Ухвала суду № 53739845, 09.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2015 року м. Київ К/800/36933/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 року

у справі № 2а-15534/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Ком ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гран Ком ЛТД» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2012 року у справі № 2а-15534/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 року, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 08.07.2011 року № 0000600700 та від 20.07.2011 року № 0001782350.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Ком ЛТД» з питання правильності формування за лютий 2011 року залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відповідачем складено акт від 21.06.2011 року № 47/07-207/36114753, яким встановлено порушення п. 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 518 467, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011 року № 0000600700, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 518 467, 00 грн. та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

За результатами позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Ком ЛТД» з питання повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за березень 2011 року, відповідачем складено акт від 08.07.2011 року № 184/23-50/36114753, яким встановлено порушення п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, пп. 4.6.6, пп. 4.6.8 п. 4.6 розділу III Порядку «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2011 року на суму 518 467, 00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2011 року № 0001782350, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 518 468, 00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо недоведеності відповідачем правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 та п. 200.3 при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що акт перевірки № 47/07-207/36114753 в порушення положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, не містить посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, на підставі яких було зроблено висновок про порушення позивачем п. 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, а також не вказано у чому саме полягало відповідне порушення. Жодних доказів, які б підтверджували факт недотримання позивачем вимог п. 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість при поданні податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року, відповідачем не надано.

На момент подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року наказ ДПА України від 30.05.1997 року № 166, яким затверджено Порядок заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість втратив чинність на підставі наказу Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011 року «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість».

Тому вірним є висновок судів попередніх інстанцій, що посилання відповідача про порушення позивачем п. 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість та завищення за лютий 2011 року залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 518 467, 00 грн. є неправомірним.

Підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, викладений в акті перевірки № 84/23-50/36114753, став встановлений актом перевірки № 47/07-207/36114753 факт завищення позивачем за лютий 2011 року залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в розмірі 518 467, 00 грн.

Оскільки судами встановлено, що висновки акту перевірки № 47/07-207/36114753 про завищення позивачем за лютий 2011 року залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в розмірі 518 467, 00 грн., зроблений без дослідження відповідних первинних документів та ґрунтується на непідтверджених доказами припущеннях, тому податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі акта перевірки № 84/23-50/36114753 є протиправним.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 року у справі № 2а-15534/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук