Ухвала суду № 53740067, 09.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2015 року м. Київ К/800/48919/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 року

у справі № 808/619/13-а

за позовом Приватного підприємства «Фенікс-плюс»

до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство «Фенікс-плюс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2013 року у справі № 808/619/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 року, позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби від 29.12.2012 року № 0001912213 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 40 970, 20 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами фактичної перевірки господарської одиниці, що належить позивачу, за дотриманням порядку проведення розрахунків, відповідачем складено акт від 26.12.2012 року № 0074/08/00/22/37678115, яким встановлено порушення, зокрема, п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», порушення встановленого порядку ведення обліку товарно-матеріальних цінностей на складах та за місцем їх реалізації на загальну суму 20 485, 10 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2012 року № 0001912213, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 41 055, 20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо відсутності порушень позивачем положень п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та протиправного прийняття податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно із ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій став висновок податкового органу щодо порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації, у зв'язку з тим, що на зняті фактичні залишки товарно-матеріальних цінностей відсутні первинні документи, накладні, накладні на внутрішнє переміщення.

При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем надано первинні документа, які свідчать про факт оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, що відображено податковим органом в актах опису, а саме: видаткові накладні, товарні розрахунки.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність у відповідача правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 року у справі № 808/619/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді О.В.Вербицька

Н.Г.Пилипчук