Ухвала суду № 53739832, 11.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року м. Київ К/800/55109/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Щетиснької І.В.,

відповідача - ,Кирилюка В.М., Федючка В.М.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - Інспекція)

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.08.2014

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014

у справі № 822/3282/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Транс Лайн-1" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2014 № 0001851520/113.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.08.2014, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014, позов задоволено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що Інспекцією не спростовано належними та беззаперечними доказами реальності виконання операцій з поставки позивачеві товарів та підрядних робіт у рамках взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Фаворі-Строй» (далі - ТОВ «Торгово-будівельна компанія «Фаворі-Строй»).

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що установлені перевіркою обставини щодо фактичного виконання спірних операцій у сукупності з фіктивним характером діяльності ТОВ «Торгово-будівельна компанія «Фаворі-Строй» підтверджує номінальне документування спірних операцій виключно з метою отримання позивачем бажаних податкових наслідків.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 2 278 226,25 грн. (у тому числі на 1 822 581 грн. за основним платежем та на 455 645,25 грн. за штрафними санкціями), було прийнято Інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань визначення повноти нарахування та сплати податків по взаємовідносинах з ТОВ «Торгово-будівельна компанія «Фаворі-Строй» у період з 01.01.2013 по 01.03.2014. оформленої актом від 09.07.2014 № 1143/151/37347893.

Під час цієї перевірки Інспекція не визнала право позивача на податковий кредит за операціями з придбання позивачем робіт по подрібненню та сортуванню скельної маси у названого контрагента, а також з поставки ТОВ «Торгово-будівельна компанія «Фаворі-Строй» автогрейдера позивачеві за договором купівлі-продажу від 03.12.2013 № 03/12.

На обґрунтування цього висновку Інспекція зазначає, що реальність господарських правовідносин між позивачем та названим постачальником не підтверджена, позаяк останній має ознаки фіктивного суб'єкта господарювання, а саме - зареєстрований на підставну особу, яка заперечує свою причетність до діяльності цього підприємства, не має управлінського та технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, транспортних засобів, необхідних для досягнення результатів економічної діяльності та виконання розглядуваних договірних зобов'язань перед позивачем, не відобразило результати спірних операцій у податковій звітності.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) з реальним виконанням господарської операції та з наявністю первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при аналізі господарських операцій з поставки ТОВ «Торгово-будівельна компанія «Фаворі-Строй» підрядних робіт позивачеві, суди встановили, що виконання робіт з подрібнення скельної маси на об'єкті - Новодністровській ГАЕС -підтверджується поданими Товариством первинними документами - договорами підряду від 29.07.2013 № 94/2013, від 20.09.2013 № 115/2/2013, актами приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2В, підсумковими відомостями ресурсів, податковими накладними, виписками з банківського рахунку Товариства про оплату придбаних робіт у безготівковому порядку.

Дійсність поставки автогрейдера у рамках виконання договору купівлі-продажу від 03.12.2013 № 03/12, за висновком судів, підтверджується актом приймання-передачі від 10.12.2013.

Слід зазначити, що подання платником усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо Інспекцією не доведено, що такі відомості неповні, недостовірні та/або суперечливі.

Тягар доказування обставин, що свідчать про необґрунтованість податкової вигоди платника, покладається на податковий орган; ці обставини з урахуванням презумпції добросовісності дій платника повинні бути засновані на об'єктивній інформації, що безспірно підтверджує відсутність розумної ділової мети у діях платника та їх спрямованість виключно на створення бажаних податкових наслідків.

Втім у даній справі відповідних доказів Інспекцією не представлено.

Так, Інспекцією не доведено факту відсутності у платника активів (результатів виконаних робіт, поставленого автогрейдера), які виступали об'єктами розглядуваних операцій. При реальності передачі активів від постачальника до покупця та обставина, що контрагент - ТОВ «Торгово-будівельна компанія «Фаворі-Строй» - зареєстрований на особу, що заперечує причетність до його діяльності та до підписання від його імені первинних документів, не є безумовним та беззаперечним свідченням недобросовісності податкової вигоди платника (позивача у справі) за відсутності доказів обізнаності позивача про недостовірність зазначених постачальником відомостей або про підроблення ним первинних документів.

Аналогічно і факт невиконання контрагентом-постачальником податкових обов'язків сам по собі не є доказом необґрунтованості податкової вигоди платника податків - покупця, якщо Інспекція не доведе, що платник діяв без належної обачливості, повинен був бути обізнаним про правопорушення, допущені його контрагентом та/або свідомо здійснював операції, пов'язані з податковою вигодою, переважно з контрагентами, що не виконують своїх податкових обов'язків.

Інспекцією не наведено аргументів відносно того, що розглядувані поставки мали особливе значення для позивача, у зв'язку з чим позивач повинен був бути особливо обачливим при виборі названого постачальника та не обмежуватися виключно перевіркою наявності реєстрації останнього у державних органах.

Власне ж відсутність у постачальника основних фондів, транспортних засобів трудових ресурсів не може свідчити про неможливість виконання ним зобов'язань з поставки підрядних робіт Товариству з використанням орендованих основних засобів та із залученням фізичних осіб на умовах найму.

Таким чином, висновок судів про недоведеність Інспекцією створення платником із заявленим постачальником фіктивного документообігу є об'єктивним, позаяк установлені перевіркою обставини свідчать лише про недобросовісність ТОВ «Торгово-будівельна компанія «Фаворі-Строй» як господарюючого суб'єкта та платника.

За таких обставин, враховуючи подання Товариством необхідних належним чином оформлених підтверджувальних документів, керуючись принципом презумпції добросовісності платника та здійснюючи тлумачення неусунутих сумнівів на користь платника, суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили вимоги Товариства та визнали оспорюване рішення Інспекції незаконним.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані. А відтак процесуальні підстави для скасування судових рішень зі спору та задоволення касаційних вимог Товариства відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.08.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014 у справі № 822/3282/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко