Ухвала суду № 53741623, 17.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 р. Справа № 876/4707/14 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря - Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (правонаступник Державна архітектурно-будівельна інспекція України) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2, про визнання протиправними та скасування припису і постанови,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (далі - Інспекція) у якому, просила визнати протиправними та скасувати припис відповідача від 15.11.2013 №21-Л про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (далі - Припис) та постанову по справі про адміністративне правопорушення від 25.11.2013 №1л/395/1-ф (далі - Постанова).

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що Припис та Постанова відповідача прийняті безпідставно, оскільки чинним законодавством не встановлено порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю об'єктів, які відносяться до І-ІІІ категорій, до яких належить і її житловий будинок, вважає необґрунтованим зобов'язання знести самочинне будівництво, оскільки вказане виходить за межі повноважень Інспекції, а твердження відповідача про необхідність отримання нею правовстановлюючих документів та дозволу на виконання будівництва є безпідставними.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року у справі №813/1871/14 адміністративний позов в частині визнання протиправною та скасування Постанови залишено без розгляду.

Вказана ухвала у встановленому порядку не оскаржена та набрала законної сили.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила Інспекція, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Інспекція має право проводити державний архітектурно-будівельний контроль об'єктів, які відносяться до І-ІІІ категорій, а позивачем здійснено самочинне будівництво без жодних встановлених законом документів, що ним не заперечується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника, а також представника відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що Інспекція при прийнятті оскаржуваного Припису діяла не на підставі та не у спосіб передбачений чинним законодавством, а позивачем надано достатньо доказів відсутності підстав для його прийняття.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є частково вірними з таких міркувань.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, 15.11.2013 Інспекцією було проведено перевірку позивача з питань дотримання ним вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо вчинення ним реконструкції індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 15.11.2013 №123-л (а.с.16), яким встановлено, що позивач співвласник житлового будинку на АДРЕСА_1 в період з 2009 року по лютий 2011 року самовільно здійснила реконструкцію цього будинку за рахунок влаштування житлової кімнати на мансардному поверсі без належним чином розробленої та затвердженої проектної документації, чим порушено ст.29 Закону України «Про планування і забудову територій» та статті 7, 9, 27 Закону України «Про архітектурну діяльність» (далі - Закон №687-ХІV).

На підставі акта перевірки 15.11.2013 Інспекцією прийнято Припис, яким вимагалося від позивача в двохмісячний термін з дня отримання припису, з метою усунення порушень містобудівного законодавства, здійснити знесення влаштованих стін на горищі житлового будинку з ліквідацією самовільно влаштованої житлової кімнати (а.с.17).

Не погодившись із таким рішенням Інспекції, позивач звернувся до адміністративного суду із цим позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основними законами, які регулюють вказані правовідносини є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI) та Закон №687-ХІV.

Відповідно до ст.10 Закону №687-ХІV для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Згідно із ст.9 Закону №687-ХІV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом №3038-VI.

Частиною 9 ст.37 Закону №3038-VI визначено, що виконання будівельних робіт без відповідного документа, який дає право виконувати такі роботи, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Згідно із ч.1 ст.25 Закону України «Про основи містобудування» особи винні у: виконанні будівельних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього; недотриманні екологічних і санітарно-гігієнічних вимог, встановлених законодавством при проектуванні, розміщенні та будівництві об'єктів несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, будівництво позивачем здійснювалось із правовстановлюючими документами на житловий будинок, однак враховуючи положення ст.ст.7, 9, 27 Закону №687-ХІV із порушенням, яке полягало в здійсненні будівництва без належної проектної документації та без дозволу на виконання будівельних робіт, що сторонами не спростовується.

Статтею 38 Закону №3038-VI передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Відповідно до вимог ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може своїм рішенням зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №6 «Про практику застосування судами ст.376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм права, апеляційний суд приходить до переконання, що до повноважень Інспекції віднесено право приймати припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил. Вказане може бути здійснено шляхом визначення особі, яка вчинила виявлене інспекцією порушення, зокрема вимоги про зупинення будівництва (в разі коли таке не завершено), здійснення заходів спрямованих на отримання чи внесення змін до відповідних дозволу та проекту, отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку чи вчинення інших дій які усунуть такі порушення.

Однак, відповідач не в праві приймати припис про знесення самочинно збудованого об'єкта, оскільки вказане віднесено до виключної компетенції відповідного суду.

Отже, законодавцем було запроваджено виключно судовий механізм застосування таких заходів, як знесення самочинного будівництва, метою чого було недопущення зловживань у цій сфері з боку органів державної влади, а тому враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки ст.38 Закону №3038-VI передбачено, що знесення самочинного будівництва можливе лише за позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням, то правові підстави для прийняття Інспекцією оскаржуваного Припису відсутні.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами та наявними в матеріалах справи доказами.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції, що «Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (далі - Порядок) не регулює здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах І-ІІІ категорії, оскільки згідно п.1 вказаного Порядку, такий визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а також (тобто окрім попередньо зазначеного) визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Тому, доводи позивача, що Порядок не поширюється на правовідносини щодо перевірки органами державного архітектурно-будівельного контролю об'єктів ІІ категорії складності ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права, у зв'язку з чим є безпідставними та не приймаються судом до уваги.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування прийнятого відповідачем Припису.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку хоча і з помилковим застосуванням норм матеріального права, що однак не призвело до неправильного вирішення справи та не дає правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 23 листопада 2015 року.