Ухвала суду № 53740149, 18.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року м. Київ К/800/51039/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року

у справі № 826/7892/14

за позовом комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка» (далі - позивач, КП «Житлосервіс «Куренівка»)

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

КП «Житлосервіс «Куренівка» звернулось у червні 2014 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.03.2014 року № 0001831502 та № 0001841502.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: ст. 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 25.02.2014 року № 77/26-54/15-02-08, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 ПК України, що виразилось у порушенні термінів сплати авансових внесків з податку на прибуток.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.03.2014 року: № 0001831502, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 24 069,20 гривень; № 0001841502, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 4353,70 гривень.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

За змістом п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями пункту 2 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України встановлено, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу, сплачують у січні-лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Тобто, термін сплати авансового внеску становить 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, тобто протягом 20 днів з моменту закінчення місяця, що дозволяє сплачувати авансовий внесок до 20 числа, кожного місяця, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судами попередніх інстанцій при дослідженні наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень встановлено, що позивачем своєчасно сплачувались авансові внески з податку на прибуток за лютий-квітень 2013 року, а саме: платіжним дорученням від 18.02.2013 року № 280 сплачено авансовий внесок з податку на прибуток за лютий 2013 року; платіжним дорученням від 19.03.2013 року № 444 - за березень 2013 року; платіжними дорученнями від 19.04.2013 року № 631, від 23.04.2013 року № 659, від 25.04.2013 року № 686, від 26.04.2013 року № 696, від 26.04.2013 року № 695, від 23.05.2013 року № 848, від 22.05.2013 року № 818, від 21.05.2013 року № 802 - за квітень 2013 року.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано сторонами, авансові внески за лютий-квітень 2013 року сплачено позивачем до Державного бюджету України на неналежний рахунок, зокрема, замість коду 11023200 «Авансові внески з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності», сплачено на код « 11020202».

Та, як вірно зауважено судами попередніх інстанцій, з чим погоджується колегія суддів, визначення у платіжному дорученні невірного номера рахунку не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений строк та виникнення податкового боргу, з огляду на наступне.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження змін до бюджетної класифікації» від 17.01.2013 року № 19 та наказу Державної казначейської служби України «Про затвердження змін до Довідника відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету» від 22.01.2013 року № 14 Державною казначейською службою України 01.01.2013 року відкрито нові рахунки для зарахування авансових внесків з податку на прибуток.

Інформація про зміну рахунків зі сплати авансових внесків з податку на прибуток офіційно оприлюднена на веб-порталі у вигляді узагальнюючої податкової консультації щодо особливостей подання декларацій з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році, затвердженої наказом ДПС України від 21.12.2012 року № 1171, також вказано реквізити нових бюджетних рахунків.

При цьому, наведеним вище наказом Міністерства фінансів України доповнено Класифікацію доходів бюджету, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію», такими позиціями, зокрема, код 11023200 «Авансові внески з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності». Вказаний наказ є нормативно-правовим актом, проте він не містить реквізитів рахунків для сплати таких авансових внесків, тому позивачем була використана інформація про зміну кодів класифікації, наведена у засобах масової інформації, та використана ним при здійсненні платежу.

Згідно з п. 2.4 наказу ДПА України «Про затвердження Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України» від 18.07.2005 року № 276 інформацію про реквізити зазначених рахунків органи державної податкової служби доводять до платників податків шляхом їх розміщення на дошці податкових оголошень, установленій на доступному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем належним чином не повідомлено позивача про зміну рахунків для сплати, а також не надано доказів розміщення інформації про нові рахунки на дошці податкових оголошень.

При цьому, судами вірно зауважено, що податок на прибуток підприємств, як і авансовий внесок з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності належить до доходів загального фонду Державного бюджету України, тобто має єдиного одержувача - Державний бюджет України, а тому зарахування коштів на той чи інший рахунок державного бюджету є заходом в межах державного бюджету з метою врегулювання питань формування та використання бюджетних коштів. Порядок сплачених до бюджету податків (а саме таким порядком обліку є як облік надходжень до бюджету, який ведеться органами Держказначейства, так і облік платежів, який ведеться податковим органом) не може впливати на сплату податків до бюджету та свідчити про виконання або невиконання платниками своїх обов'язків по сплаті податків.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що, оскільки ініціювання позивачем сплати необхідної суми грошового зобов'язання з авансового внеску по податку на прибуток до бюджету здійснено у встановлені строки, застосування до платника фінансових санкцій та пені є протиправним, а тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій у повній мірі визначили безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу та правомірно задовольнили позовні вимоги КП «Житлосервіс «Куренівка».

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року у справі № 826/7892/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько