Ухвала суду № 53740181, 11.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року м.Київ К/800/62209/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Розваляєва Т.С.,

секретар судового засідання - Загородня М.О.,

за участю представника позивача - Лях Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «Миколаївський Діпроміст», про визнання неправомірними та скасування постанов від 08 лютого 2013 року №№6, №7, №8, №9, №10, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Миколаївський домобудівельний комбінат» (правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат») звернулось з адміністративним позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області, в якому просило визнати неправомірними та скасувати постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 08 лютого 2013 року №№6, 7, 8, 9, 10.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про неправомірність оскаржуваних постанов, оскільки норми містобудівельного законодавства при будівництві об'єкту не порушено. Також вказував, що відповідачем притягнуто його до відповідальності з пропуском встановлених законом строків.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року, позов задоволено в повному обсязі; визнано протиправними та скасовано постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області від 08 лютого 2013 року №№6, 7, 8, 9, 10 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Приймаючи рішення про скасування оскаржуваних постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності відповідачем обставин порушення позивачем будівельних норм і правил, зазначених в оскаржуваних постановах.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про правомірність винесення постанов про накладення штрафу за допущені порушення, при винесенні яких Інспекція діяла відповідно до вимог чинного законодавства.

Товариство з додатковою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі. Суд касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01 лютого 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Публічним акціонерним товариством «Миколаївський домобудівельний комбінат» на об'єкті будівництва - забудова мікрорайону 71 у м.Миколаєві, ІІІ черга, будівництво багатоповерхового житлового будинку, корпус 5, вул.Потьомкінська ріг вул.І Слободської.

За результатами перевірки 01 лютого 2013 року складено акт, відповідно до якого в ході перевірки встановлені наступні порушення:

- будівельні роботи проводяться з відхиленням від проектних рішень, розроблених ТДВ «Миколаївський Діпроміст» (проект № 5229-05) та затверджених замовником наказом № 102 від 01 червня 2011 року, а саме: кріплення колони до монолітного поясу кріпиться анкерами, а по факту анкери відсутні та кріплення колони зроблено до закладної деталі; не відповідає проектному рішенню виконаний рігель, а саме: за проектною документацією - квадрат 80х80х4, по факту - труба діаметром 80мм, а також з'єднувальний елемент з кутовника 50х50х5 по факту діаметр 50 мм.;

- в порушення п.1.17 ДБН А.3.1.-5:2009 «Організація будівельного виробництва» під час проведення будівельних робіт виконавча документація ведеться неналежним чином, а саме: в акті про правильність геодезичної розробки відсутня відмітка 0,000; у акті прихованих робіт відсутній підпис відповідальної особи за авторський нагляд,

06 лютого 2013 року Інспекцією складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, зокрема положень:

- п.1.17 ДБН А.3.1-5-2009, ведення виконавчої документації на об'єкті з порушенням будівельних норм, а саме в акті про правильність геодезичної розробки відсутня відмітка 0,000; в акті прихованих робіт відсутній підпис відповідальної особи за авторський нагляд;

- ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність», а саме виконання робіт на об'єкті проводиться з відхиленням від проектних рішень;

- ч.6 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон №3038), а саме позивачем несвоєчасно подано до інспекції інформацію про зміну особи, відповідальної за проведення авторського нагляду на об'єкті;

- п.2, 4 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року №903, а саме позивачем не забезпечено здійснення технічного нагляду на об'єкті;

- ч.1 ст.34 Закону №3038, а саме будівельні роботи на об'єкті розпочаті без зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт.

08 лютого 2013 року відповідачем винесено постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності:

- №6, відповідно до якої ПАТ «Миколаївський домобудівельний комбінат» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.6 ч.3 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі Закон №208/94), та накладено штраф у сумі 20646 грн.;

- №7, відповідно до якої ПАТ «Миколаївський домобудівельний комбінат» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.8 ч.3 ст.2 Закону №208/94, та накладено штраф у сумі 51615 грн.;

- №8, відповідно до якої ПАТ «Миколаївський домобудівельний комбінат» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.9 ч.2 ст.2 Закону №208/94, та накладено штраф у сумі 5735 грн.;

- №9, відповідно до якої ПАТ «Миколаївський домобудівельний комбінат» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.7 ч.2 ст.2 Закону №208/94, та накладено штраф у сумі 41292 грн.;

- №10, відповідно до якої ПАТ «Миколаївський домобудівельний комбінат» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.2 Закону №208/94, та накладено штраф у сумі 103230 грн.

Колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування вказаних постанов.

Зокрема, постановою №6 позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.6 ч.3 ст.2 Закону №208/94, відповідно до якого суб'єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за ведення виконавчої документації з порушенням будівельних норм, державних стандартів і правил - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат.

Як вбачається з акту перевірки та протоколу, відповідачем встановлено порушення позивачем п.1.17 ДБН А.3.1-5-2009, а саме ведення виконавчої документації на об'єкті з порушенням будівельних норм, а саме в акті про правильність геодезичної розробки відсутня відмітка 0,000; в акті прихованих робіт відсутній підпис відповідальної особи за авторський нагляд.

Проте, як вірно відзначено судами, відповідачем не доведено факту вказаних порушень, не надано копії цих актів з відсутніми підписом відповідальної особи за авторський нагляд та відсутньою відміткою 0,000.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю доказів вчинення позивачем вказаних порушень відсутні й підстави для притягнення його до відповідальності передбаченої п.6 ч.3 ст.2 Закону№208/94.

Постановою №7 позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.8 ч.3 ст.2 Закону №208/94, відповідно до якого суб'єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень, - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до акту перевірки та протоколу відповідачем встановлено порушення позивачем ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність», а саме виконання робіт на об'єкті проводиться з відхиленням від проектних рішень, кріплення колони до монолітного поясу кріпиться анкерами, а по факту анкери відсутні, і кріплення колони зроблено до закладної деталі; не відповідає проектному рішенню виконаний рігель, а саме: за проектною документацією - квадрат 80х80х4, по факту - труба, діаметром 80мм, а також з'єднувальний елемент з кутовника 50х50х5, по факту діаметр 50мм.

Як встановлено судами, позивач виконував роботи відповідно до внесених до проекту з урахуванням внесених змін, у зв'язку з чим відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за п.8 ч.3 ст.2 Закону№208/94.

Стосовно постанови №8, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.9 ч.2 ст.2 Закону №208/94, відповідно до якого суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за неподання чи несвоєчасне подання замовником інформації про передачу права на будівництво об'єкта іншому замовнику, зміну генерального підрядника чи підрядника, осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, відповідальних виконавців робіт, а також інформації про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт та про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта у випадках, коли подання такої інформації є обов'язковим згідно із законодавством, - у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, з акту перевірки та протоколу вбачається, що відповідачем встановлено порушення позивачем ч.6 ст.36 Закону №3038, а саме несвоєчасне подання до Інспекції інформацію про зміну особи, відповідальної за проведення авторського нагляду на об'єкті.

Відповідно до ч.6 ст.36 Закону №3038 у разі якщо право на будівництво об'єкта передано іншому замовнику або змінено осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни орган державного архітектурно-будівельного контролю, який зареєстрував декларацію про початок виконання будівельних робіт».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що авторський нагляд за об'єктом будівництва - багатоповерхового житлового будинку, корпус 5, вул.Потьомкінська ріг вул.І Слободської здійснює ТДВ «Миколаївський Діпроміст», який й визначає склад технічної групи з ведення нагляду та змінює відповідальних осіб цієї групи. Наказом ТДВ «Миколаївський Діпроміст» від 14 листопада 2011 року №16 змінено склад технічної групи з ведення авторського нагляду за об'єктом. 14 лютого 2012 року ТДВ «Миколаївський Діпроміст» листом за №99/02 повідомило ПАТ «Миколаївський домобудівельний комбінат» про відповідні зміни. 16 лютого 2012 року позивач листом від 15 лютого 2012 року №88 повідомив про вказані зміни Інспекцію.

Відповідно до п.2 Порядку здійснення авторського нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року №903, авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об'єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими особами (далі - генеральний проектувальник) відповідно до законодавства та договору із замовником (забудовником) протягом усього періоду будівництва і передбачає контроль за відповідністю будівельно-монтажних робіт проекту.

Вказаним Порядком не визначено строків повідомлення генеральним проектувальником замовника про склад групи авторського нагляду, в тому числі про зміну її складу, а отже позивач, як замовник будівництва, дотримався вимог закону та повідомив інспекцію ДАБК про зміну особи, відповідальної за авторський нагляд, в межах триденного строку з дня, коли йому самому стало відомо.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої п.9 ч.2 ст.2 Закону№208/94.

Постановою №9 позивача притягнуто до відповідальності за п.7 ч.2 ст.2 Закону №208/94, відповідно до якого суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за незабезпечення замовником здійснення технічного нагляду у випадках, коли такий нагляд є обов'язковим згідно із законодавством, - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат.

Як зазначено у акті перевірки та протоколі, відповідачем встановлено порушення позивачем п.п.2, 4 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженню постановою КМУ від 11 липня 2007 року №903, а саме позивачем не забезпечено здійснення технічного нагляду на об'єкті.

Згідно п.п.2 та 4 вказаного Порядку технічний нагляд забезпечує замовник (забудовник) протягом усього періоду будівництва об'єкта з метою здійснення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт, виконаних під час будівництва або зміни (зокрема шляхом знесення) такого об'єкта. Здійснення технічного нагляду особами, що працюють у проектних і будівельних організаціях, які виконують роботи на підконтрольних об'єктах архітектури, не допускається.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 липня 2011 року між ПАТ «Миколаївський домобудівельний комбінат» та ОСОБА_3 укладено договір на виконання робіт по технічному нагляду за будівництвом багатоповерхового житлового будинку, корпус 5, вул.Потьомкінська ріг вул.І Слободська. Наказом ПАТ «Миколаївський домобудівельний комбінат» від 11 липня 2011 року №108 ОСОБА_3 призначений інженером технічного нагляду за будівництвом об'єкту. Фактичне виконання ОСОБА_3 робіт підтверджується відповідними щомісячними актами прийому-передачі робіт за період з вересня 2011 року по січень 2013 року.

Судова колегія погоджується з висновками судів про недоведеність факту перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з позивачем, оскільки наказ №108 не є наказом про прийом на роботу цієї особи, а відноситься до розпорядчого документу у зв'язку з проведенням підприємством будівництва.

Отже, підстави щодо притягнення позивача до відповідальності за порушення п.7 ч.2 ст.2 Закону №208/94 відсутні.

Що стосується постанови №10, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.2 Закону №208/94, відповідно до якого суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації: на об'єктах III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат, колегія суддів зазначає наступне.

Підставою притягнення до відповідальності послугувало порушення позивачем ч.1 ст.34 Закону №3038, а саме будівельні роботи на об'єкті розпочаті без зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону №3038 замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належить до І-ІІІ категорії складності.

Як вбачається з матеріалів справи, будівельні роботи на об'єкті розпочаті у грудні 2010 року, декларація про початок виконання будівельних робіт зареєстрована Інспекцією ДАБК 16 серпня 2011 року.

Законом України від 22 грудня 2011 року №4220-І «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності» Закон №208/94 викладено в новій редакції.

Стаття 1 Закону №208/94 в редакції, яка діяла до 19 січня 2012 року, передбачала відповідальність за проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання в розмірі п'ятдесяти відсотків вартості цих робіт.

Відповідальність за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт встановлена лише з 19 січня 2012 року, а саме з набранням чинності Законом України від 22 грудня 2011 року №4220-І.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

Враховуючи, що на час вчинення позивачем даного правопорушення, а саме у період з грудня 2010 року по серпень 2011 року, закону, який би передбачав відповідальність за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт не існувало, підстави для притягнення позивача до відповідальності за та п.4 ч.2 ст.2 Закону №208/94 відсутні.

З урахуванням вказаних обставин та положень закону, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно скасовані постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області від 08 лютого 2013 року №№6, 7, 8, 9, 10 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді