Постанова № 53738442, 20.11.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2015 року м.Житомир справа № 2а-6664/09/0670

час прийняття: 10 год. 45 хв. категорія 8.2.6

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

секретар судового засідання Гуменюк А.Ю.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронас" до Житомирської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агронас" звернулось до суду з позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Житомирської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 20.08.2009 року №00022723-01, №0002282301. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначило, що ним до перевірки надано всі необхідні первинні документи та податкові накладні, які підтверджують факт фінансово-господарської діяльності з ТОВ "ГРВ Синтез", а тому позивачем правомірно включено до податкового кредиту суми податку по податкових накладних виданих ТОВ "ГРВ Синтез" та сформовано валові витрати у відповідних періодах.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог з підстав викладених в письмових запереченнях щодо позову.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріалb справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Житомирською об"єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області проведено планову виїзну перевірку відкритого акціонерного товариства "Агронас" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт №1360/23-01/20414057/0110 від 19.08.2009 року(т.1а.с.10-45).

В акті перевірки зазначено наступні порушення:

- пп. 5.2.1, п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" в результаті чого підприємством занижено податку на прибуток за 2007 р на суму 31823 грн. в тому числі 1 кв. 2007 року - 2188 грн., 2 квартал 2007 року - 4166 грн., 3 кв. 2007 року - 12804 грн., 4 кв. 2007 року - 12655 грн.

- пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого підприємству занижено податко на додану вартість на суму 25458 грн., в т.ч. березень 2007 року - 1750 грн., липень 2007 року - 5402 грн., серпень 2007 - 8173 грн., жовтень 2007 року - 10133 грн.

На підставі акту перевірки винесено наступні податкові повідомлення - рішення:

- №0002282301 від 20.08.2009 року, у зв"язку із чим позивачу визначено суму податкового зобов"язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 38187 грн. в т.ч. 25458 грн. - за основним платежем, 12729 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1 а.с.8);

- №00022723-01 від 20.08.2009 року, у зв"язку із чим позивачу визначено суму податкового зобов"язання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 47733 грн. в т.ч. 31823 грн. - за основним платежем, 15911 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями) (т.1 а.с.9).

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Підставою для нарахування позивачу, згідно акту перевірки, податкових зобов"язань з податку на додану вартість і податку на прибуток стало віднесення ТОВ "Агронас" до складу валових витрат та формування податкового кредиту на підстав документів щодо господарських операцій з ТОВ "ГРВ Синтез" у 2007 році. В акті податковим органом зазначено, що проти посадових осіб ТОВ "ГРВ Синтез" порушено кримінальну справу про незаконну діяльність, що свідчить про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та вказаним контрагентом.

Судом встановлено, що ТОВ "Агронас" отримало ліцензії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на будівельну діяльність (т.1 а.с.95-102).

Встановлено, що між ТОВ "Агронас" (Замовник) та ТОВ "ГРВ Синтез" (Підрядник) було укладено наступні договори: №4/03 від 02.03.2007 року, №14/05 від 01.05.2007 року, №14/06 від 01.07.2007 року, №39 від 05.10.2007 року (т.1 а.с.55-58).

За умовами договору №4/03 від 02.03.2007 року Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов"язання виконати роботи по реконструкції котельні військового містечка №15 район "Радомишль".

За умовами договору №14/05 від 01.05.2007 року Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов"язання виконати роботу по заміні тепломережі Макарів КЕЧ.

За умовами договору №14/06 від 01.07.2007 року Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов"язання виконати земляні роботи на будівельних об"єктах: заміна теплотраси Макарів КЕЧ, капітальний ремонт інженерних мереж військового містечка №2 в м. Новоград - Волинський.

За умовами договору №39 від 05.10.2007 року Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов"язання виконати роботу по капітальному ремонту котельні Ходорківського психоневрологічного інтернату.

На підтвердження виконання умов даного договору, складено акти приймання виконаних підрядних робіт (т.1 а.с.61,62,65,66,69,70,73-75,79-82,85-86,89-90,93-94), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (т.1 а.с.60,64,68,72,78,84,88,92). ТОВ "ГРВ Синтез" на виконання будівельно-ремонтних робіт передбачених вищевказаними договорами виписувались податкові накладні (т. 1 а.с.59,63,67,71,76,83, 87,91).

Податкові накладні відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями, і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1, п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Статтею Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо- безпосередньо після її закінчення.

Документами, що підтверджують виконання робіт ТОВ "ГРВ - Синтез" на замовлення ТОВ "Агронас" являються довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, податкові накладні, договори які являються первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У відповідності з п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, зазначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника Додатку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі гозрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема, є податкова накладна.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (роботи, послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп.7.2.4 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключено особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким чином, згідно норм Закону України "Про податок на додану вартість" єдиною підставою для невизнання податкового кредиту є відсутність податкової накладної, інших перешкод для формування податкового кредиту чинним законодавством не визначено.

ТОВ "Агронас" на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за 2007 рік надані податкові накладні, які не мають недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством. На час перевірки ТОВ "ГРВ-Синтез" було зареєстровано платником податку на додану вартість, в звязку з чим отримало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №37714424. Крім того, вказаним підприємством подавалась за спірний період до податкового органу звітність, що підтверджується довідкою податкового органу №18973/7/23-1210 від 17.08.2009 року (т. 1 а.с.118-119).

17 березня 2006 року ТОВ "ГРВ-Синтез" отримало ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України серії AB №050882 на провадження будівельної діяльності.

В акті перевірки не ставиться під сумнів реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом. Суд зазначає, що єдиною підставою для невизнання податковим органом валових витрат та податкового кредиту позивача по господарським операціях з ТОВ "ГРВ- Синтез" є порушення проти посадових осіб ТОВ "ГРВ Синтез" кримінальної справи про незаконну діяльність.

Судом встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.12.2014 року кримінальну справу по обвинуваченню осіб за фактом фіктивного підприємництва при створенні та діяльності ТОВ "ГРВ-Сінтез" направлено Генеральному прокурору України для проведення додаткового розслідування. Дана обставина свідчить про не встановлення факту незаконної діяльності ТОВ "ГРВ- Синтез".

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статгі 19 Конституції України).

Законодавство України, не встановлює обов'язок платника податків перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх зобов'язань з ПДВ, виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом та наявність чи відсутність ознак фіктивності фірм, ймовірність чи реальність проведення контрагентом транзитних фінансових операцій, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, наявність у контрагента складських приміщень, людських ресурсів, надійність постачальників контрагента тощо.

Можливе недекларування або декларування з порушеннями контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ, податку на прибуток, інших обов'язкових платежів до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ та формування витрат при обчисленні податку на прибуток, у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», такі рішення є самостійним джерелом права, а отже є своєрідним «гіравозахисним мечем» на шляху утвердження справедливого правосуддя.

Згідно зі статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини в спорах з оподаткування (на прикладі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02) від 09.01.2007 року) зазначено, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їхнього боку.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З наведеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати ПДВ та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати ПДВ з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, заумови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

За таких обставин, ТОВ "Агронас" не може нести відповідальність за законність чи незаконність ведення господарської діяльності ТОВ "ГРВ- Синтез".

Податковим органом не надано жодних доказів про недобросовісність позивача при формуванні складу валових витрат та сум податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "ГРВ- Синтез".

За таких обставин, з урахування того, що господарські операції між позивачем та ТОВ "ГРВ- Синтез" у спірному періоді підтверджені належними первинними документами, суд приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення - рішення є безпідставними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні складу валових витрат та сум податкового кредиту відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі належні документи, які підтверджують факт реального вчинення господарських операцій з ТОВ "ГРВ Синтез" за спірний період, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і задовольняє позов підприємства в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163, 186, 254 КАС України, суд,-

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Житомирської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 20.08.2009 року №00022723-01, №0002282301.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 24 листопада 2015 р.