Ухвала суду № 53739778, 11.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року м. Київ К/800/19019/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Переяслівця В.М.,

представника відповідача - Прокопчука О.О.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у справі № 816/4856/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (далі -ТОВ "Цеппелін Україна ТОВ") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкового повідомлення - рішення від 04 листопада 2014 №0000322308, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 012 980,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

В касаційній скарзі ДПІ посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу податкового органу необґрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 22 липня 2014 року по 28 липня 2014 року посадовими особами ДПІ на підставі наказу від 21 липня 2014 року №1665 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Українське зерно" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТОВ "Синтегра" за січень, лютий 2014 року та з ТОВ "Осіріс-Юг" за березень 2014 року, результати якої оформлено актом від 04 серпня 2014 року №4573/16-01-22-02/30044094.

На підставі висновків акту ДПІ, 20 серпня 2014 року винесено податкові повідомлення-рішення форми "Р": №0000322308, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 1 012 980,00 грн. за податковою декларацією від 17 квітня 2014 року №9021420172 за березень 2014 року та в розмірі 22 245,00 грн. за податковою декларацією від 20 лютого 2014 року №9008802340 за січень 2014 року; №0000212308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 25 341,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12 670,50 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Рішенням від 27 жовтня 2014 року № 2312/10/16-31-10-04-12 податкові повідомлення - рішення від 20 серпня 2014 року №0000322308 в частині зменшення від'ємного значення в розмірі 22 245,00 грн. та податкове повідомлення - рішення №0000312308 скасовані.

04 листопада 2014 року ДПІ на підставі акта перевірки від 04 серпня 2014 року №4573/16-01-22-02/30044094 з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у Полтавській області від 27 жовтня 2014 №2312/10/16-31-10-04-12 прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0000322308, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 1 012 980,00 грн. за податковою декларацією від 17 квітня 2014 року №9021420172 за березень 2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 цієї ж статті Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахунку) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами встановлено, що видами економічної діяльності позивача за КВЕД є 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 10.01 - виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 46.33 - оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями і жирами; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 4941 - вантажний автомобільний транспорт; 77.11 - надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

Для здійснення основного виду економічної діяльності ТОВ "Українське зерно" (покупець) 07 лютого 2014 року уклало із ТОВ "Осіріс-Юг" (постачальник) договір поставки №070214, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених цим Договором. Пунктом 2.1 даного Договору передбачено, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю і за позиціями вказується у видаткових накладних постачальника на товар.

Згідно наданих позивачем видаткових накладних від 07 березня 2014 року № 405, від 10 березня 2014 року № 406, від 14 березня 2014 року № 534 товаром є макуха соєва, а накладних від 15 березня 2014 року № 535, від 15 березня 2014 року № 536 товаром є вапняково-мінеральний комплекс.

На підтвердження факту поставки товару позивач надав податкові накладні, виписані ТОВ "Осіріс-Юг", всього на суму 6 077 880,00 грн., з яких ПДВ у сумі 1 012 980,00 грн. включено до складу податкового кредиту за березень 2014 року.

Пояснюючи доцільність придбання товарів у ТОВ "Осіріс-Юг" представник позивача зазначив, що придбаний товар в подальшому не реалізовувався, а був використаний для виготовлення кінцевого продукту - комбікорму, відповідно до укладеного з ТОВ "Агро Ком" договору підряду №31/12/13 від 31 грудня 2013 року , актів приймання-передачі від 10 березня 2014 року, від 20 березня 2014 року, від 31 березня 2014 року та відповідно до укладеного з ТДВ "Диканський комбікормовий завод" договору підряду №1 на виконання робіт по виготовленню продукції від 27 грудня 2013 року, актів прийняття-передачі від 10 березня 2014 року, від 20 березня 2014 року, від 31 березня 2014 року.

Для перевезення придбаних у ТОВ "Осіріс-Юг" товарів позивачем використовувались орендовані у ТОВ "Укрдиліжанс" автомобілі.

Судами також встановлено, що 02 квітня 2012 року між позивачем (орендар) та ТОВ "Укрдиліжанс" (орендодавець) укладено договір оренди №020412, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування ряд транспортних засобів.

Орендований транспорт в подальшому використаний для доставки на переробку контрагентам ТОВ "Арго-Ком" та ТДВ "Диканський комбікормовий завод" сировини, визначеної в договорі поставки від 07 лютого 2014 року № 070214.

Транспортування сировини від ТОВ "Осіріс-Юг" до переробних заводів здійснював водій ТОВ "Українське зерно" ОСОБА_3, який працює на підставі наказу про його прийняття на роботу від 01 лютого 2012 року №11-к.

Також, надані товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт транспортування та платіжні доручення дорученням, що свідчать про оплату товару.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог та необхідності скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у справі № 816/4856/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак