Ухвала суду № 53740023, 19.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року м. Київ К/800/63718/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

за касаційною скаргою Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року,

встановив:

У жовтні 2008 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області (далі - ДПА в Івано-Франківській області) та після уточнення позовних вимог остаточно просила: визнати незаконним наказ голови ДПА в Івано-Франківській області від 09.09.2008 р. № 325-о про звільнення; поновити її на посаді головного спеціаліста фінансового відділу ДПА в Івано-Франківській області; виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Справа розглядалась судами повторно.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ голови ДПА в Івано-Франківській області від 09.09.2008 р. № 325-о про звільнення ОСОБА_4 з роботи з посади головного спеціаліста фінансового відділу ДПА в Івано-Франківській області у зв'язку із зміною штатного розпису на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП). Поновлено ОСОБА_4 на займаній посаді з 09.09.2008 р. Стягнуто з Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_4 40794,56 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу з 09.09.2008 р. по 29.04.2010 р.

У касаційній скарзі Головне управління Міндоходів в Івано-Франківській області (правонаступник ДПА в Івано-Франківській області), посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову. Зазначає про скорочення займаної позивачем посади та дотримання роботодавцем порядку вивільнення працівника, передбаченого статтями 42 і 49-2 КЗпП.

В запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити рішення судів без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 з листопада 1995 року проходила службу в органах державної податкової служби України, з липня 2007 року - на посаді головного спеціаліста фінансового відділу ДПА в Івано-Франківській області.

Наказом голови ДПА в Івано-Франківській області від 09.09.2008 р. № 325-о позивача звільнено із займаної посади з 09.09.2008 р. на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП у зв'язку із зміною штатного розпису податкової адміністрації.

Відповідно до частини четвертої статті 36 КЗпП у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами статей 42, 492 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, яке при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації надається, зокрема, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

В пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Дослідивши штатні розписи ДПА в Івано-Франківській області, судами встановлено, що станом на 01.02.2008 р. у податковій адміністрації було передбачено 269 посад працівників, з них 6 посад - у фінансовому відділі, в тому числі 1 посада начальника відділу - головного бухгалтера та 5 посад головних спеціалістів.

Після внесення змін до штатного розпису, введених в дію наказом голови ДПА в Івано-Франківській області від 08.07.2008 р. № 212, з фінансового відділу виключена одна посада головного спеціаліста та включена одна посада заступника начальника відділу - заступника головного бухгалтера. При цьому загальна штатна чисельність відділу залишилася такою ж - 6 посад.

08.07.2008 р. позивача попереджено про наступне вивільнення.

08.09.2008 р. і 09.09.2008 р. відповідачем складено акти про те, що позивач відмовилась від переведення на посаду головного спеціаліста фінансового відділу ДПА в Івано-Франківській області та відмовилась підписувати попередження про наступне вивільнення, в якому їй запропоновано вказану посаду.

Станом на 08.09.2008 р. у фінансовому відділі ДПА в Івано-Франківській області, крім посади головного спеціаліста, яку на той час ще обіймала ОСОБА_4, була вакантною посада заступника начальника відділу - заступника головного бухгалтера.

Станом на 09.09.2008 р., після звільнення позивача, у фінансовому відділі стають вакантними дві посади: заступника начальника відділу - заступника головного бухгалтера та головного спеціаліста відділу. Крім того, станом на момент звільнення позивача в податковій адміністрації були наявні ще 17 вакансій, які відповідали кваліфікації ОСОБА_4

Виходячи з цього, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про порушення відповідачем порядку звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП, оскільки після скорочення однієї посади головного спеціаліста фінансового відділу ще одна посада головного спеціаліста залишалась вакантною, однак була запропонована позивачу за один день до звільнення, а не за два місяці, як передбачено законом. Так само не були запропоновані позивачу інші вакантні посади в податковій адміністрації, які відповідали її кваліфікації. Крім того, ОСОБА_4 мала переважне право на залишення на роботі, враховуючи її найбільший трудовий стаж за спеціальністю порівняно з іншими працівниками відділу. Відповідачем не надано суду також оригіналу протоколу засідання профспілки, членом якої є позивач, на якому вирішувалось питання про надання згоди на її звільнення.

У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновком судів про незаконність спірного наказу про звільнення позивача, що в силу статті 235 КЗпП є підставою для поновлення її на займаній посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розрахунок і сума якого відповідачем не оскаржується.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.