Ухвала суду № 53739767, 11.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2015 р. м. Київ К/800/36604/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Сервіс" (далі - Товариство)

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.06.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015

у справі № 823/1296/15

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Інспекція)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними і скасування:

податкового повідомлення-рішення від 02.12.2014 № 0004012301, за яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за грудень 2011 року в розмірі 34162 грн.;

податкового повідомлення-рішення від 02.12.2014 № 0003982301 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ на 1 757 896 грн. за основним платежем та на 439 474 грн. за штрафними санкціями;

податкового повідомлення-рішення від 02.12.2014 № 000392301, згідно з яким платникові збільшено грошове зобов'язання за платежем «надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення» на 42 315,65 грн. за основним платежем та на 10578,91 грн. за штрафними санкціями;

податкового повідомлення-рішення від 02.12.2014 № 0004022301 про притягнення позивача до відповідальності у вигляді 1530 грн. штрафних (фінансових) санкцій за платежем «надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення»;

податкового повідомлення-рішення від 28.11.2014 № 121/23-01-17-0508/30147343, за яким Товариству нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 359 555 грн. за основним платежем та 229 100,75 грн. за штрафними санкціями.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.06.2015 зазначені позовні вимоги роз'єднано в самостійні провадження, у зв'язку з чим предметом даної справи є оскарження податкового повідомлення-рішення від 28.11.2014 № 121/23-01-17-0508/30147343.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.06.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015, у позові відмовлено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що виплачені у перевіреному періоді кошти засновникам Товариства не є дивідендами у розумінні підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК), а за своєю правовою природою є сумами безповоротної фінансової допомоги, що має обкладатись податком на доходи фізичних осіб як додаткове благо.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що надана судами кваліфікація як додаткового блага виплатам, здійсненим Товариством як емітентом корпоративних прав дивідендів на користь своїх учасників, не відповідає сутності розглядуваних правовідносин та матеріалам даної справи.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями під час вирішення даного спору встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, оформленої актом від 14.11.2014 № 446/23-01-22-01/30147343.

Перевіркою встановлено невідповідність сум виплачених Товариством дивідендів своїм засновникам у період з 01.08.2012 по 30.09.2012 сумі нерозподіленого прибутку за 2012 рік.

Так, загальна сума виплачених позивачем дивідендів протягом вказаного періоду становить 5 000 000 грн., тоді як з огляду на наявну у платника суму нерозподіленого прибутку станом на 01.01.2012 (18779,0 тис. грн.) та з урахуванням суми чистого прибутку Товариства за 2012 рік (3501,0 тис. грн.) перевіркою підтверджено виплату дивідендів у розмірі 2 000 000 грн.; решту суми проведених виплат було кваліфіковано Інспекцією як додаткове благо, надане Товариством фізичним особам, із застосуванням загальних правил оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Згідно з визначенням, наведеним у підпункті 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК, дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

З огляду на частину першу статті 59 Закону України «Про господарські товариства», яка відсилає до положень пункту «д» частини п'ятої статті 41 цього Закону, затвердження річних результатів діяльності товариства, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, належить до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Протоколом загальних зборів Учасників Товариства від 13.08.2012 № 13/08/2012 на підставі затверджених результатів фінансово-економічної діяльності платника вирішено виплатити засновникам Товариства дивіденди за 2011 рік у загальній сумі 5 000 000 грн. пропорційно їх часткам у статутному фонді.

У матеріалах справи міститься копія фінансового звіту Товариства за 2011 рік (а.с. 20, т. 3), в якому в рядку 150 відображено суму чистого прибутку позивача за вказаний звітний період у розмірі 5690 тис. грн.

Незважаючи на те, що вказаний документ фінансової звітності слугував підставою для визначення загальними зборами учасників Товариства суми дивідендів, що підлягають виплаті засновникам за результатами фінансової діяльності 2011 року, зазначений звіт не одержав будь-якої правової оцінки у судах попередніх інстанцій при розв'язанні даного спору.

Фактично суди продублювали висновки акта перевірки щодо сум чистого та нерозподіленого прибутку Товариства за 2012 рік, тоді як спірні дивіденди виплачувалися за 2011 рік.

У даному разі для правильного вирішення спору та визначення дійсного обсягу податкового обов'язку позивача у розглядуваних правовідносинах судам слід було за наслідками безпосереднього дослідження бухгалтерської звітності Товариства (перевіривши, зокрема, достовірність даних такої звітності) визначити суму його чистого прибутку за 2011 рік та за наслідками встановленого надати правову кваліфікацію оспорюваним виплатам, здійсненим позивачем на користь своїх засновників.

Невстановлення судами попередніх інстанцій обставин, що входять до предмета доказування у справі, та відсутність у касаційного суду повноважень досліджувати докази, що не були досліджені судами, самостійно встановлювати обставини даної справи з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у статті 220 КАС, вимагає скасування оскаржуваних судових актів з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно враховувати наведені у цій ухвалі висновки Вищого адміністративного суду України та, використовуючи процесуальні засоби, встановити та надати правову оцінку обставинам, що входять до предмета доказування у справі, і за наслідками встановленого прийняти рішення відповідно до статті 159 КАС.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Сервіс" задовольнити частково.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015 у справі № 823/1296/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко