Постанова № 53740911, 24.11.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 листопада 2015 року

м. Полтава

Справа №816/4511/15

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бойко С.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж - 410" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж - 410" (надалі - позивач, ТОВ "Електромонтаж - 410") звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування рішення від 27.08.2015 №0053271704/2441 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на протиправність доводів контролюючого органу про несвоєчасну сплату ТОВ "Електромонтаж - 410" єдиного внеску за січень 2015 року. Зазначив, що підприємством своєчасно, у встановлені законом строки, подано до банківської установи платіжні доручення про перерахування коштів в рахунок сплати єдиного внеску. Наголошував на тому, що платник єдиного внеску, який своєчасно подав до банківської установи платіжні доручення, не може нести відповідальність за невиконання банком обов'язку щодо перерахування коштів.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях вказав на несвоєчасність сплати позивачем єдиного внеску за січень 2015 року. Стверджував про безпідставність посилань позивача на положення пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, оскільки порядок та строки сплати єдиного внеску визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у письмових запереченнях просив справу розглядати без його участі та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ "Електромонтаж - 410" повністю.

Згідно з частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Оскільки всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи без їх участі, розгляд справи проведено у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Електромонтаж - 410" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 36410555, перебуває на обліку платників податків у Кременчуцькій ОДПІ, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі також єдиний внесок) /а.с. 7-8/.

Позивачем 19.02.2015 подано до Кременчуцької ОДПІ звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за січень 2015 року, яким визначено загальну суму єдиного внеску до сплати в розмірі 336 393,15 грн /а.с. 50-57/.

Вказану суму єдиного внеску фактично зараховано до Державного бюджету України 06.03.2015.

Посилаючись на несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску, відповідач 27.08.2015 прийняв рішення №0053271704/2441 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, за яким на підставі частини десятої та пункту 2 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" застосував до ТОВ "Електромонтаж - 410" штрафні санкції в розмірі 67278,63 грн та нарахував пеню в розмірі 4709,49 грн /а.с. 10-11/.

Вказане рішення позивач оскаржив до Головного управління ДФС у Полтавській області та ДФС України /а.с. 12-14, 18-20/. Однак, рішеннями контролюючих органів скарги платника єдиного внеску залишено без задоволення, а оспорюване рішення Кременчуцької ОДПІ - без змін /а.с. 15-17, 21-22/.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб’єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішень; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначено статтею 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (надалі - Закон про єдиний внесок).

Відповідно до частини восьмої вказаної статті платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.

При цьому, частиною сьомою означеної статті передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Згідно з пунктом 1 частини десятої згаданої статті днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідач не заперечує, що граничним строком сплати позивачем єдиного внеску за січень 2015 року було 20.02.2015.

Станом на 20.02.2015 у інтегрованій картці позивача зі сплати єдиного внеску обліковано недоїмку в розмірі 3176,45 грн та відображено зобов'язання зі сплати єдиного внеску в розмірі 336 393,15; станом на кінець місяця недоїмка становила 339 569,60 /а.с. 48 - зворот/.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Електромонтаж - 410" 13.02.2015 подано до ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" платіжні доручення №№268-274 про перерахування коштів загалом в розмірі 344 086,12 грн, призначення платежу - єдиний внесок за січень 2015 року /а.с. 23-29/.

Вказані доручення одержано банком 13.02.2015, однак виконано лише 06.03.2015, що підтверджено відповідними відмітками календарного штемпеля /а.с. 23-29/.

У зв'язку з наведеним, суд звертає увагу на такі положення чинного законодавства.

В силу пункту 6 частини першої статті 1 Закону про єдиний внесок недоїмкою визначено суму єдиного внеску, що своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Зі змісту наведеного поняття можливо дійти висновку, що законодавець пов'язує обов'язок платника щодо перерахування до бюджету суми єдиного внеску з моментом сплати такого внеску.

Згідно зі статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до частини третьої статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж зазначені, строки виконання доручень клієнтів.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 названого Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку виконує платіжна система (пункт 1.29 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Системний аналіз наведених положень є підставою для висновку про те, що виконання платником обов'язку щодо сплати єдиного внеску пов'язане саме з моментом подання до уповноваженого банку платіжного доручення на перерахування відповідних сум, з цього моменту ініціювання переказу коштів платником вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум відповідальність несе саме банк.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача відносно того, що ТОВ "Електромонтаж - 410" своєчасно, у визначений Законом про єдиний внесок строк, здійснило всі залежні від нього дії щодо сплати єдиного внеску за січень 2015 року.

Суд звертає увагу на положення пункту 1 частини дванадцятої статті 25 Закону про єдиний внесок, відповідно до якого органи доходів і зборів застосовують до банків такі фінансові санкції: за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на рахунки органів доходів і зборів сум єдиного внеску, фінансових санкцій, зазначених у частині одинадцятій цієї статті, нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення їх перерахування (зарахування), та накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не зарахованих (неперерахованих) сум.

Оскільки у спірних відносинах несвоєчасне перерахування коштів зі сплати єдиного внеску відбулось не з вини позивача, а з вини банку, відповідальність за це має нести банк, адже позивач здійснив передбачені законодавством дії зі сплати єдиного внеску у визначений законом строк.

Окремо суд звертає увагу на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2015 у справі №524/3144/15-а, якою встановлено відсутність вини головного бухгалтера ТОВ "Електромонтаж - 410" у несвоєчасному зарахуванні єдиного внеску за січень 2015 року та встановлено, що єдиний внесок за вказаний період позивач сплатив 13.02.2015, тобто у строк, визначений Законом про єдиний внесок /а.с. 31-34/.

Згідно з частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи, що несвоєчасне перерахування сум єдиного внеску не є наслідком винних дій платника, у суду відсутні правові підстави для висновку про законність винесеного контролюючим органом рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску ТОВ "Електромонтаж - 410".

В силу положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до приписів частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в ході розгляду адміністративної справи не наведено об’єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності.

Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого рішення.

Разом з цим, позивачем доведено, що ним вжито всі залежних від нього дій щодо своєчасного перерахування єдиного внеску за 2015 рік.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Електромонтаж - 410" у повному обсязі.

При цьому, зважаючи на те, що оспорюване рішення є правовим актом індивідуальної дії, який, відповідно до положень частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі його неправомірності визнається судом протиправним і скасовується, суд, керуючись приписами частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцької ОДПІ від 27.08.2015 №0053271704/2441 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань контролюючого органу на користь позивача необхідно стягнути допустимі витрати зі сплати судового збору в розмірі 1218 грн.

Разом з цим, за відсутності клопотання позивача про повернення надміру сплаченої платіжним дорученням від 29.10.2015 №1317 суми судового збору в розмірі 160,00 грн, відповідне питання на даній стадії суд не розглядає.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 27 серпня 2015 року №0053271704/2441 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж - 410" (код ЄДРПОУ 36410555) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.С. Бойко