Ухвала суду № 53739706, 04.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року м. Київ К/800/13105/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Калити І.В., Ширіної О.В.,

представника відповідача - Денисенка Ю.О.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 року у справі № 826/19494/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цеппелін Україна ТОВ" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цеппелін Україна ТОВ" (далі -ТОВ "Цеппелін Україна ТОВ") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати в оскаржуваній частині податкові повідомлення-рішення від 09 липня 2014 року №0006752207 та №0006742207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

В касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу податкового органу необґрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі статті 77 Податкового кодексу України та направлень виданих ДПІ, податковим органом проведена документальна планова перевірка ТОВ "Цеппелін Україна ТОВ" за висновками якої, контролюючим органом складено акт № 242/1-26-50-22-07-30178004 від 18 червня 2014 року (далі по тексту - Акт).

На підставі акта перевірки, 09 липня 2014 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0006742207, яким позивачу за порушення підпункту 198.3, 198.6, 201.4, 201.6 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 303 571,00 грн., в т.ч. за основним платежем 242 857,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 60 714,00 грн. Дане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржує в частині основного платежу в сумі 203 845,11 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 50 960,75 грн.; №0006752207, яким позивачу за порушення підпункту 138.2, 138.4, 139.1.9 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 262 469,00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 216 606,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 45 863,00 грн. Дане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржує в частині основного платежу в сумі 196 830,81 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 40 919,00 грн.

Збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на таких обставинах як відсутності об'єктів оподаткування та недійсності правочинів між позивачем та його контрагентами. Зазначені обставини встановлені відповідачем на підставі актів перевірок та актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 цієї ж статті Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахунку) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що придбання позивачем транспортно-експедиційних послуг у ТОВ "Капексбуд", не включалися позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. За таких обставин, витрати позивача на придбання послуг у ТОВ "Капексбуд" не відображались у податковому обліку, а тому не могли бути завищені, як стверджує відповідач.

Щодо наявності ознак фіктивності ТОВ "Матадор", ТОВ "ВТС", ПП "Альваір буд", ТОВ "Техно-торг", ТОВ "Юг-пулькомплект", ТОВ "Сінтево", ТОВ "Тех-Стиль", ТОВ "Трійка-Сім", ПП "Полтава-Проект-Монтаж", які є контрагентами позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Придбання плит у ТОВ "Матадор" було здійснено позивачем у грудні 2011 року, що підтверджується видатковими та податковими накладними. Оплата позивачем плит, придбаних у ТОВ "Матадор", підтверджується відповідними розрахунково-платіжними документами: рахунками, платіжними дорученнями та випискою з поточного рахунку позивача.

Придбані у ТОВ "Матадор" плити були використані позивачем у власній господарській діяльності при наданні послуг з гарантійного ремонту самоскидів, що підтверджується актами виконаних робіт, списанням з/ч та експлуатації матеріалів, а також замовленнями на роботу.

Ремонт обладнання належить до основних видів діяльності позивача (коди видів діяльності "33.12. Ремонт та технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення").

Придбання позивачем у ТОВ "ВТС" послуги з підбору покупців товарів на підставі договору № 010710 від 01 липня 2010 року підтверджується такими первинними документами: актами виконаних робіт, звітами про виконання договору та податковими накладними. Здійснення позивачем оплати за отримані послуги на користь ТОВ "ВТС", а також зміна майнового стану позивача, спричинена в результаті таких платежів, підтверджуються відповідними розрахунково-платіжними документами, зокрема, платіжними дорученнями та виписками з поточного рахунку позивача.

Також судами встановлено, що між Позивачем та ПП "Альваір Буд" укладено договір купівлі-продажу № СС07-06-12 від 07 червня 2012, відповідно до умов якого, позивач придбав у ПП "Альваір Буд" каток Caterpillar, модель CB-224D, б/у (серійний номер: 8RZ01630, 2002 року випуску) загальною вартістю 33 618,75 грн. та ПДВ 6 723,75 грн.

Придбання позивачем катка підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 03 липня 2012 року, видатковою накладною № ЛНА 000003 від 03 липня 2012 року та податковою накладною № 1 від 03 липня 2012 року, виписаною ПП "Альваір Буд".

Згодом, позивач реалізував зазначений каток ПП "ДЦ Арт-Салон" відповідно до договору купівлі-продажу № СС0338 від 20 липня 2012 року. Факт продажу катка підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 06 серпня 2012 року, видатковою накладною № KVRN0006315 від 06 серпня 2012 року, довіреністю, виданою представнику ПП "ДЦ Арт-Салон" на приймання товару від позивача.

Придбання позивачем у ТОВ "Техно-Торг" комп'ютерної та офісної техніки підтверджується видатковими накладними та податковими накладними.

На підтвердження факту оплати вищезазначених товарів позивач надав до матеріалів справи належним чином завірені копії платіжних доручень та виписки з банківського рахунку.

Письмовий договір між позивачем і ТОВ "Техно-Торг" не укладався, що в даному випадку, не суперечить цивільному законодавству.

Придбані товари, що згідно з підпункту 14.1.138 Податкового кодексу України є основними засобами, були введені в експлуатацію, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Придбання позивачем запчастин та комплектуючих у ЗАТ "Юг-Путькомплект" на підставі договору поставки № 14/11-01 від 14 листопада 2011 року підтверджується видатковими накладними та податковими накладними.

Здійснення позивачем оплати за товари ЗАТ "Юг-Путькомплект" підтверджується платіжними дорученнями позивача на оплату запчастин та комплектуючих, рахунками-фактурами, виставленими ЗАТ "Юг-Путькомплект", а також, виписками з поточних рахунків позивача.

Придбані у ТОВ "Юг-Пульткомплект" товари позивач використав в рамках власної господарської діяльності для надання послуг з ремонту обладнання та устаткування, яка належить до зареєстрованих видів діяльності позивача (33.12. Ремонт та технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; 33.14. Ремонт та технічне обслуговування електричного устаткування).

Зазначені обставини підтверджуються актами виконаних ремонтних робіт, що підписані між позивачем та його замовниками .

Крім того придбання позивачем у ТОВ "Сінтеро" послуги з пошуку та підбору персоналу на підставі договору № 652 від 07 листопада 2011 року підтверджується первинними та розрахунково-платіжними документами, актами надання послуг та податковими накладними. Здійснення позивачем оплати послуг на користь ТОВ "Сінтеро" підтверджується платіжними дорученнями, рахунками та виписками з поточного рахунку позивача.

Придбання позивачем спеціального одягу у ТОВ "Тех-Стиль" на підставі договору № б/н від 05 жовтня 2011 року підтверджується видатковими накладними та податковими накладними.

Поставка виробів здійснювалась за рахунок постачальника на склад покупця. Розрахунки між сторонами підтверджуються рахунками-фактурами, платіжними дорученнями та виписками з банку, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, між позивачем і ТОВ "Трійка-Сім" укладено договір № б/н від 12 березня 2009 року про перевезення вантажів. Відповідно до умов даного договору ТОВ "Трійка-Сім" надає позивачу послуги з перевезення вантажів до пункту призначення, а позивач приймає та оплачує такі послуги. На підтвердження факту надання послуг між сторонами складено та підписано акти про надання послуг (виконання робіт), в яких викладено деталі перевезень, зокрема, маршрут перевезення, прізвище, ім'я, по-батькові водія, ідентифікаційний номер транспортного засобу, посилання на рахунок на оплату відповідних послуг тощо.

Отримання та оплата послуг, підтверджується податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку.

На підтвердження використання транспортних послуг, які надані ПП "Полтава-Проект-Монтаж", позивачем надано первинні документи, а саме: акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортну накладну та податкову накладну. Оплата послуг підтверджується платіжним дорученням та випискою з банківського рахунку.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надано копії належним чином складених та оформлених первинних документів, що підтверджують правомірність формування спірних показників податкової звітності за перевіряємий період за наслідками господарських взаємовідносин з названими контрагентами.

Крім того, доводи контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Топрент" і ТОВ "Промфінінвест-груп" не є обгрунттованими, оскільки базуються виключно на інформації бази даних "Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів".

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та необхідності часткового скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 року у справі № 826/19494/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак