Ухвала суду № 53739823, 11.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року м. Київ К/800/9265/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

за участю секретаря Загороднього А.А.,

та представників сторін:

позивача - Яхнюка В.А.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Янус" (далі - Підприємство)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013

у справі № 2а-2707/12/1370

за позовом державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області (далі - Інспекція)

до Підприємства

про стягнення податкового боргу.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року Інспекція звернулася до Лвівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача податковий борг у сумі 36 893 605 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013, позов задоволено.

Судові акти мотивовані невиконанням платником обов'язку зі сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток, що призвело до виникнення у Підприємства податкового боргу в оспорюваній сумі, яка підлягає примусовому стягненню.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Підприємства, в якій воно просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог Підприємства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за наслідками проведення контролюючим органом позапланової перевірки дотримання Підприємством вимог податкового та валютного законодавства, оформленої актом від 10.02.2006 № 118/23-1/32994866, Інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2006 № 0000242350/0, за яким відповідачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 36 883 855 грн. (у тому числі 24 589 237 грн. за основним платежем та 12 294 618 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 27.02.2006 № 0000232350/0 про нарахування платникові податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 9750 грн. (у тому числі 6500 грн. за основним платежем та 3250 грн. за штрафними санкціями).

За результатами оскарження платником цих податкових повідомлень-рішень в судовому порядку у задоволенні позову Підприємства було відмовлено.

В силу вимог підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95- 99 ПК.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК).

Факт направлення відповідачеві податкової вимоги від 30.12.2011 № 448 на суму оспорюваного за цим позовом податкового боргу підтверджується матеріалами даної справи та платником не заперечується.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 20.1.18 статті 20 ПК передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

За відсутності доказів погашення відповідачем оспорюваної суми податкової заборгованості суди цілком правомірно задовольнили розглядувані позовні вимоги, стягнувши зазначену суму податкового боргу з рахунків платника (відповідача у справі).

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів, покладені в основу прийняття оскаржуваних рішень. Так, посилання відповідача на факт відкриття апеляційного провадження у справі № 876/781/14 (предметом якої є оскарження податкових повідомлень-рішень від 27.02.2006 № 0000242350/0 та від 27.02.2006 № 0000232350/0) у даному випадку не свідчить про неузгоджений статус податкових зобов'язань за цими податковими повідомленнями-рішеннями. Адже ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 у названій справі, якою у позові Підприємства про скасування зазначених актів індивідуальної дії відмовлено.

Посилання скаржника на протиправність застосування адміністративно-господарських санкцій поза межами строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України, взагалі є недоречними, позаяк примусове стягнення з платника податкового боргу за своєю правовою природою не є адміністративно-господарською санкцією, порядок застосування якої регулюється Господарським кодексом України.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Янус" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 у справі № 2а-2707/12/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.В. Приходько В.П. Юрченко