Ухвала суду № 53740096, 19.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2015 р. м. Київ К/800/55179/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

секретар судового засідання Скавуляк Т.В.,

за участю: представника позивача Грунського В.О.,

представника відповідача Піддубняка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Львівської митниці Міндоходів

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року

у справі № 813/7188/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Техніка монтажу»

до Львівської митниці Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області

про скасування рішення, картки відмови та стягнення коштів,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Техніка монтажу» (далі - ТОВ «Фірма «Техніка монтажу») звернулось до суду з позовом до Київської митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900077/2 від 22 серпня 2013 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00397; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області суму надмірно сплачених мита в розмірі 20906,25 грн. та податку на додану вартість в розмірі 87806,25 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року, постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900077/2 від 22 серпня 2013 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00397. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі митний орган, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи, просить рішення судів скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Вимоги мотивовані наявністю розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість товару, надання декларантом не всіх документів на вимогу митного органу, що і стало підставою для прийняття відповідачем спірних рішень. Виявленим митним органом розбіжностям суди оцінку не дали.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду позивач вважає рішення судів законним та обґрунтованим, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив суд задовольнити її з підстав, викладених в ній, представник позивача заперечив проти касаційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що 21 серпня 2013 року ТОВ «Фірма «Техніка Монтажу» подало митну декларацію № 209120000/2013/831079 із заявленою митною вартістю товару 53826,08 доларів США та інші документи, передбачені ст. 53 МК України, для митного контролю та митного оформлення товарів, що імпортуються на митну територію України згідно з контрактом № ТМL1002 від 04 березня 2010 року та додатку № 30 від 08 травня 2013 року до контракту № ТМL1002 від 04 березня 2010 року.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів у митного органу виник сумнів щодо достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару та виявлено розбіжності у поданих документах.

Не погоджуючись із визначеною декларантом митною вартістю товару у митній декларації, митний орган запропонував позивачу додатково надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: транспортні (перевізні) документи (заявку та договір на перевезення вантажу); банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, виписку з бухгалтерської документації.

На вказану пропозицію позивачем надано митному органу додаток до контракту, інші документи не надано.

Таким чином, не погоджуючись з заявленою митною вартістю товару, митним органом скориговано митну вартість товарів на рівні 108609,48 доларів США та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900077/2 від 22 серпня 2013 року, в якому митний орган самостійно визначив митну вартість товару за резервним методом її визначення, вказавши про неможливість застосування попередніх методів.

У вказаному рішенні зазначено, зокрема, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 МК України. Під час розгляду документів виявлені розбіжності, а саме: підпис відправника в сертифікаті про походження товарів відрізняється від підпису відправника у фактурі, контракті, пакувальному листі. Неподаний договір на перевезення (можливо він стосується іншого суб'єкта ЗЕД.). Висновок ЛТПП від 21 грудня 2012 року № 19-09/1289 не може розглядатися як такий, що підтверджує митну вартість товарів, оскільки в ньому зазначено, що даний документ обмежується використанням в рамках іншого інвойсу.

Коригування митної вартості товару стало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00397.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування, зобов'язання вчинити дії, стягнення витрат.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що митним органом порушені вимоги чинного законодавства при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, а відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним рішення та не підтвердив належними документально обґрунтованими доказами наявність правових підстав для прийняття спірних рішень.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, виходив з того, що позивачем подані у встановленому МК України порядку документи, що підтверджують митну вартість товару (перелік документів зазначений в картці відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00397). В той же час, митним органом не доведено, що декларантом документально не підтверджена заявлена ним митна вартість товару і що таке непідтвердження викликало сумніви щодо правильності застосування декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору.

Проте суд касаційної інстанції вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

П. 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення;висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Ст. 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, варто зазначити, що митний орган має право витребовувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що подані митному органу документи є достатніми для підтвердження визначеної за першим методом митної вартості товару. Разом з тим, такий висновок суду апеляційної інстанції зроблено без дослідження матеріалів справи та встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, судом не надано оцінки мотивам прийняття спірного рішенню митного органу про коригування митної вартості товарів, а саме виявленим митним органом розбіжностям у поданих декларантом документах.

Крім того, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи митного органу, викладені в апеляційній скарзі, зокрема, щодо дії контракту № ТМL1002 від 04 березня 2010 року в часі, надання до митного оформлення тільки вказаного контракту без усіх додатків до нього, відсутності в інвойсі № TML1304 від 13 травня 2013 року будь-яких посилань на контракт чи інші документи, які б дали змогу встановити зв'язок партії товару з контрактом.

З'ясування вказаних обставин дає змогу встановити чи надані декларантом документи були достатніми для визначення митної вартості товарів за першим методом її визначення, а відтак чи мав митий орган підстави пропонувати декларанту надати додаткові документи.

Наведені порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції унеможливлюють постановлення законного та обґрунтованого рішення в даній справі, оскільки без їх виправлення неможливо повно, всебічно та об'єктивно дати оцінку спірним рішенням, діям митного органу.

Суд касаційної інстанції не має повноважень виправити допущені порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Львівської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року в частині задоволених позовних вимог скасувати, справу в цій частині вимог направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: