Ухвала суду № 53741576, 17.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1730/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

17 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київський іподром» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби до Комунального підприємства «Київський іподром» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Київський іподром» про стягнення з відповідача податкового боргу за земельним податком в розмірі 10509069,27 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2015 року ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При цьому, судом касаційної інстанції зазначено про необхідність дослідження судом апеляційної інстанції факту оплати КП «Київський іподром» спірної суми заборгованості 30.04.2013 та надання вказаній обставині належної правової оцінки.

28 Жовтня 2015 року, за результатами автоматизованого розподілу справ, справу №826/1730/13-а було розподілено судді Желтобрюх І.Л.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, згідно зі зворотнім боком облікової картки відповідача за земельним податком з юридичних осіб, станом на час розгляду справи в суді першої інстанції, заборгованість відповідача перед бюджетом складала 10571947,77 грн., в тому числі 5829, 67 грн. пені.

Відповідачем самостійно було узгоджено податкове зобов'язання з орендної плати за землю за 2010-2012 роки шляхом подання до контролюючого органу податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на суму 10508908,95 грн.

Станом на 11.02.2013 вищеозначені суми заборгованості відповідачем сплачені не були, що і стало підставою для звернення прокурора до суду про стягнення коштів з рахунків платника податків.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки як станом на день звернення до суду з даним адміністративним позовом, так і станом на час розгляду справи, узгоджена сума податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2010-2012 роки у розмірі 10508908,95 грн. відповідачем в добровільному порядку сплачена не була, - позовні вимоги прокурора є законними і обґрунтованими.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники податків і зборів зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але несплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Приписами п. 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що органам державної податкової служби надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Приписами п. 286.2 ст. 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надані така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вже було вказано вище, станом на день розгляду справи судом першої інстанції заборгованість відповідачем була не погашена, а тому, задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав до стягнення такої заборгованості у судовому порядку.

В свою чергу, за наслідками касаційного перегляду справи Вищим адміністративним судом зазначено про необхідність дослідження судом апеляційної інстанції факту оплати КП «Київський іподром» спірної суми заборгованості 30.04.2013 та надання вказаній обставині належної правової оцінки.

В ході повторного апеляційного перегляду, колегією суддів було встановлено, - що дійсно оскаржувана сума заборгованості за земельним податком в розмірі 10509069,27 грн. 30.04.2013 була погашена КП «Київський іподром», що підтверджується платіжним дорученням від 29.04.2013 №1.

В зв'язку з цим, колегією суддів було запропоновано сторонам досягти примирення, що могло б стати підставою до застосування наслідків, визначених ст.ст.157, 203 КАС України. Однак, примирення сторони не досягли. Як прокурор, так і відповідач заперечували проти закриття провадження.

В контексті наведеного вище, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію Верховного суду України, викладену в постанові від 01.06.2010 по справі №21-300во10 де зазначено, що вирішуючи правові спори у справах цієї категорії, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб'єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення), та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і домислах, а також тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте, ймовірно, могли мати місце у майбутньому.

Аналіз змісту вищевикладеної позиції Верховного суду України дозволяє дійти висновку, що суд апеляційної інстанції перевіряє правомірність рішення суду першої інстанції саме на час його винесення, а подальші події, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, не можуть бути підставою до його скасування.

Також, колегія суддів зазначає, що вичерпний перелік підстав до скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, визначено ст.202 КАС України.

Враховуючи, що під час винесення оскаржуваної постанови судом першої інстанції не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права, повно і правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено правовідносини, що склалися між сторонами, і дано їм належну правову оцінку, підстави до скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року, - відсутні.

Керуючись ст.ст.157, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київський іподром» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 20 листопада 2015 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Шостак О.О.

Мамчур Я.С