності для захисту порушеного права на доплату до пенсії, визнання протиправної бездіяльності відповідача та стягнення з Управління Пенсійного Фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області на користь позивача недоплачену щомісячну надбавку до пенсії , передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 19.07.14 року до 10.02.15 року.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області про відновлення пропущеного строку позовної давності для захисту порушеного права на доплату до пенсії, визнання протиправної бездіяльності відповідача та стягнення з Управління Пенсійного Фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області на користь позивача недоплачену щомісячну надбавку до пенсії , передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 19.07.14 року до 10.02.15 року - залишити без розгляду.

Скасувати постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 30.09.2015р. по справі № 536/1816/15-а в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області про визнання протиправної бездіяльності відповідача, стягнення з Управління Пенсійного Фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області на користь позивача недоплачену щомісячну надбавку до пенсії , передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 10.02.2015 року по 20.07.2015 року та зобов»язання Управління Пенсійного Фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області здійснювати нарахування та виплату надбавки до пенсії , передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.08.2015 року.

В цій частині прийняти нову постанову , якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді (підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М.

Повний текст постанови виготовлений 24.11.2015р.