Ухвала суду № 53739603, 09.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2015 р. Справа № 876/11581/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г.,Сапіги В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року по справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області про скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Тячівському районі Закарпатської області про скасування вимоги про сплату недоїмки від 06 березня 2013 року за № 1408.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що протягом 2012 року діяльністю не займався та доходів не отримував, тривалий час знаходився на лікуванні та реабілітації, відповідно не сплачував обов'язкових платежів. Оскільки доходів не отримував, то й не зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне страхування. Працівники Пенсійного фонду не повідомили позивача про взяття його на облік та не надіслали йому відповідного повідомлення. Позивач вказує на те, що у першому кварталі 2012 року отримував пенсію по інвалідності. За таких обставин позивач вважає, що оскаржувана вимога від 06 березня 2013 року за № 1408 підлягає скасуванню.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України у Тячівському районі Закарпатської області № Ф-1408 від 06 березня 2013 року в частині суми заборгованості у розмірі 744,66 грн. Суд виходив з того, що позивач є платником єдиного внеску відповідно до п.3 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Оскільки, позивач у січні та лютому 2012 року отримував пенсію у зв'язку із інвалідністю, то за цей період останній в силу ч. 4 ст. 4 вказаного вище Закону був звільнений від обов'язку сплачувати єдиний внесок.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликання маються на те, що судом першої інстанції не надано оцінку тому факту, що ним не отримувався дохід впродовж відмовленого в позові строку. Порушені права згідно ст. 22 Конституції України та вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», де зазначено, що ФОП не платять єдиний внесок відповідно до вказаного Указу.

Колегія суддів, у відповідності до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом встановлено, що позивач до лютого 2012 року був інвалідом 3-ї групи та відповідно отримував пенсію по інвалідності. З березня 2012 року інвалідом не являється та підприємницькою діяльністю не займається, хоча підприємницька діяльність не припинена.

16 березня 2013 року було прийнято вимогу № Ф-1408 про сплату недоїмки за 2012 рік у розмірі 4572,42 грн.. Крім того, відповідач вказав на те, що оскільки позивач у січні та лютому 2012 року отримував пенсію по інвалідності, то суму недоїмки було зменшено на 744,66 грн.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (надалі - ЗУ № 2464-VI )платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 цього Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, які набрали чинності 6 серпня 2011 року) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Враховуючи наведене, колегія суддів на підставі аналізу зазначених норм права дійшла висновку, що ФОП, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ. Тобто від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком. Відтак, незалежно від отриманого доходу внаслідок зайняття підприємницької діяльності обов'язок по сплаті єдиного внеску є обов'язковим, крім того судом першої інстанції правомірно не враховано в суму недоїмки період перебування та отримання пенсії у зв'язку із інвалідністю.

Що стосується доводів апелянта стосовно застосуванню норм Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», де зазначено, що ФОП не платять єдиний внесок відповідно до вказаного Указу, то дія вищевказаного Указу не розповсюджується на загальнообов'язкові платежі так як він передбачає господарські правовідносини зі сплати податків.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 195, ч.4 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року по справі № 807/1525/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

судді Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга