Ухвала суду № 53739794, 09.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2015 року м. Київ К/800/37077/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2014 року

у справі № 0870/7786/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовський ливарно механічний завод»

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовський ливарно механічний завод» звернулося до суду з адміністративним позовом до Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції в Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2014 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року скасовано. Позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.05.2012 року № 0002060153.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанцій скасувати та залишити в силі постанову першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 04.11.2015 року замінено Бердянську міжрайонну державну податкову інспекцію в Запорізькій області правонаступником - Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «Азовський ливарно механічний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Південний завод гідравлічних машин» за січень 2012 року відповідачем складено акт від 20.04.2012 року № 200/15-315/32551364, яким встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 15 385, 27 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.05.2012 року № 0002060153, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 15 385, 27 грн. за основним платежем та 7 692, 64 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився із висновками відповідача та зазначив про те, що оскільки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом не підтверджується, донарахування грошових зобов'язань на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є правомірним.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушень позивачем вимог податкового законодавства та безпідставності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, зважаючи на таке.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11. ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (абз. 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абз. 3 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції (абз. 4 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно п. 201.1 ст. 201 та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин (абз. 5 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних (абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

З аналізу наведених норм слідує, що обов'язковою умовою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість є оформлення господарських операцій податковою накладною, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. У разі якщо податкова накладна не реєструється податковим органом у наведеному реєстрі, останній має надіслати квитанцію у текстовому форматі. У випадку ненадіслання квитанції така податкова накладна вважається прийнятою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Південний завод гідравлічних машин» виписано позивачу податкову накладну на загальну суму 92 311, 63 грн., в тому числі ПДВ 15 385, 27 грн., яку останній у січні 2012 року включив до податкового кредиту згідно реєстру виданих та отриманих накладних. Однак в порушення вимог п. 201.10 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України податкова накладна не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується листом Державної податкової служби.

З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів направлення контрагентові позивача квитанції про прийняття або неприйняття податкової накладної, то, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про те, що в такому випадку до вказаної податкової накладної застосовуються норми абз. 5 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України і така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, що дає покупцю право на податковий кредит.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2014 року у справі № 0870/7786/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук