Ухвала суду № 53739732, 04.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року м. Київ К/800/19601/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року у справі № 2а/1970/4349/12 (876/5148/13) за позовом Копичинської виправної колонії Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№112) до Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Копичинська виправна колонія Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№112) (далі - позивач, Копичинська ДПтС України) звернулась в суд з позовом до Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (далі - відповідач, МДПІ) в якому присила скасувати податкове повідомлення - рішення № 0017191700 від 22 листопада 2012 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Оскаржуване повідомлення - рішення в частині визначення грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів найманих працівників на суму 819 820 (вісімсот дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять) гривень 85 коп., з яких: 655 856 (шістсот п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) гривень 68 коп. за основним платежем та 163 964 (сто шістдесят три тисячі дев'ятсот шістдесят чотири) гривень 17 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), визнано протиправним та скасовано. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що з 29 жовтня 2012 року по 02 листопада 2012 року працівниками МДПІ відповідно до наказу від 26 жовтня 2012 року № 418 та на підставі направлень від 26 жовтня 2012 року № 000298, № 0002990 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Копичинської ДПтС України з питань дотримання вимог нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з 01 січня 2010 року по 30 червня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 08 листопада 2012 року № 585/17-08564475 у якому встановлено, що позивачем протягом 2010 - 2011 років не перераховано до місцевих бюджетів суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати засуджених в сумі 1 000 413,17 грн., а саме: кредиторська заборгованість станом на 01 січня 2010 року - 655 856,68 грн., 2010 рік -170 051,50 грн., 2011 рік - 174 504,99 грн., чим було порушено підпункт 8.1.2, 8.1.4 пункту 8.1 статті 8, 16 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-ІV, підпункту 168.1.2., 168.1.4., 168.1.5. пункту168.1., підпункт 168.4.1., пункту 168.4. статті 168 Податкового кодексу України.

Також, перевіркою встановлено порушення підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме: встановлено несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб засуджених за період з 31 січня 2012 року по 08 травня 2012 року, внаслідок чого донараховано 242,40 грн. пені.

На підставі висновків названого акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0017191700 від 22 листопада 2012 року у якому визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників у сумі 1 229 884,19 грн. з них: 1 000 413,17 грн. за основним платежем та 229 471,02 грн. за штрафними санкціями, а також за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб засуджених за період з 31 січня 2012 року по 08 травня 2012 року відповідачем нараховано пеню в розмірі 242,40 грн.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (п. 176.2 "а" ст. 176 ПК України).

Статтею 118 Кримінально - виконавчого кодексу України передбачено, що засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Відповідно до норм статті 121 цього Кодексу, особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг, крім вартості спецодягу і спецхарчування. Відшкодування засудженими витрат на їхнє утримання провадиться після відрахування прибуткового податку і аліментів.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету врегульований розділом ІV Податкового кодексу України (статтями 162-178). В свою чергу, оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом регламентується пунктом 168.1 статті 168 ПК України.

Так, відповідно до вимог зазначеної норми, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до статті 129 Податкового кодексу України, позивач зобов'язаний у період сплати суми, що зазначена в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні сплатити також пеню, нараховану на суму грошового зобов'язання.

На виконання положень Кримінально-виконавчого кодексу України, кодексу законів про працю, Закону України "Про оплату праці" та інших нормативно правових актів з питань оплати праці та з метою визначення порядку й умов оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі, наказом Державного департаменту України з питань виконання покарання від 4 жовтня 2004 року № 191, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2004 року за № 1328/9927 затверджено Інструкцію з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі. Зазначеною Інструкцією регламентовано порядок утримання та відрахування із заробітку або іншого доходу засуджених до обмеження та позбавлення волі.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що податковим органом правомірно встановлено порушення податкового законодавства щодо несвоєчасного перерахування до бюджету суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з засуджених за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

Вказана обставина не заперечує того, що відповідачем неправомірно включено до розрахунку кредиторську заборгованість станом на 01 січня 2010 року в розмірі 819 820,85 грн., з яких: 655 856,68 грн. за основним платежем та 163 964,17 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, що значиться в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні з наступних підстав.

З акту перевірки слідує, що охоплений податковою перевіркою період, визначено з 01 січня 2010 року по 30 червня 2012 року.

Перевіряємий період - це період, протягом якого платником податків вчинені порушення податкового законодавства, що характеризується активною винною поведінкою платника податків в певний період, в певний час.

Отже, якщо податковий орган чітко встановлює період перевірки, то він позбавлений права перевіряти період, який не визначений наказом про проведеня перевірки та направленням на перевірку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки наказом встановлено чіткий період перевірки, податковий орган позбавлений можливості виходити за його межі.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для його скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року у справі № 2а/1970/4349/12 (876/5148/13) - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак