Постанова № 53741510, 16.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №810/3351/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Чорної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта - 2010» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта - 2010» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 04.02.2015 №125130005/2015/610010/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.02.2015 року №125130005/2015/00017,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 04.02.2015 №125130005/2015/610010/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.02.2015 року №125130005/2015/00017.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, між позивачем (дистрибутор) та компанією «Giti Tire Global Trading Pte. LTD» (постачальник) було укладено контракт від 27.07.2013 №G-D/2013-0627, який регулює продаж та дистрибуцію товарів - шини, що вироблені постачальником або від ім'я постачальника. Пунктом 12 контракту визначені умови поставки - CIF Інкотермс 2010.

На виконання вказаного контракту позивачем на митну територію України був ввезений товар в режимі імпорт - 40, а саме шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів, тип протектора універсальний, з індексом навантаження більш як 121, безкамерні: 315/80 R22/5 18PR GSR225, індекс навантаження 158/150, індекс швидкості L (120 км/год) у кількості 200 шт; 315/80 R22/5 18PR GТ659+, індекс навантаження 156/150, індекс швидкості L (120 км/год) у кількості 190 шт; 315/80 R22/5 18PR GТ225, індекс навантаження 156/150, індекс швидкості L (120 км/год) у кількості 38 шт.

З метою розмитнення поставленого товару позивачем було подано до митного оформлення електронну митну декларацію від 03.02.2015 року №125130005/2015/540697 та товаросупровідну документацію на товар, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 27 червня 2013 року №G-D/2013-0627, рахунок - фактуру (комерційний інвойс) від 13.12.2014 року FJ1406039А; міжнародні товарно - транспортні накладні (CMR) від 30.01.2015 року №41329, 41330; коносамент (BILL OF LADING) від 17.12.2014 №FCJH048635; платіжний документ, що підтверджує вартість товару, від 26.12.2014 №141226/000671280; прейскурант (прас - лист) виробника товару від 24.12.2014 б/н, пакувальний лист від 04.11.2014 б/н, страховий поліс від 17.12.2014 №PYIE201434010200Е03992, сертифікат відповідності від 02.02.2015 №UA/009/0005024-15, інформацію про радіологічний контроль товару від 17.12.2014 №2761, сертифікат погодження товару від 17.12.2014 форми А №G143502000431033, копію митної декларації країни відправлення від 12.12.2014 №350120140014842353.

Митна вартість товару була задекларована позивачем із застосуванням 1 методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору), в розмірі 86850,54 доларів США, що підтверджується декларацією митної вартості від 03.02.2015 року №125130005/2015/540697.

Проте, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товару, відповідач дійшов до висновку про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (документи мають розбіжності), у зв'язку із чим у позивача були витребувані додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: виписка з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованим експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вимог позивачем 04.02.2015 були надані висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 21.01.2015 №136 та рахунки - фактури.

В подальшому митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товару від 04.02.2015 №125130005/2015/610010/2, яким було скориговано митну вартість товару з 86850,54 доларів США до 97819,40 доларів США.

Згідно вказаного рішення, контролюючим органом не застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору, оскільки у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості товарів містяться розбіжності та не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів (експертний висновок не враховує аналіз цін виробників аналогічної продукції на ринку, не враховані всі витрати до кордону України відповідно до рахунку на перевезення); методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв'язку з невиконанням вимог статей 59 - 60 МК України; методі згідно зі статтями МК України 62 та 63 не застосовуються у зв'язку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення вартості за даними методами. Тому, відповідачем був застосований резервний метод з урахуванням інформації, наявної в митному органі, щодо митного оформлення товарів за МД від 21.11.2014 №125130005/2014/549284.

На підставі зазначеного рішення відповідачем прийнято картку відмови у митному оформленні від 04.02.2015 року №125130005/2015/00017.

Також, 05.02.2015 позивачем було подано митну декларацію №125130005/2015/540762, в якій визначив митну вартість товару з корегуванням.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем документи містять розбіжності, тому спірні рішення та картка відмови є правомірними.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI (далі - Митний кодекс України, МК України).

Відповідно до статті 49 цього Кодексу, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

Згідно із статтею 52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 вказаного Кодексу орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами статті 264 Митного кодексу України, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, чи з порушенням інших вимог Митного кодексу України, орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті такої митної декларації (ч. 11 ст. 264).

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).

Колегією суддів встановлено, що позивачем були надані декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт, інвойс, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні (перевізні) документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару.

На думку колегії суддів, надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Так, сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В такому разі декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Обґрунтовуючи свій сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості, контролюючий орган в рішеннях про корегування митної вартості послався на те, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості товарів містяться розбіжності та не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів (експертний висновок не враховує аналіз цін виробників аналогічної продукції на ринку, не враховані всі витрати до кордону України відповідно до рахунку на перевезення). Також, в рішенні зазначено про перелік додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визначені органом доходів і зборів « 1) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 2) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 4) виписка з бухгалтерської документації.».

В запереченнях на адміністративний позов, відповідач ґрунтує сумніви на наступних твердженнях:

- відповідно до п. 8 (4) та п. 9 (2) контракту від 27.06.2013 № G-D/2013-0627 всі замовлення з фактичним об'ємом товару, що має бути закуплений, визначаються у проформі-інвойсі, яку готує постачальник після узгодження з дистриб'ютором остаточної ціни. Однак до митного оформлення позивачем було надано не проформу-інвойс, а комерційний інвойс від 13.12.2014 №FJ1406039A, що не узгоджується із положеннями контракту на поставку товарів;

- інвойс від 13.12.2014 №FJ1406039А та прайс-лист виробника товару від 24.12.2014 №б/н містять різні відомості щодо вартості товару та різні умови поставки (FOB, CIF), що викликало у відповідача сумніви у достовірності наданої інформації щодо фактичних умов поставки та вартості спірного товару. При цьому, до митного оформлення не надано жодного документу, що підтверджував би вартість транспортування та страхування товарів, які обов'язково включаються до вартості товарів відповідно до умов поставки CIF згідно Інкотермс 2010;

- надана позивачем до розмитнення митна декларація країни відправлення від 12.12.2014 №350120140014842353 та пакувальний лист від 04.11.2014 також свідчать про надання декларантом неповної інформації про митну вартість товару, оскільки відповідно до відомостей, що наведені у експортній митній декларації, фактично поставка товару здійснювалась відповідно до зовнішньоекономічного контракту №FJ14SG0603, який до митного оформлення не подавався, на умовах поставки FOB; при цьому ціна, вказана у експортній декларації та у спірному інвойсі від 13.12.2014 №FJ1406039A, відрізняється;

- не підтверджують заявлену митну вартість і відомості, що містяться в страховому полісі від 17.12.2014 №PYIE201434010200Е03992, оскільки в даному документі не міститься тарифу, за яким здійснювалося страхування;

- платіжний документ від 26.12.2014 №141226/000671280 містить відомості про вартість товару у розмірі 167522,42 доларів США, що є більшою від заявленої митної вартості товару;

- фактичне здійснення поставки на умовах FOB передбачає покладання транспортних витрат та витрат на страхування товару на позивача, проте документі, що підтверджують числове значення таких складових митної вартості, останнім не надані.

Проте, на думку колегії суддів, надані позивачем під час розмитнення товару документи не викликають обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості виходячи з наступних підстав.

Так, посилання митного органу, як на підставу для витребування у позивача додаткових документів, на те, що відповідно до п. 8 (4) та п. 9 (2) контракту від 27.06.2013 № G-D/2013-0627 всі замовлення з фактичним об'ємом товарів, що має бути закуплений, визначаються у проформі-інвойсі, яку не надано до митного оформлення відхиляються колегією суддів, оскільки позивачем надано інвойс FJ1406039A від 13.12.2014, який і являється документом, визначеним контрактом. Відмінності у назві «проформа-інвойс» та «комерційний інвойс» не змінюють суті документа, оскільки така відмінність жодним чином не впливає на числові значення митної вартості, перевіряти які уповноважений митний орган.

Також, колегія суддів не враховує посилання відповідача на те, що прайс-лист виробника товару від 24.12.2014 №б/н містить інші, ніж в інвойсі від 13.12.2014 №FJ1406039А, умови поставки - FOB, а не CIF, оскільки прайс-лист не є основним документом, що підтверджує складові митної вартості, яка була сплачена чи підлягає сплаті декларантом. З цих же підстав колегія суддів не приймає покликання відповідача на зміст експортної митної декларації.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на те, що фактично поставка відбувалось на умовах FOB, оскільки вони спростовуються умовами контракту №G-D/2013-0627, яким передбачено умови поставки - CIF.

Визначені контрактом умови поставки, за правилами Інкотермс-2010, передбачають, що транспортні та страхові витрати покладаються на постачальника. Тому, відповідні витрати фактично включались у вартість придбаного позивачем за контрактом товару. Отже, посилання відповідача на ненадання позивачем документів на підтвердження наведених складових митної вартості суперечить обставинам справи.

Колегія суддів вважає помилковим посилання відповідача на те, що в платіжному документі сума більша, ніж в інвойсі, оскільки як вбачається з призначення платежу платіжного доручення від 26.12.2014 №141226/000671280, оплата здійснювалася не тільки на підставі інвойсу від 13.12.2014 року №FJ1406039А на суму 86850,54 доларів США, а і на підставі інвойсу від 14.12.2014 року №GT1406041F на суму 80671.88 доларів США, який наявний в матеріалах справи.

Також, на думку колегії суддів, невірне зазначення в пакувальному листі номеру контракту, за наявності вірного номеру інвойсу, найменування та кількості одиниць товару, не є обґрунтованим сумнівом у правильності визначення декларантом митної вартості.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить висновку, що в ході розгляду даної справи митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

У статті 57 МК України закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з ч. 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Приписами частини другої - п'ятої статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів, між відповідачем та декларантом було проведено процедуру консультації.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Проте, колегія суддів вважає, що загальні посилання на норми Митного кодексу України щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не розцінюються як достатні доводи обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 04.02.2015 №125130005/2015/610010/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.02.2015 року №125130005/2015/00017 є неправомірними, а позовні вимоги такі, що підлягають задоволенню.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п. 1 та п. 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови не повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Відповідно до статті 94 КАС України позивачу підлягає присудженню здійснені ним судові витрати.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта - 2010» задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС (м/п «Святошин») про коригування митної вартості товарів від 04.02.2015 року №125130005/2015/610010/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці ДФС (м/п «Святошин») від 04.02.2014 року №125130005/2015/00017.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Чкалова, 3-а, ідентифікаційний код юридичної особи 36998136) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1096 (одна тисяча дев'яносто шість) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 23.11.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.